2.1. Клаузура виробу

Для вдосконалення об’єкта проектування скористаюсь відомим мені методом проектування – комбінування. Створю графічну композицію (клаузуру).

Обмірковуючи майбутню книжку - іграшку, я звернулася до раніше розглянутих виробів. Але основою сюжету книжки буде казка ”Мишенятко Пік”.

Казка “ Мишенятко Пік ”

Жило-було на світі мишеня , і звали його Пік. Віно росло дуже допитливим, все йому було цікаво. Мама казала Піку: - Не відлучайся далеко від хатинки! У світі дуже багато небезпек, вони всюди підстерігають тебе! І чомусь мама мишеняти забороняла йому входити в будинок до людей.

Одного разу Пік ослухався маму, і побіг шукати пригоди! Він бігав по калюжах, валявся на травичці, ловив метеликів і не помітив, як опинився біля будинку людини. Житло це йому здалося дуже привітним: звідти долинали приємні запахи запіканки з сиром, чувся дитячий сміх. Пік вирішив увійти в цей будинок і подивитися, хто там живе, і поласувати .Він вбіг через хвіртку, пробіг по двору і проліз в будинок через отвір вхідних дверей. Приємний запах сиру так і вабив мишеня на кухню.

Пік заліз на стіл і почав куштувати найсмачнішу запіканку. Такої йому ніколи не доводилося куштувати! Задоволений і ситий Пік лежав на столі і мріяв: - Як було б добре, якби я тут жив ...

Раптом до кімнати забігли діти: - Ой, дивися, який красиве сіре мишеня! - сказала дівчинка . Пік почав усміхатися, думаючи, що знайшов нових друзів.

- Хапай його! - закричав хлопчик.

Отямився Пік вже в клітці. У ній було дуже мало місця, в кутку лежало кілька зерен і трохи хліба. Підійшли діти: - Ну ось, мишеня, ти і попався! Тепер ти будеш жити тут! Пік заплакав. Адже він не хотів жити в клітці ... І вдома його вже зачекалася мама.

Настала ніч. Пік так і не міг заснути. Він все думав про свою рідну хатинку: - Ти права була мамочко, не варто було заходити в будинок людини! Я просто хотів подружитися, а вони ув'язнили мене і тепер ніколи вже мені не вибратися звідси!

Раптом Пік почув якийсь шурхіт в кімнаті, два зелені очища спалахнули в темряві, немов вогники. Пік злякався і заплющив очі ... Тремтячи від страху, він все ж вирішив ще раз глянути, що це таке було.

Близько клітки стояв маленький рудий пухнастий звір із зеленими очима. Він мило посміхався: - Привіт! Як тебе звуть?

- Мене? Пік. Я - мишеня.

- А мене - Барсик. Я - кошеня! У господарів я з'явився зовсім недавно, проспав сьогодні весь день і не бачив, коли ти прийшов. Давай дружити!

- Давай, - сумним голосом відповіло мишеня і повісило голову.

- Чому ти сумуєш? Адже тепер ми будемо разом грати і веселитися.

- Моя мама мене зовсім вже зачекалася. Я з нірки своєї втік, а діти мене в клітку замкнули.

- Я допоможу тобі! Тільки ти мені пообіцяй, що ми ще побачимось.

- Звичайно, друже!

Барсик випустив Піка з клітки, вони міцно обнялися і мишенятко побігло додому.

Мама Піка дуже зраділа, що з її синочком нічого не сталося: - Не тікай більше від хатинки так далеко! Я хвилююся за тебе. Мама пригостила Піка смачними сирниками.

Барсик і Пік зустрічалися на галявині кожен день і придумували цікаві ігри один для одного. Це була найміцніша дружба в світі!