8. Технологія евристичного навчання

Технологія евристичного навчання детально розглядається у роботі А.В.Хуторського «Еврестичне навчання: теорія, методологія, практика».

Установчі і індивідуальні цілі формуються на основі конкретних умов навчання з врахуванням мети учителя і учнів. Досягнення поставленої мети залежить від вибору базової технологічної структури занять, оптимального набору форм і методів навчання, індивідуальних програм.

Варіативність конструюваних занять досягається з допомогою технологічної карти навчання – педагогічний засіб, мета якого – презентація учителю варіативних умов і педагогічного інструменту для конструювання вивчення певної теми чи розділа. Карта містить бази даних з набором навчальних цілей, критеріїв оцінки їх досягнень, форм, методів, способів їх співставлення, інших технологічних і інформаційних засобів евристичного навчання.

Евристична технологія навчання передбачає динаміку внутрішніх змін суб*єкта навчання – учнів і учителів в процесі засвоєння ними евристичних освітніх процедур, таких як цілепокладання, планування, засвоєння способів евристичної діяльності в навчальних предметах, засвоєння способів пізнання фундаментальних освітніх об’єктів, нормотворчість, рефлексія діяльності.

По кожній евристичній процедурі учитель планує рух учнів від фрагментарного використання окремих її елементів до цілісного відтворення. За мірою засвоєння евристичних процедур збільшується усвідомлення учнями в виборі цілей, напрямів і засобів свого навчання.

Ефективність використання технологічних карт зростає при переході до комп’ютерних технологій та дистанційних форм навчання.

Найвагомішим елементом технології евристичного навчання А.В.Хуторського - особистісне учнівське цілепокладання. Особистісне цілепокладання учня відноситься до освітніх областей і освітніх технологій. Щоб учень поставив особисту навчальну ціль в освітній області потрібні наступні процедури:

- Побудова особистісних відносин учня з об’єктом цілепокладання (річ, поняття, процес, явище, фундаментальний освітній об’єкт), які виявляють і активізують його особистісні якості, що відносяться до об’єкта (наприклад, любов до природи при вивченні рослин)

- Встановлення особистісного значення та (або) образу фундаментального освітнього об’єкта, тобто виділення в об’єкті того чим він зв’язаний з особистістю вивчаючого його суб’єкта.

- Вибір типу стосунків або виду діяльності для взаємодії з об’єктом, наприклад, дослідження його хімічних, математичних, етичних властивостей.

Інший тип цілей учня – цілепокладання по відношенню до освітніх технологій. Пізнання фундаментальних освітніх об’єктів, що належать освітнім областям, потребує від учня вибору технічних прийомів, способів і технологій, тобто цілей учня в області використовуваних освітніх технологій.

Іншими словами, освітні цілі учня відносяться не лише до тих об’єктів, що вивчаються, але і до способів вивчення цих об’єктів. Щоб поставити цілі в освітніх технологіях, учень виконує ті ж процедури, що й при цілепокладанні в освітніх областях: установлює особистісне відношення до наявних видів і способів діяльності, вибирає співзвучні його індивідуальним особливостям способи діяльності, виясняє суть і структуру вибраних видів діяльності, планує свої дії з їх засвоєння і використання.