Варіант № 1

1. Біологічні особливості люцерни.

2. Види зеленого конвеєра. Принципи складання.

3. Органолептична оцінка якості сінажу.

1. Біологічні особливості люцерни.

Відношення до температури.

Насіння люцерни проростає при температурі 2 – 3^о С, масові сходи з'являються при температурі 18 – 23^о С. Сходи витримують заморозки до мінус 6 ^о.

Рослини люцерни достатньо зимо – і морозостійкі – при відсутності снігового покриву витримують морози до 20 – 25^о С, а якщо є постійний сніговий покрив – до мінус 40^о С. Відновлює вегетацію люцерна при температурі +5^о С.

Відношення до вологи.

Люцерни досить посухостійка культура, вона добре реагує на зволоження. НВ при вирощуванні люцерни повинна бути 70 – 80 %. Разом з тим, надмірне зволоження і близьке залягання ґрунтових вод ( менше 1,5 м. )від поверхні ґрунту негативно впливають на продуктивність і зумовлює зрідженість рослин. Транспіраційний коефіцієнт у люцерни складає 350 – 450.

Відношення до світла.

Люцерна – світлолюбива культура довгого світлового дня.

Відношення до ґрунтів.

Люцерни росте практично на всіх грунтах України. Проте краще росте на

чорноземних і каштанових грунтах. Малопридатні для неї тофяники, важкі сильно солонцюваті, кислі ґрунти. Оптимальне рН 6 – 7,5.

2. Види конвеєрів, значення, принципи організації.

Зелений конвеєр – така система організації кормової бази, що забезпечує тварин зеленим кормом гарної якості в потрібній кількості протягом усього пасовищного періоду – із ранньої весни до пізньої осені.

Зелений конвеєр – це система організаційних і агротехнічних заходів, що забезпечує рівномірне надходження достатньої кількості повноцінних і високоякісних зелених кормів протягом всього можливого періоду вегетації кормових культур.

Для організації зеленого конвеєра можуть бути використані орні землі, культурні сінокоси і пасовища і зрошувальні землі. Великим резервом є природні кормові угіддя, на яких після поверхневого або корінного поліпшення можна одержати високі і стійкі врожаї.

Основа зеленого конвеєра будь – якого призначення – багаторічні трави, що включають види і сорти з різними термінами вегетації.

Зелені рослини містять майже всі необхідні для тварин живильні речовини: протеїн, вуглеводи, вітаміни, мінеральні елементи.

У розрахунку на 1 корм. од. пасовищного корму приходиться 110-120 гр. і більш перетравного протеїну, 120-130 мг каротину, 10-12 м кальцію, 4-5 м фосфору й інших елементів і біологічно активних з'єднань, причому в співвідношеннях, найбільш сприятливих для нормального розвитку тварин.

Крім того, зелений ковейєр є основною сировинною базою для виробництва трав'яного борошна, січки, брикетів,сінажу, силосу, сіна.

Види зеленого конвеєра.

1. Природній. Основним джерелом надходження зелених кормів є природні пасовища, отава природних косовиць.

2. Штучний. Зелені корми надходять із посівів різних польових культур і довголітніх культурних пасовищ.

3. Змішаний або комбінований. Зелена маса надходять як з посівів різних польових культур, так і з природніх пасовищ, косовиць.

Загальні принципи складання системи зеленого конвеєра.

В умовах інтенсивного землеробства діючий зелений конвеєр необхідно конкретизувати з урахуванням можливих змін у поголів'ї, агротехніці, сортовому складі кормових культур, наявності добрив тощо.

При складанні схеми зеленого конвеєра використовують дані про землекористування, сівозміни, рух поголів'я (для розрахунку подекадної потреби у кормах у період дії схеми зеленого конвеєра), добирають культури з урахуванням безперервності збирання або спасування, уточнюють строки використання.

Для розрахунку надходження зеленої маси складають графічну модель конвеєра. Виділяють основні і допоміжні культури на кожну декаду з урахуванням потреби у зелених кормах.

Визначають загальну потребу у зеленій масі по культурах, розраховують площі сівби їх

3. Органолептичну оцінка якості сінажу.

Якісні показники сінажу.

Доброякісність сінажу оцінюють органолептичними показниками по кольорі, запахові, збереженості структурі сенажуємойї маси, а також хімічним методом.

Сінаж гарної якості має ароматний, фруктовий запах, зелений або солом'яно-жовтий колір. Вологість не вище 55 %. Загальна кількість кислот на суху речовину до 1,5%. Краще співвідношення кислот: молочної—75— 85%, оцтової—15—25%, масляної—0; рН—4,7—5,6.

Варіант № 2

1. Морфологічна характеристика люцерни.

2. Значення сінажу. Технологія заготівлі і зберігання.

3. Поняття про цукровий мінімум. Дати характеристику.

1. Морфологічна характеристика люцерни.

Характеристика кореневої системи.

Люцерна має стрижневу кореневу систему, що проникає в грунт в перший рік на 2 –

3 метри, а в наступні роки 23 – 30 см.

Характеристика стебла.

Стебло в люцерни висотою 100 – 150 см, здебільшого округле, гілкується,

утворює добре розвинений кущ

Характеристика листків.

Листки трійчасті, листочки еліптичні, обернено яйцеподібні, зазубрені в верхній

частині, середній листок на більш довгій ніжці.

Характеристика суцвіть.

Суцвіття китиця, розміщується на верхівці стебла і на кінцях бічних гілок, має

12 – 26 квіток.

Характеристика квіток.

Квітки метелкового типу, синьо – фіолетового забарвлення. Запилення

перехресне.

Характеристика плодів.

Плід у люцерни біб, спірально – закручений в 2,5 оборотів, біб бурого

забарвлення.

Характеристика насіння.

Насіння дрібне, ниркоподібної форми, матове, сизувато – жовте. Маса 1000 насінин 1,5 – 2,5 г.

2. Значення сінажу. Технологія заготівлі і зберігання.

Сінаж – корм виготовлений із прив'ялених до 55 – 60 % вологості трав, в основі консервування якого лежить “фізіологічна сухість середовища”, тобто така вологість сировини, при якій вода рослинних клітин стає недоступною для різних рас мікроорганізмів, чим сінаж відрізняється від силосу, консервуючою основою якого є процес молочнокислого бродіння. Як правило сінаж використовуються в зимовий період.

Значення сінажу:

1. Висока поживність та смакові якості

2. Низька кислотність

3. Менша втрата поживних речовин

4. Не перемерзає взимку у сінажних спорудах

5. Має вищу протеїнову і енергетич­ну цінність при оптимальному вмісті клітковини та краще цукрово – протеїнове співвідношення

Основними операціями при сінажуванні є:

• скошування кормових рослин з одночасним плющенням;

• швидке підв’ялення зеленої маси до вологи 55 – 60 %;

• підбирання підв’яленої маси з одночасним подрібненням та завантаженням

у транспортні засоби. Якість сінажу значною мірою залежить від ступеня подрібнення рослин, який повинен становити 3 – 4 см (не менше 80% від загальної маси).

• транспортування;

• завантаження траншеї, розрівнювання, ущільнення та ізоляція сінажу від доступу повітря