54. Пе в Росії наприкінці 19-початку 20 ст.

Еволюція сус-но-ек-них відносин у Росії, розв-к ПЕ на Заході не могли не позначитись на ПЕ в Росії. Якщо в пореформений період вплив кла-сичної ПЕ на російських ек-тів був досить знач-ним, що пояснювалось антикріпосницькою спря-мованістю наукових праць останніх, то поступово становище змінюється. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. перед ек-тами постають нові проблеми, но-ві завдання. Значного розв-ку набуває теоретик-на розробка ек-ки окремих галузей В. Змінюється і сама проблематика ПЕ. Замість детального ан-алізу ек-них категорій на 1-ий план виходять пи-тання ек-ної політики. Посилюється вплив нових напрямків ПЕ Заходу, зокрема австрійської шко-ли та німецької історичної школи. Причому цей вплив не був однобічним. Російські ек-сти роз-робляли низку проблем у руслі цих напрямів і здобули високу оцінку на Заході.

У кін. 19 і на поч. 20 ст. в ПЕ Росії набувають значного поширення нові напрями. Складається соц-ний напрям (соц-на школа) ПЕ, представники якого соц-не протиставляли мат-ому і на 1-ий план висували правові, етичні відносини людей. Цей напрям був репрезентовали С. Солнцев, П. Струве та ін. Формуються також психологічний та математичний напрями. Представники психолог-гічного напряму розвинули суб'єктивну теорію цінності, запровадили поняття об'єктивної й су-б'єктивної госп-кої цінності, поширили суб'єктивні принципи психології окремої людини на психоло-гію «колективності», застосовуючи такі поняття, як «соц-ні оцінки», «сус-на гранична кор-сть». 1-н із представників цього напряму (В. С. Войтинсь-кий) пропагував поєднання психологічного на-пряму з історичним.

Основи математичної школи в Росії заклав Чуп-ров, хоча інтерес до цього напрямку виник іще в 60-х рр. Значний внесок у розробку математич-них методів у Росії зробили такі ек-ти, як Ю. Г. Жуковський, В. К. Дмитрієв, Л. 3. Слонімський та ін. Так, Жуковський з допомогою цих методів на-магався дати аналіз теорії прибутку і теорії ренти Рікардо. Слонімський пропагував ідеї І. Тюнена і А. Курно. З викладенням найцінніших досягнень математичної школи виступив Вінярський.

Праці відомого ек-та-математика Дмитрієва справили значний вплив на розв-к ек-ко-матема-тичних досл-нь не тільки в Росії, а й за кордоном. Головна мета його ек-них нарисів — довести су-місність трудової теорії і теорії граничної кор-сті. Він 1-им запропонував спосіб визн-ня повних вит-рат праці на В продукції і поєднав аналіз вироб-их витрат із аналізом ціни та її залежності від по-питу і пропозиції.

Однак математичний напрям не набрав у Росії великого поширення, багато ек-тів критикувало математичну школу. Отже, можна сказати, що розв-к ПЕ в Росії хоч і мав певні особливості, зумовлені особливостями соц-но-ек-ого розв-ку країни, проте в цілому відбувався в тому са­мому напрямку, що й на Заході.

51. Ек-ні погляди декабристів Герцена й Огарьова.

Основу ек-них поглядів Герцена й Огарьова ста-новила бо­ротьба з кріпосництвом, розробка ре-волюційної програми звільнен­ня селян. Ці проб-леми висвітлено Герценим у працях: «Росія» (1849) «Про розв-к революційних ідей в Росії» (1851), «російсь­кий народ» (1853), - та Огарьо-вим у «Що зроблено для звільнення кріпосних людей» (1857), «Іще про звільнення селян» (1858). «Що потрібно народові» (1861). У цих тво-рах гостро критикувалося кріпосництво. Критика кріпос­ництва. як і в цілому світогляд 2-х видатних мислителів, не лиша­лись незмінними. Вони прой-шли складну еволюцію від позицій дворянських революціонерів до революційного демократизму.

Огарьов був прихильником звільнення селян із землею. Проек­туючи майбутнє поміщиків, радив їм включитися у розв-к пром-ті. Розуміючи, що це потребує капіталів, він висту­пає за викуп селяна-ми землі. Аналогічно вирішує проблему й Герцен. Він теж палкий прихи­льник звільнення селян із землею, закріплення за ними всієї землі, що пе-ребувала в їхньому користуванні. Проте не бачив нічого несправедливого в тім, що поміщики одер-жать пев­ну компенсацію за втрату права користу-ватися «вигодами минулої кричущої несправед-ливості» . У літературі таку позицію Герцена й Огарьова зв'язували із ро­зумінням ними необхід-ності компромісу з дворянством. Це так. Але слід враховувати й інші 4 фактори: Герцен і Огарьов були дво­рянами; напередодні реформи навіть найбільш прогресивна час­тина сус-ва, навіть та-кий революціонер-демократ, як Чернишевський схилялись до викупу землі (різниця між ними по-лягала лише у визначенні величини викупу); у пи-танні звільнення селян виявляли схиль­ність до лібералізму (вони апелювали і до дворянства, як до розви­нутого й освіченого класу, і до уряду). Після реформи Герцен та Огарьов стали на пози-ції революційного вирішення селянського питан-ня. Гостро критикували реформу 1861 р., назива-ючи її обма­ном, «новим кріпацтвом», оск вона не дала селянам ні землі, ні волі. Відображаючи ін-тереси селянства, яке боролося проти поміщиць-кого землеволодіння і поміщицької власності. Проголосили й обгрунтували гасло «Земля і во-ля». Нова платфор­ма видавців «Колокола» щодо аграрного питання передбачала лікві­дацію помі-щицького землеволодіння, передачу всієї землі селянам. Вирішення цієї проблеми зв'язувалось із селянською революцією.

Критикували не лише кріпосництво, а й кап-зм, як нову форму експлуатації, «нову форму рабства». Порівню­ючи ек-ні процеси, які відбувались у по-реформеній Росії, з ек-ним розв-ком Заходу, Гер-цен виступив з обгрунтуванням особливого — не кап-ого шляху розв-ку Росії. Основою цього розв-ку в нього була община, общинний селянин. Він не ідеалізує общинний лад. Мало того, ще до ре-форми Герцен, як і Огарьов, убачав в общині ли-ше «уламок кріпосного побуту». У пореформений період їхні погляди на общи­ну змінилися. Саме в общині вони бачили запоруку соціалізму. Гаран-тована общиною рівність селянського землево-лодіння мала відвернути небезпеку пролетариза-ції селянства. Герцен став основоположником «селянського соціалізму», який складався з 3 за-сад: 1) право кожного на землю; 2) общинне во-лодіння землею; 3) громадське управління. Лише на цих засадах «може розвиватись майбутня Ро-сія». Виступав з гострою критикою кап-зму, поєд-нуючи її з критикою буржуазної ПЕ, яку він тлума-чив як науку, котра, орієнтуючись на приватну власність, стоїть на сторожі кап-ної сис-ми госп-ва. Щодо росії, то буржуазна ПЕ з її орієнтацією на приватну власність виступала в ролі захисни-ка поміщицького землеволодіння, обстоювала кап-ний розв-к країни, що суперечило ідеям селя-нського соціа­лізму Герцена. Аналогічну позицію займав і Огарьов.

Критикуючи буржуазну ПЕ, Герцен і Огарьов проголошують необхідність створення нової ек-ної науки, яка б виступила проти основ кап-зму, за обгрунтування соціалізму.