3. Досвід соціального забезпечення і допомоги у Швеції

В останні роки дуже багато відбувається зацікавлених дискусій навколо досягнень соціальної політики в Швеції здійснюваної на засадах так званого «шведського соціалізму». Система соціального обслуговування почала формуватися тут ще наприкінці XIX століття. Число професійних працівників цієї сфери дуже швидко зростало в першій половині минулого століття. Цьому сприяло відкриття спеціальних вищих навчальних закладів з підготовки фахівців (соціономів): у Стокгольмі — в 1921 році, Ґетеборзі — 1944 році, в Лунді — в 1947 році. Пізніше такі вузи були зорганізовані в Умео, Еребру, Естерзунде. Нині вони щорічно випускають близько 1000 спеціалістів, а загальна кількість фахівців, зайнятих у соціальній сфері оцінюється в 18 тисяч чоловік. Сюди належать юристи й лікарі, педагоги з вищою освітою. Але не тільки вони. Тут працює декілька сотень тисяч людей без вищої освіти. Це помічники по дому, котрі доглядають хворих, посиділки біля інвалідів та розумово відсталих, що мають спеціальні навики соціального обслуговування і знаються в теоретичних питаннях соціономії.

Чинне законодавство Швеції чітко регламентує діяльність соціальних служб. Визначальними в цій сфері є законодавчий акт про соціальне обслуговування (введений у дію в січні 1981 року), акт про медичне обслуговування та охорону здоров’я (затверджений у січні 1983 року), акт про надання соціальних послуг розумово відсталим громадянам (прийнятий в січні 1986 року). Перший акт має два спеціальні додатки — «Про обов’язкове обслуговування молоді» та «Про обов’язкову допомогу алкоголікам та наркоманам».

Характерно, у цих законах, на відміну від чинних раніше, що акцентували увагу суспільства і влади на окремих аспектах соціальних послуг (економічна допомога, турбота про дітей, про одиноких жінок і т.д.), реалізується інтегральний підхід до соціального обслуговування як сфери діяльності. В ній взаємодіють соціальні служби, муніципальна та губернська влада, сім’ї та окремі громадяни. При тому враховуються навколишні фактори: структура населення, ситуація, що оточує людину за місцем проживання чи праці, рівень її освіченості, житлові умови, використання вільного часу тощо. Питання соціального та медичного обслуговування відносяться до компетенції муніципальних та губернських органів влади.

У рамках реалізації нових законодавчих актів муніципальній владі довелося організувати соціальне обслуговування на такому рівні, який гарантований громадянам законом та відповідно до їхніх потреб та умов навіть в місцях тимчасового проживання. Тому в кожному муніципалітеті довелося організувати дієздатні комітети соціальної допомоги, наділені повноваженнями згідно чинного законодавства, Їхня діяльність спрямована по таких напрямках: планування соціального обслуговування, пошукових проектів у соціальній сфері; поліпшення соціальних умов конкретних груп населення (діти, престарілі, одинокі, інваліди); індивідуальна робота з окремими особами та сім’ями з конкретних проблем (економічна допомога, турбота про дітей і підлітків, робота з алкоголіками та наркоманами, сприяння в налагодженні нормальних сімейних стосунків і т.д.).

Досягнення системи соціального забезпечення в Швеції безперечні. Адже вона гарантує кожному громадянинові можливість достойного існування і впевненість у соціальній захищеності. Перевага шведської моделі «держави благоденства» підтверджується й тим, що в разі невдоволення людини одержуваною соціальною допомогою вона може, згідно закону, звертатися до адміністративного обласного суду і таким чином відстояти і задовольнити своє соціальне право громадянина на достойне життя.