
- •Біологічні особливості люцерни.
- •Види конвеєрів, значення, принципи організації.
- •Приблизний комплекс машин для заготівлі сінажу
- •Підготовка насіння до сівби, сівба, догляд до сходів, після сходів, режим зрошення та збирання люцерни на насіння при вирощування люцерни на насіння при широкорядному способі сівби.
- •Післяжнивні і післяукісні посіви. Назвати культури.
- •2. Значення сіна в годівлі тварин. Технологія заготівлі розсипного сіна
- •3.Органолептична оцінка силосу.
- •Основні показники, що характеризують якість силос.
- •Заготівля сіна в рулонах. Якісні показники.
- •Процес заготівлі сіна в рулонах складається.
- •Поняття про " фізіологічну сухість маси ". Дати характеристику.
Варіант № 1
Біологічні особливості люцерни.
Види зеленого конвеєра. Принципи складання.
Органолептична оцінка якості сінажу.
Біологічні особливості люцерни.
Відношення до температури.
Насіння люцерни проростає при температурі 2 – 3о С, масові сходи з'являються при температурі 18 – 23о С. Сходи витримують заморозки до мінус 6 о.
Рослини люцерни достатньо зимо – і морозостійкі – при відсутності снігового покриву витримують морози до 20 – 25о С, а якщо є постійний сніговий покрив – до мінус 40о С. Відновлює вегетацію люцерна при температурі +5о С.
Відношення до вологи.
Люцерни досить посухостійка культура, вона добре реагує на зволоження. НВ при вирощуванні люцерни повинна бути 70 – 80 %. Разом з тим, надмірне зволоження і близьке залягання ґрунтових вод ( менше 1,5 м. )від поверхні ґрунту негативно впливають на продуктивність і зумовлює зрідженість рослин. Транспіраційний коефіцієнт у люцерни складає 350 – 450.
Відношення до світла.
Люцерна – світлолюбива культура довгого світлового дня.
Відношення до ґрунтів.
Люцерни росте практично на всіх грунтах України. Проте краще росте на
чорноземних і каштанових грунтах. Малопридатні для неї тофяники, важкі сильно солонцюваті, кислі ґрунти. Оптимальне рН 6 – 7,5.
Види конвеєрів, значення, принципи організації.
Зелений конвеєр – така система організації кормової бази, що забезпечує тварин зеленим кормом гарної якості в потрібній кількості протягом усього пасовищного періоду – із ранньої весни до пізньої осені.
Зелений конвеєр – це система організаційних і агротехнічних заходів, що забезпечує рівномірне надходження достатньої кількості повноцінних і високоякісних зелених кормів протягом всього можливого періоду вегетації кормових культур.
Для організації зеленого конвеєра можуть бути використані орні землі, культурні сінокоси і пасовища і зрошувальні землі. Великим резервом є природні кормові угіддя, на яких після поверхневого або корінного поліпшення можна одержати високі і стійкі врожаї.
Основа зеленого конвеєра будь – якого призначення – багаторічні трави, що включають види і сорти з різними термінами вегетації.
Зелені рослини містять майже всі необхідні для тварин живильні речовини: протеїн, вуглеводи, вітаміни, мінеральні елементи.
У розрахунку на 1 корм. од. пасовищного корму приходиться 110-120 гр. і більш перетравного протеїну, 120-130 мг каротину, 10-12 м кальцію, 4-5 м фосфору й інших елементів і біологічно активних з'єднань, причому в співвідношеннях, найбільш сприятливих для нормального розвитку тварин.
Крім того, зелений ковейєр є основною сировинною базою для виробництва трав'яного борошна, січки, брикетів,сінажу, силосу, сіна.
Види зеленого конвеєра.
Природній. Основним джерелом надходження зелених кормів є природні пасовища, отава природних косовиць.
Штучний. Зелені корми надходять із посівів різних польових культур і довголітніх культурних пасовищ.
Змішаний або комбінований. Зелена маса надходять як з посівів різних польових культур, так і з природніх пасовищ, косовиць.
Загальні принципи складання системи зеленого конвеєра.
В умовах інтенсивного землеробства діючий зелений конвеєр необхідно конкретизувати з урахуванням можливих змін у поголів'ї, агротехніці, сортовому складі кормових культур, наявності добрив тощо.
При складанні схеми зеленого конвеєра використовують дані про землекористування, сівозміни, рух поголів'я (для розрахунку подекадної потреби у кормах у період дії схеми зеленого конвеєра), добирають культури з урахуванням безперервності збирання або спасування, уточнюють строки використання.
Для розрахунку надходження зеленої маси складають графічну модель конвеєра. Виділяють основні і допоміжні культури на кожну декаду з урахуванням потреби у зелених кормах.
Визначають загальну потребу у зеленій масі по культурах, розраховують площі сівби їх
Органолептичну оцінка якості сінажу.
Якісні показники сінажу.
Доброякісність сінажу оцінюють органолептичними показниками по кольорі, запахові, збереженості структурі сенажуємойї маси, а також хімічним методом.
Сінаж гарної якості має ароматний, фруктовий запах, зелений або солом'яно-жовтий колір. Вологість не вище 55 %. Загальна кількість кислот на суху речовину до 1,5%. Краще співвідношення кислот: молочної—75— 85%, оцтової—15—25%, масляної—0; рН—4,7—5,6.
Варіант № 2
Морфологічна характеристика люцерни.
Значення сінажу. Технологія заготівлі і зберігання.
Поняття про цукровий мінімум. Дати характеристику.
Морфологічна характеристика люцерни.
Характеристика кореневої системи.
Люцерна має стрижневу кореневу систему, що проникає в грунт в перший рік на 2 –
3 метри, а в наступні роки 23 – 30 см.
Характеристика стебла.
Стебло в люцерни висотою 100 – 150 см, здебільшого округле, гілкується,
утворює добре розвинений кущ
Характеристика листків.
Листки трійчасті, листочки еліптичні, обернено яйцеподібні, зазубрені в верхній
частині, середній листок на більш довгій ніжці.
Характеристика суцвіть.
Суцвіття китиця, розміщується на верхівці стебла і на кінцях бічних гілок, має
12 – 26 квіток.
Характеристика квіток.
Квітки метелкового типу, синьо – фіолетового забарвлення. Запилення
перехресне.
Характеристика плодів.
Плід у люцерни біб, спірально – закручений в 2,5 оборотів, біб бурого
забарвлення.
Характеристика насіння.
Насіння дрібне, ниркоподібної форми, матове, сизувато – жовте. Маса 1000 насінин 1,5 – 2,5 г.
Значення сінажу. Технологія заготівлі і зберігання.
Сінаж – корм виготовлений із прив'ялених до 55 – 60 % вологості трав, в основі консервування якого лежить “фізіологічна сухість середовища”, тобто така вологість сировини, при якій вода рослинних клітин стає недоступною для різних рас мікроорганізмів, чим сінаж відрізняється від силосу, консервуючою основою якого є процес молочнокислого бродіння. Як правило сінаж використовуються в зимовий період.
Значення сінажу:
Висока поживність та смакові якості
Низька кислотність
Менша втрата поживних речовин
Не перемерзає взимку у сінажних спорудах
Має вищу протеїнову і енергетичну цінність при оптимальному вмісті клітковини та краще цукрово – протеїнове співвідношення
Основними операціями при сінажуванні є:
скошування кормових рослин з одночасним плющенням;
швидке підв’ялення зеленої маси до вологи 55 – 60 %;
підбирання підв’яленої маси з одночасним подрібненням та завантаженням
у транспортні засоби. Якість сінажу значною мірою залежить від ступеня подрібнення рослин, який повинен становити 3 – 4 см (не менше 80% від загальної маси).
транспортування;
завантаження траншеї, розрівнювання, ущільнення та ізоляція сінажу від доступу повітря