Образ матері в українському образотворчому мистецтві

Образ матері один з найпоширеніших та найулюбленіших як у світовому, так і в українському образотворчому мистецтві. Адже материнська любов є незбагненим феноменом, основою всього сущого, безумовною першопричиною розвитку кожної людини.

Загальновідомо, що зображення Великої Богині, або Берегині завжди було пов’язане з культом життєдайної Матері–Землі, котра є джерелом усього живого. Значний пласт у вітчизняній художній культурі, зокрема у сакральному мистецтві, складають лики святої Божої Матері, котрі розрізняють за кількома основними іконографічними типами: Одигітря (Провідниця), Оранта (Молитвениця), Елеуса (Замилування), Знамення (Втілення), Панагія (Всесвята), Покрова (Заступниця) та інші. Крім зазначених ісує багато образів Богоматері, назви яких пов’язані з місцевістю, де вони з’явилися вперше (“Волинська Одигітря”, “Вишгородська Елеуса”, “Козацька Покрова” тощо).Основним у цих іконах є материнська любов св.Марії до свого сина та її нерозривне духовне єднання з Ісусом. Саме Богоматір являє собою взірець істинної материнської любові, сповненої альтруїзму та священності.

Поряд із втіленням образу Матері у сакральному мистецтві чимало художників звертаються до нього й в інших різновидах образотворчого мистецтва (станковому живописі, книжковій графіці, скульптурі, писанкарстві та інш.).

Яскравим прикладом може слугувати малярська робота видатного художника-поета Тараса Шевченка “Катерина”, що була написана ним за власною одноіменною поемою і у котрій в алегоричній формі було відтворено образ улюбленої, виплеканої в уяві, рідної України. Тому зовсім не випадковою вважається неоднозначна аналогія композиційного трактування зображення простої селянської дівчини-кріпачки та постаті святої Марії у “Сикстинській мадонні” Рафаеля. Отже, Т.Шевченко пропонує глядачеві своє сприйняття Катерини як справжньої “української мадонни”, майстерно передаючи в цьому образі високу духовну красу та людську гідність.

Образ Матері привертає увагу багатьох майстрів пензля змогою розкрити засобами мистецтва ще і багатогранну особиситісну сутність кожної жінки. Так, українский художник Федір Кричевський талановито передає широкий діапазон материнських почуттів від ніжності, тихої радості та щастя у гармонійному поєднанні внутрішньої й зовнішньої краси простої селянської дівчини в картині “Замріяна Катерина” до потужного, життєстверджуючого, темпераментного тріумфу матері дорослої дочки у творі “Наречена”.

За асоціацією бачиться доречним згадати і про знаменитий фриз відомого австрійського художника Густава Клімта “Три віки жінки”, в якому не лише наголошується на космічній вічності архетипу Праматері (поєданні макрокосму з мікрокосмом через проникнення у духовний світ жінки), але і вдало “розшифровується” символіка трьох традиційних зірок на одязі Богородиці, що представляє основні, найважливіші періоди життя Матері.

Література

1. Скуратівський В. Берегиня. – К., 1987.

2. Український живопис.Сто вибраних творів. Альбом. – К., 1989.

3. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

4. Мистецька школа в системі національної освіти України. Навчально-методичний посібник. – Львів, 1999.

Овчаренко Л.