7. Система соціальної допомоги у Болгарії.

Процес становлення у Болгарії бере свій початок з 1932 року відкриттям школи соціальної роботи у Софії. Слід зазначити, що на розвиток педагогічної думки в Болгарії у ті роки значний вплив мала німецька філософія і педагогіка. У Болгарії були добре відомі імена і праці П. Наторпа, А. Дістервеґа, А. Соломон і П. Бергемана. Термін «соціальна педагогіка», тобто «педагогіка нужденних» був загальновизнаним.

Дослідник Н. Владінска відмічає, що навчальний план цієї першої школи соціальної роботи в Софії був складений на основі навчальних планів шкіл соціальної роботи Німеччини і Швейцарії. Термін навчання у цій школі тривав два роки на базі середньої освіти. Основне призначення функціонування цієї школи — це підготовка дівчат і жінок до виконання на професійному рівні функцій соціального працівника, виховання їх свідомими громадянами і соціально активними особистостями і підготовки їх до правильного розуміння і виконання функцій матері, домогосподарки і дружини.

Про рівень підготовки випускників цієї школи красномовно свідчить перелік предметів, які в ній вивчалися. Усі предмети умовно можна поділити на три групи. Перша група включала в себе предмети безпосередньої підготовки до соціальної роботи (соціологію, соціальний захист, соціальну політику і соціальне законодавство, соціальне навчання, соціальну етику, соціальну психологію, соціальну педагогіку, соціальні хвороби і гігієну, соціальну роботу і соціальне забезпечення та ін.). Друга група включала в себе предмети, пов’язані з материнством і домашнім господарством (гігієна — загальна гігієна з анатомією і спеціальна гігієна жінки, виховання дитини з базовими знаннями про дитячі інфекційні хвороби, дитяча психологія, корекційна педагогіка, дитяча література, ведення домашнього господарства і домашня бухгалтерія, наука про харчування). У третю групу можна віднести предмети культури і освіти (історичний розвиток європейської громадянської свідомості, принципи держави і політики, сімейне законодавство, сучасні мови: французька, німецька або англійська).

Аналіз курсів навчального плану свідчить про гуманітарний характер навчання. У процентному співвідношенні перевага віддавалася не медичним, а соціальним дисциплінам. Заслуговує на увагу той факт, що у школі була зреалізована нова в ті часи ідея вивчення соціальної педагогіки і соціальної роботи як курсів, які забезпечували спеціалізовану підготовку. У процесі підготовки соціальних працівників особлива увага приділялася їх підготовці до роботи з жінками, дітьми та молоддю. З метою підготовки майбутніх фахівців до роботи з жінками ними вивчалися такі предмети: жінки в політиці, жіночі організації, жіночий рух, жіночі об’єднання, правовий статус жінок та ін.

Належній підготовці до роботи з дітьми і молоддю сприяло вивчення таких предметів: законодавство й організація практичної допомоги дітям, дитяча література, дитячі ігри, виховання дітей різних вікових груп, виховання і харчування дитини, правовий статус дружини, матері і дитини, молодіжний рух за кордоном і в Болгарії.

Соціальна допомога у Болгарі проводиться:ї

• у службах соціального забезпечення при муніципалітетах;

• на промислових підприємствах, де в основному працювали жінки;

• у відділах при поліцейських дільницях, а особливо у відділі «Турбота про суспільну мораль» і по роботі з дітьми і молодими дівчатами, які зазнали морального чи фізичного насилля;

• у школах, де навчалися учні з девіантною поведінкою.

У період з 1944 по 1973 pp. у Болгарії внаслідок реалізації концептуальної ідеї про те, що зміни соціально-економічного устрою призведуть до ліквідації причин існування соціальних проблем, фактично був зруйнований набутий цінний досвід підготовки соціальних працівників.

Тільки у 1973 році у Софії була відновлена підготовка соціальних працівників на базі медичного коледжу. У 80-х роках XX століття підготовку соціальних працівників здійснював медичний коледж, що знаходився у місті Велике Тирново. Термін навчання на базі середньої школи тривав два роки. Навчальний план підготовки фахівців для соціальної сфери був побудований на основі навчальних планів, що функціонували у Польщі. У процесі підготовки майбутні соціальні працівники готувалися до виявлення людей, які потребують соціальної допомоги, вивчення їхніх родин, матеріального, соціального, професійного статусу і життєвого рівня та пошуку ефективних способів вирішення їхніх проблем; до соціальної роботи з людьми, які потребують трудової реабілітації; до соціальної роботи з інвалідами. При цьому значна увага приділялася підготовці до соціальної роботи, спрямованої на вирішення матеріальних проблем клієнтів: матеріальна допомога пенсіонерам, підтримка інвалідів, людей похилого віку, родин із низьким матеріальним статком, розширення і сприяння в будівництві закладів соціального забезпечення та здійсненню соціальної роботи в них.

Як бачимо, майбутніх соціальних працівників готували до виконання найрізноманітніших соціальних завдань. Для їх успішного вирішення необхідно було опанувати знаннями й уміннями різноманітних наукових сфер. У процесі підготовки пріоритет віддавався медичним курсам: 342 години були присвячені анатомії, фізіології, педіатрії, геронтології, а також вивченню різноманітних захворювань та їх соціальних аспектів. Окрім того, 133 години були виділені на вивчення медицини, економіки і соціальної реабілітації. За чисельністю годин другою найбільшою групою із загальною кількістю 315 навчальних годин складали юридичні й економічні предмети: бухгалтерська справа, соціальна статистика і статистика трудових ресурсів, теорія економічного планування, сімейне і трудове законодавство, теорія і організація трудової діяльності і пенсійне законодавство. Третє місце — 294 години — займали спеціальні курси: психологія праці, медична психологія, дефектологія, соціологія, теорія і управління соціальним забезпеченням.

У процесі підготовки майбутні соціальні працівники проходили два види практики: навчальну (72 години) і практичну підготовку — тривалістю 828 годин.

У 1979 p. медичний коледж м. Велике Тирново був реорганізований у середній спеціальний навчальний заклад. Зміна статусу призвела до незначних змін у навчальному плані — з’явилися нові навчальні дисципліни: латинська мова, гігієна, управління охороною здоров’я, медична етика, трудова і медична експертиза, теорія і практика діяльності соціальних працівників. У 1990 р. школі було знову повернуто статус коледжу.

До 1991 р. у Болгарії тільки два навчальні заклади — фінансовий інститут у Свіштове і економічний інститут ім. К. Маркса у Софії готували соціальних працівників з вищою освітою. Ці два вищі навчальні заклади здійснювали підготовку фахівців з економіки для сфер соціального страхування, закладів страхування та адміністрації соціального забезпечення.

Незважаючи на те, що у Болгарії за роки панування комуністичної ідеології громадяни отримали ряд соціальних завоювань, соціальна робота не стала привабливою професією. Це призвело до низького статусу даної професії в країні. Цьому в значній мірі сприяв і той факт, що історичний досвід Болгарії у сфері соціальної роботи був відкинутий, затаврований як «буржуазний», а соціальна робота, що розвивалася в країнах Заходу, піддавалася критиці. Як наслідок, соціальна робота в Болгарії не мала ніякого наукового забезпечення, не видавалися книги з соціальної роботи і соціальної педагогіки ні болгарських, ні зарубіжних авторів, не було науковців, лекторів з теорії і практики соціальної роботи, не проводились дослідження у цій сфері, соціальні працівники у переважній більшості не мали вищої освіти.

1. Підготовка до сприйняття соціальних і педагогічних питань.

2. Історія і теорія соціальної педагогіки.

3. Порівняльна соціальна педагогіка.

4. Вікова соціальна педагогіка.

5. Методологія і методи соціально-педагогічної роботи.

6. Співпраця з сім’єю.

7. Соціально-педагогічна робота з дітьми і молоддю.

8. Соціально-педагогічна робота з дітьми з антисоціальною поведінкою.

9. Соціально-педагогічна робота з дітьми у соціальному середовищі.

10. Теорія і практика професійної навчальної орієнтації.

11. Підготовка і здійснення соціально-педагогічного проекту.

12. Формування соціальних умінь.

13. Блок на вибір: мистецтво, техніка, спорт і туризм.

Так як соціальна освіта в Болгарії знаходиться на стадії становлення, то цьому процесу закономірно притаманні ряд проблем: відсутність державного стандарту у підготовці соціальних працівників, що обумовило наявність різних навчальних планів, які пропонують різноманітні спеціальні курси; другою серйозною проблемою є формування професійних вмінь і оптимального поєднання теоретичної і практичної підготовки до професійної діяльності; і третя проблема — це вирішення питання про спеціалізацію в процесі підготовки соціальних працівників. Станом на сьогоднішній день ці проблеми знаходяться в Болгарії на стадії вирішення.

Переважна більшість закладів, які готують соціальних педагогів і соціальних працівників, не передбачають спеціалізації. Лише в окремих випадках студенти можуть здобути більш вузьку спеціалізацію. Так, наприклад, у рамках спеціальності соціальна педагогіка у Софійському університеті ім. святого Клемента Охридського можна опанувати однією з наступних спеціалізацій: соціальна опіка (робота із людьми похилого віку), соціальна роботи з дітьми і молоддю; перепідготовка і перепрофілювання трудових ресурсів.

У Південно-західному університеті в Благоєвграді майбутні соціальні працівники можуть спеціалізуватися з педагогіки, андрагогіки. Ступінь магістра наук можна одержати, спеціалізуючись з наступних дисциплін: логопедія, сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка. Окремі функції соціальних працівників були передані людям інших професій. Як відомо, на Заході позашкільна і позакласна робота з дітьми і молоддю, робота з дітьми девіантної поведінки здійснюється в рамках соціальної роботи і називається «профілактичною соціальною роботою». У Болгарії така робота проводилася головним чином педагогами і називалася «виховною роботою». Студеній готувалися до її виконання у вищих педагогічних навчальних закладах; ця підготовка не була віднесена до сфери соціальної педагогіки. У Болгарії соціальна робота з дітьми і молоддю проводилася педагогами, психологами, лікарями, економістами, юристами, інспекторами міністерства внутрішніх справ.

Після 1989 року у розвитку соціальної роботи в Болгарії і підготовці соціальних працівників і соціальних педагогів відбулися серйозні зміни. З переходом Болгарії на ринкову економіку постало питання про необхідність нового підходу до соціальної роботи і підготовки нового типу професійних соціальних працівників. Власне тому з 1991 року у Болгарії почався новий період підготовки фахівців для соціальної сфери. їх підготовка почала здійснюватись як в державних університетах (наприклад, у Софійському університеті ім. Святого Климента з Охриди, південно-західному університеті ім. Неофіта з Ріли в Благоєвграді і у Велико-Тирповському університеті ім. святих Кирила і Мефодія), так і в приватних (відкритих) університетах (наприклад, новий болгарський університет у Софії, Бургаський відкритий університет, Варнський відкритий університет). Багато інших вищих навчальних закладів пропонують очні і заочні курси навчання, навчання в аспірантурі і програми перекваліфікації у сфері соціальної роботи. Н. Владінска констатує, що курси соціальної роботи, соціальної педагогіки, соціальної допомоги і реабілітації, управління соціальною роботою та інші розроблені в Болгарії у відповідності з європейськими стандартами.

У підготовці соціальних працівників у Болгарії чітко прослідковуються дві тенденції: гуманітарна і медична спрямованість підготовки. Гуманітарна спрямованість соціальної освіти обумовлена орієнтацією на західні стандарти. У другому варіанті в навчальних планах переважають медичні предмети. Окрім вищої освіти опанувати фахом соціального працівника в Болгарії можна під час навчання за спеціальною програмою в медичних коледжах.

За доцільне детальніше зупинитися на аналізі підготовки фахівців із спеціальності «соціальна педагогіка» в Південно-східному університеті ім. Неофіта із Ріли в Благоєвграді. Так, наприклад, блок «Соціальна педагогіка і підготовка» включає в себе наступні предмети: Міністерство праці і соціального забезпечення Болгарії працює над розробкою критеріїв і показників стосовно своїх вимог до навчальних закладів, які готують відповідних фахівців для соціальної сфери.