Література

1. Коменський Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие / Сост. В.М. Кларин., А.Н. Джуринский. – М.: Пед-ка, 1998. – 416 с.

2. Митаренко А. Національне художнє виховання. Проблеми та перспективи // Шкільний світ. – 1999. – березень (№ 5). – С. 4.

3. Педагогическое наследие / Белинский В.Г., Герцен А.И., Чернышевский Н.Г.. Добролюбов Н.А. Сост. А.Ф. Смирнов. – М.: Педагогика, 1987. – 400 с.

4. Sebesta Sam Leaton, Iverson William J. Literature for Thursday’s child, Science Reseach Associates . Inc., 1975, p. 1 – 525.

Ірклієнко В.

Григор'єва О.

Значення етнографічної підготовки у професійному становленні педагога

Джерелом збагачення, урізноманітнення професійної підготовки педагога є засвоєння національної й загальнолюдської культурної спадщини. В умовах євроінтеграційних процесів показником зрілості і розвиненості національної культури виступає ставлення народу до власної історичної спадщини. а також адаптація її до загальнолюдської світової культури. Процес національно-культурного відродження збільшує можливості відстоювання самобутності національної культури і збереження її як необхідного елемента культури європейської.

Кожний народ є творцем національної і співтворцем світової культури. В наш час виникає нагальна потреба забезпечення конкурентоспроможності національної культури у порівнянні зі світовою культурою. Нація завжди споживає цінності інших культур, робить вибір з надбань світової культури. Але при цьому культура залишається національною завдяки історичній долі, потребам і можливостям нації. Саме вони визначають, що буде використане зі світової скарбниці, а що ні. Національна культура, створена для власного попиту, виявить себе національною у світовій культурі, якщо вона знайде для себе споживача, оскільки жоден народ не живе тільки власною культурою і жодна культура не існує відокремлено .

Провідником у виробленні потреби в національній культурі як фундаменті духовного становлення суспільства і особистості виступає педагог. Важливим аспектом його професійної готовності до педагогічної діяльності є організаційний, комунікативний, пізнавальний, емоційний, дослідницький напрямки підготовки [1, C.204].

Організаційний напрямок підготовки пов'язаний з цілеспрямованими діями педагога по плануванню й залученню підростаючого покоління до надбань української національної культури. Організація різних форм навчальної і виховної народознавчої роботи, добір етнографічного матеріалу, планування алгоритму дій педагога і учня, конструювання вихованих заходів (складання плану-конспекту , відбір кращих зразків української національної культури, застосування ефективних методів навчання), планування зворотних зв'язків становить основу організаційної підготовки педагога.

Комунікативна компетентність педагога, сформована на кращих зразках звичаєвого права українців, правил поведінки і спілкування, допоможе створити колектив, і, що важливо, дасть змогу керувати різновіковими колективами. Бо без підтримки колег, батьків, громадських організацій , самих учнів, студентів реалізація багатомірної складної системи залучення учнів до народної спадщини буде недостатньою і неповною.

У ході ознайомлення учнів, студентів з українською національною культурою важливим аспектом цієї роботи є керування з боку педагога їх розумовою діяльністю, що забезпечується відповідною пізнавальною підготовкою самого вчителя. Вона включає знання:

• методологічних та психолого-педагогічних основ української національної культури як наукового феномена;

• дидактичних принципів формування знань, умінь і навичок; можливостей керування пізнавальними процесами і послідовного, поступового формування розумових дій;

• систематизовані знання про духовну та матеріальну українську національну культуру як результат інтеграції народознавства, музики, хореографії, образотворчого мистецтва, природознавства, історії.

Участь у збереженні, примноженні і збагаченні народних традицій повинна базуватися на захопленості українським мистецтвом. Емоційність сприйняття, прагнення виявляти яскраві емоційні враження, уміння формувати в учнів, студентів позитивне емоційно-почуттєве ставлення до надбань української культури реалізується в емоційному напрямку підготовки педагога. Участь у різноманітних видах естетичної діяльності, ознайомлення з народною спадщиною створює умови для народження життєвих і художніх асоціацій, розширює і збагачує світ естетичних переживань людини, допомагає глибокому розумінню української національної культури.

Дослідницький напрямок підготовки педагога передбачає :

• удосконалення процесу залучення і ознайомлення учнів, студентів з народознавчим матеріалом;

• аналіз власних дій стосовно організації процесу залучення і ознайомлення людини з українською національною культурою через різноманітні види діяльності;

• узагальнення досвіду роботи колег;

• застосування ефективних методів та прийомів педагогічного впливу на особистість;

• використання новітніх освітніх технологій;

• збагачення слухового, виконавського, комунікативного досвіду;

• накопичення музичного, хореографічного репертуару, матеріалу народознавчого характеру;

• постійну самоосвіту.

Постійне удосконалення навичок практичної організаторської та виховної роботи у колективі є запорукою високого рівня ознайомлення підростаючого покоління з народною скарбницею. Зміст методичної підготовки педагога повинен спиратися на знання філософії, історії, психолого-педагогічних концепцій становлення особистості, самобутності національної культури, специфіки розвитку національного мистецтва. Включення майбутнього педагога у такі види діяльності, як навчальну, художню, дослідницьку дає можливість сформувати у нього практичні навички здійснення етнографічної роботи у дитячому колективі. Вивчення відповідних навчальних дисциплін ("Українська музична творчість", "Історія української музики", "Історія музичного мистецтва", "Історія художньої культури", "Історія світової та вітчизняної літератури", "Історія світового та вітчизняного образотворчого мистецтва", "Етнопсихологія", "Етнокультурологія", "Всесвітня історія"), спецкурсів ("Народні свята України", "Календарно-обрядовий та родинно-обрядовий музичний фольклор", "Народні звичаї як засіб підготовки класного керівника"), етнографічні практики мають на меті засвоєння майбутніми педагогами змісту української національної культури, специфіки функціонування, форми існування, тенденцій розвитку.

Участь майбутніх педагогів у роботі гуртків художньої самодіяльності (вокально-хорових, хореографічних, театральних, образотворчого мистецтва, літературних) сприяє формуванню практичних навичок:

• роботи класного керівника, педагога-організатора, керівника гуртка школи, будинку культури в організації дитячого колективу;

• добору відповідного етнографічного матеріалу для проведення народного свята, уроку, виховної години, батьківських зборів тощо;

• включення учнів, студентів у різноманітні види діяльності;

• створення відповідних умов для розкриття природних обдарувань, творчого потенціалу особистості.

Отже, залучення педагога до національної культури дає можливість йому створювати максимально сприятливі умови для ознайомлення підростаючого покоління з власною історичною, культурною спадщиною з метою адаптації її до загальнолюдської світової культури.

література

1. Арчажнікова Л.Г. Професія – учитель музики. Книга для учителя. – М., 1984. – 250с.

2. Марченко П. Професіоналізм майбутнього педагога – музика у світі освіти, тенденції сьогодення //Світло. – 2003. – № 1. – С.13-15.

СЕКЦІЯ № 2

МИСТЕЦТВО ЯК ФАКТОР МОДЕРНІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ

Бережна А.

НАПРАЦЮВАННЯ БЛОКІВ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВИВЧЕННЯ СПІЛЬНОЇ ТЕМИ

ДЛЯ ПРЕДМЕТІВ ЕСТЕТИЧНОГО ЦИКЛУ

Останнім часом мабуть у багатьох школах, контингент учнів зменшився у 2 - 3 рази, тому скоротилося навантаження вчителя образотворчого мистецтва, той факт, що вчитель даного предмет має ще спеціалізацію: трудове навчання, естетика, художня культура, мистецтвознавство, художня праця, креслення - надав можливість деяким вчителям, в їх числі і я, читати декілька предметів естетичного напрямку. Це відкрило нові можливі; поєднувати теорію з художньої культури з малюнком, дизайном, кресленням, конструюванням, роботою у різних жанрах і матеріалах.

З'явилась реальна можливість вчителя естетичного спрямування реалізувати між предметні зв'язки; складати цілі блоки уроків з однієї теми але різнопредметного спрямування. Наведу приклад з власного досвіду (це моє власне науково - практичне, педагогічне дослідження, якщо хочете практичний експеримент) візьмемо таку тему як, дизайн, вона проходить через цикл предметів - образотворче мистецтво, креслення, художню культуру, художню працю та трудове навчання. Ознайомлячи з поняттям дизайн, я говорю про присутність його в середовищі, яке оточує нас (інтер'єр, екстер'єр), в моделюванні предметів (посуд, меблі, учнівські приладдя тощо), в зовнішності людини (зачіска, макіяж, одяг), щоб вийти на реальні здобутки (знання, вміння, навики) обираю конкретну тему „Дизайн та моделювання одягу на основі вивчення історії костюму".

Учні з 6 по 11 клас задіяні на уроках:

- Образотворче мистецтво „Малюнок людської фігури. Античні пропорції" 6 клас.

- Образотворче мистецтво „Малюнок людини в історичному (по регіонам) українському костюмі", 6-7 клас.

- Трудове навчання, дівчатка, 6-й клас. Види вишивки українського одягу". Трудове навчання, дівчатка, 7-й клас „Крій української сорочки, види оздоблення".

- Трудове навчання, дівчатка, 9-й клас „Основи моделювання одягу. Особливості одягу різних народів".

- Художня культура „Історія одягу різних країн та народів. Історія костюму. Стилі, епохи мистецтва".

- Художня праця, трудове навчання, 10-11 клас „Моделювання

одягу на основі вивчення історії костюму", створення моделі на

ляльці.

Результатом такої роботи на різних уроках є збір матеріалу, придбання навиків, умінь з даної теми та велика, цікава експозиція (понад 150 творчих робіт і ескізів, креслень, лекал, вишивок, відшивок, малюнків, моделі - ляльки) в Галереї мистецтв міста Полтави, яка дає можливість всім відвідувачам виставки отримати знання з історії костюму та основ дизайну костюму.

Як вчитель предметів естетичного циклу, що пройшов етап апробації даного прийому, методу освоєння учнями матеріалу в блоці між предметних, різновікових зв'язків і досяг в цьому гарних результатів, пропоную працювати в даному напрямку і створити блоки освоєння тем „Архітектура. Епохи, стилі, напрями", „Історія української вишивки в творчому доробку - рушник", „Творчий доробок „Святкова зачіска" на основі вивчення історії зачіски" та багатьох інших, поставити дане питання на опрацювання методичних об'єднань шкіл, міст, областей.

Доповню, що надзвичайно цікаво було спостерігати, як учні старшої школи підхоплювали ідеї молодших, і маючи більш глибокі знання, уміння навички вищого рівня, опрацювали дану ідею – створювався творчий тандем, який дав можливість більшого взаєморозуміння, взаємоповаги, що привело до бажання й надалі співпрацювати й спілкуватися. Тобто шляхом опрацювання, опанування навиків, умінь, отримали гарний результат виховних моментів, що ще раз нагадало про основи народної педагогіки: старші вчать і вчаться у менших і не лише у практичному розумінні, а й у душевному, духовному.

Тож поділившись своїми думками, досвідом в даній проблемі я внесла, чи то вношу, свій вклад в „Методичні аспекти модернізації вітчизняної і зарубіжної художньо - педагогічної освіти".

Кривенко Н.