Секція №4 образ жінки у мистецтві

Бичкова Л. КОЛОРИСТИЧНА ТРАНСКРИПЦІЯ ОБРАЗУ ДІВИ МАРІЇ ЧУТТЄВО

ЯВЛЕНА КВІНТЕСЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВИХОВНОГО ІДЕАЛУ………….….……….207

Тупікіна Л. ОБРАЗ ЖІНКИ В МИСТЕЦТВІ………………………………….….………..219

Палій І. ОРНАМЕНТАЛЬНО-СИМВОЛІЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ СВІТУ

У ФОРМУВАННІ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ……………………………….…….……..…222

Єфименко О. ОБРАЗ ЖІНКИ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ.

МОЖЛИВОСТІ ГРАФІКИ І ЖИВОПИСУ…………………………….…..……………….227

Філіпчук Н. МИСТЕЦЬКО – ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ В

ТВОРЧОСТІ СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ…………………….………..………………229

Тимошенко А. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ДИТЯЧИМИ ХУДОЖНІМИ ЕКСПОЗИЦІЯМИ

НА ПРИКЛАДІ ВИДАТНИХ ЖІНОК ПЕДАГОГІВ ХХ СТОЛІТТЯ…………………………231

Бабенко О.,Бабенко В. ЖІНКА–МИСТКИНЯ У ТРАДИЦІЙНОМУ

УКРАЇНСЬКОМУ КИЛИМАРСТВІ…………………………………….……….…………232

Коновець С. ОБРАЗ МАТЕРІ В УКРАЇНСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ……………………………….…………………………………………..…234

Овчаренко Л. ЗАРУЧЕНА З МИСТЕЦТВОМ……………………………….……………236

Коровіна Р. ЖІНКА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН ………………..…………….238

Кайдановська О. ОБРАЗ ЖІНКИ–МАТЕРІ У МИСТЕЦТВІ

ПЕРВИННОГО СВІТУ……………………...…………………………………………….240

Бережна А. ОБРАЗ ЖІНКИ В ІКОНОПИСІ

(НА ПРИКЛАДАХ УКРАЇНСЬКОГО ІКОННОГО ЗОБРАЖЕННЯ)…………………………246

Рахно К. ЖІНКА У ТРАДИЦІЙНОМУ ГОНЧАРСТВІ…………………………………….251

Пренко О. МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ ЛЯЛЬКИ………………………………………….254

Цуркан І. ОБРАЗ КАТЕРИНИ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА…………….……….256

Колібовець А. РОЛЬ УКРАЇНОЗНАВСТВАУ ФОРМУВАННІ РОЗВИТКУ

ДУХОВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ…………………………………………………………..258

НАШІ АВТОРИ………………………………………………………………………….265

ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ

МОДЕРНІЗАЦІЯ ЯК актуальна Проблема сучасної української ХУДОЖНЬО – ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Вступне слово

ректора Полтавського державного

педагогічного університету

імені В.Г. Короленка,

дійсного члена АПН України

В.О. Пащенка

У будь-якому суспільстві художня освіта громадян посідає особливе місце і ніколи не втрачає свого значення, оскільки оволодіння людиною скарбами художньої культури рідного народу і всього людства є одним із найважливіших способів її соціалізації завдяки здатності впливати на формування і розвиток цілісної особистості, її духовності, творчої індивідуальності, інтелектуальне й емоційне збагачення. Художня спадщина, накопичуючи емоційно-естетичний досвід поколінь, утілює і передає ціннісне ставлення до світу крізь призму етно-національної специфіки, тому вона є ефективним засобом виховання патріотичних почуттів і громадянської позиції.

На характер сучасної художньої освіти впливають нові соціокультурні тенденції, зокрема ті що пов’язані з глобальним поширенням засобів масової інформації, які визначають новий спосіб формування естетичного ставлення особистості до світу здебільшого під впливом мас-медіа. Традиційні форми художньої культури змушені зараз виборювати своє місце в новому інформаційному просторі, а художня освіта потребує визначення нових завдань, форм і методів упливу на особистість.

У 2003 році була схвалена АПН України Концепція загальної мистецької освіти, розроблена відповідно до Закону України « Про загальну середню освіту» і спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти в Україні. У цій концепції загальна мистецька освіта з її унікальними можливостями впливу на людину розглядається не лише як процес набуття художніх знань і вмінь, а насамперед як універсальний засіб особистісного розвитку школярів на основі виявлення індивідуальних здібностей, естетичних потреб та інтересів.

Мистецька педагогіка України має багато проблем. Серед них проблема взаємозв’язку науки та мистецтва у всій системі освіти, поява нових концепцій викладання мистецтва на різних етапах формування особистості, проблема розвивальної художньої освіти і створення на цій основі програм та підручників нового покоління з різних видів мистецтв. Сьогодні потребують упорядкування і такі принципи загальної дидактики художньо-педагогічної освіти, як небуденність, спільність пріоритетів творчого розвитку, проблемність – основна одиниця програмного змісту, поліфонізм діяльних засобів утілення творчих пошуків і рішень, який спрямовує творчі заняття дітей на дослідницький пошук яскравих життєвих подій, створюючи в такий спосіб емоційний мотив для інтенсивної рефлексії дитиною власних творчих можливостей, тощо.

З огляду на ці тенденції до школи повинен прийти вчитель, що володіє широким спектром знань і вмінь з дисциплін художньо-естетичного циклу та сучасними методиками викладання, спрямованими на розвиток активності, ініціативності, креативності, самостійності, критичності учнів, здатний нейтралізувати зовнішні антихудожні впливи середовища та забезпечити умови для їхньої самореалізації, безперервного самовдосконалення, самовиховання.

Тому провідною проблемою сучасної художньої освіти педагога є її модернізація в напрямку подальшої розробки методологічних засад, створення нової моделі цілісного художньо-освітнього простору, пошуку інноваційних технологій формування художньої культури особистості Великого значення у розв’язанні цієї проблеми набуває помітна останнім часом активізація науково-дослідної діяльності.

З повагою

Орлов В.