26. Критичний напрям в пе. Ек-ні погляди с. Сісмоді.

Початок 19ст. ознаменувався бурхливим розв-ком кап-зму, що був прискорений пром-мим пере-воротом. Розв-к кап-них відносин супроводжува-вся занепадом і розкладом дрібного В, майновим розшаруванням і зубожінням значної частини населення. Кап-ну ек-ку починають розхристува-ти ек-ні кризи. Ідеї класиків ек-ого лібералізму щодо гармонії приватних і сус-них інтересів не пі-дтверджувались у реальному житті. За цих умов учні й послідовники класиків виступають з крити-кою кап-зму і класичної ПЕ.

Жан Шарль Леонард Сімонд де Сісмонді (1773-1842) Праці: "Про комерційне багатство, або Про принципи ПЕ в їхньому застосуванні до торгового законодавства", "Нові начала ПЕ, або Про багатства в його відношенні до народонасе-лення".

Він заперечує класичне визн-ня предмета й ме-тоду ПЕ. Предметом ПЕ вважає "мат добробут людей, оск. він залежить від держави". Ек-ні про-цеси намагався дослідити як такі, що регулюють-ся державою. Його цікавить, як уряд повинен сприяти В й розподілу. ПЕ перетворюється у ньо-го з науки, що вивчає причинні зв`язки явищ, на найку, що визначає етичні норми госп-кої діяль-ності людей. Застосовувати також інші методи досл-ня. Критикує абстрактний метод класики, іг-норування ними конкретно-історичних обставин. Ставить в центр своїх досл-нь становище люди-ни, наголошує на необхідності всебічного вивчен-ня історичного розв-ку країни, де ця людина жи-ве. Відтак його можна вважати попередником іс-торичної школи. Виступає з безкомпромісною критикою кап-зму. Звернув увагу на тяжке і без-правне життя робітників. Спостерігаючи кап-не сус-во, він бачить формування 2-х абсолютно протилежних класів - робітників і власників - або багатіїв і бідників. Свободна конкуренція посилює цей процес. Саме вона призводить до руйнуван-ня дрібного В, тобто до відокремлення власності від праці. У цьому відокремленні вбачає головну небезпеку, оск. цей процес відбувається не лише в пром-ті, а охоплює й с-г, деформується велика земельна власність і селяни перетворюються на с-г робітників. Отже, Сісмонді вперше поставив питання, яких ПЕ раніше не розглядала. Він про-голосив протилежність інтересів багатих і бідних, що посилюватиметься із розв-ком В. Він розроб-ляє проект реформування кап-зму. Якщо розв-ток В за умов конкурентної боротьби посилює не-рівність у сус-ві, призводить до загострення супе-речностей, то немає сенсу дотримуватись ідеї ек-ого лібералізму, що її пропагували класики. Дер-жава має втручатися в ек-не життя. Передовсім треба відновити поєднання праці та власності. Для цього він пропонує поділити В між дрібними власниками, повернутись до дрібного В і в с-г, і в пром-ті. Однак шляхів реального здійснення цієї програми він не тільки не запропонував, а й не бачив. Він був проти радикальних реформ, ог-олошує себе противником комунізму, а його соц-ні вимоги обежуються необхідністю запровад-ження робітничого законодавства.

Теорія в-сті, капіталу і доходів. Вважав, що праця є єдиним джерелом багатства. В нього не-має визначення субстанції в-сті. Мінова в-сть то-вару визн-ся витратами праці на його В. Викорис-товує теорію в-сті здебільшого для того, щоб провести чітке розмежування між трудовими і не-трудовими доходами, підкреслити експлуататор-ський хар-р останніх. Капітал трактує як вироб-чи запаси, переважнго як засоби В. Видляє основ-ний і оборотний капітал. Нагромадження капіталу зв`язує з ощадливістю. Прибуток визначає як від-рахування від продукту праці робітника, підкрес-люючи його експлуатарську природу. Зар-пл і факторів, що її визн-ть, він спецально не дослід-жував, але ставить її у залежність від нагромад-ження капіталу і зростання народу населення. Ренту він розглядає як винагороду природи за виробничу діяльність. Критично ставився до тези Рікардо про те, що гірші землі ренти не дають.

Теорія відтворення і кризи. Метою кап-ого В називає спож-ня, а суперечність між В і спож-ням є основною суперечністю кап-зму. Такої супереч-ності не існує в ізольованому госп-ві Робінзона, не існує її у дрібному товарному госп-ві. Супереч-ність між В і спож-ням за умов кап-зму проявляє-ться у труднощах збуту товарів, у кризах. Вва-жає, що товари купуються на доходи. Звівши в-сть до суми доходів, він робить рацівника. Висно-вок, що для реалізації всіх виготовлених товарів необхідно, щоб В відповідало доходам сус-ва. Зменшення доходів відповідно зменшить попит на товари, і частина їх залишиться нереалізова-ною. З розв-ком кап-зму звужується внутрішній ринок. Зменшується дохід робітників, тому що частина їх витискується з В машинами, а зайня-тим у В капіталісти намагаються платити якомога менше. Не зростає ринок і за рахунок попиту з боку капіталістів, які частини свого доходу, що її мали б використати на спож-ня, нагромаджують. За цих обставин усе більшу й більшу частину сус-ого продукту стає неможливо реалізувати на внутрішньому ринку. Зовнішні ринки у зв`язку з розв-ком кап-зму в інших країнах також звужую-ться. До кап-зму такої проблеми не існувало, то-му що була велика маса спож-чів - дрібних това-ровиробників. Але кап-зм руйнує дрібне В, зву-жуючи тим самим внутрішній ринок. Він пород-жує загальне надВ, а відтак і кризи. Кризи - це рез-т внутрішніх суперечностей кап-зму, рез-т загального надВ і відповідно недоспож-ня, а не диспропорцій в окремих галузях. Трактує кризи кап-зму як перманентні, що взагалі унеможлив-люють його розв-к. Теорія відтворення має назву теорії " третіх осіб", оск кап-не В для реалізаціїї продукту не може обмежитись робітниками і капі-талістами, а потребує ще й наявності дрібних ви-робників.

Ідеї Сісмонді хоч і не мали великого впливу на сучасників, проте сприяли певною мірою розви-ткові 3-х напрямків ек-ної думки. Його симпатії до робітничого класу, критику кап-зну сприйняли представники соц-них учень, а ідеї щодо предме-ту і методу ПЕ - представники історичної школи. Його заклик до втручання держави в ек-не життя, критика ролі особистого інтересу як єдиної спону-кальної сили ек-ного розв-ку започаткували кри-тичне ставлення до ек-ного лібералізму.

28. Ек-ні погляди К. Родбертуса.

Карл Йоганн Родбертус-Ягецов (1805-1875)

Праці: "До пізнання нашого державно-ек-ого ста-ну", "Соц-ні листи до Кірхмана", "Капітал".

Виступає з проповіддю соц-них ідей. Проте його соц-зм, на відміну від марксистського мирно спі-віснує з німецькою монархією. Він прихильник су-то ек-них форм боротьби, виступає проти політи-чних дій пролетаріату. Погоджується з тим. що можливості втілення ідей соц-зму на той час бу-ли надто обмеженими. Але це не стосується тео-рії. Тут не повинно бути компромісів. Саме тому він гостро критикує теоретичні засади так званого катедерсоц-зму і разом з тим стає 1-м з осново-положних теорій "державного соц-зму". Рефор-мування сус-ва він сподівався здійснити з допо-могою зрівняльного розподілу. Захищаючи пере-важно інтереси дрібної буржуазії, він, проте, вис-тупає за виплату робітникові повного продукту його праці. Еволюція кап-ого В відбуватиметься через перетворення кап-ної власності на трудо-ву. Здійснити соц-ні реформи має держава.

Теорія в-сті. Стоїть на позиціях трудової теорії в-сті, хоч розробка і формування її є в нього де-що специфічне. У своєму аналізу ви-сті він виді-ляє такі категорії: "уживаність", "речі, придатні до вжитку", "споживні цінності" і "блага". "Ужива-ність"- це здатність речі бути засобом досягнення мети, задоволення потреби. Вона має об`єктивну основу. "Речі, придатні для вжитку" - ті, які мають названу об`єктивну здатність. Але не всі " речі, придатні для вжитку" є "споживним цінностями". "Споживної цінності" набувають лише ті речі, що в них є потреба. "Споживна цінність" є категорією суб`єктивною. "Блага" - це речі, що мають спожи-вну цінність і є рез-том людської діяльності. В-сть благ визн-ся лише працею. Ставить питання: чи включаються у в-сть, крім праці, безпосередньо вкладеної у В блага, також витратами матеріалу і знаряддя В? Відповідь є позитивною: включають-ся, але теж як попередні витрати праці. Матеріал сам по собі не може бути відненсений до в-сті блага. У в-сть блага включається праця, витрата-ми якої визначається в-сть матеріалу. Праця, що визначає в-сть знарядь В, включається у в-сть блага або частково, залежно від міри його вико-ристання. Заслугою Родбертуса є те, що він виз-нає порівнювання цінностей, тобто визн-ня міно-вої цінності і самої цінності, її величини. Єдиною мірою цінності є праця, а одиницею її вимірюван-ня є час. Виходячи з трудової теоріїї в-сті, визнає за нетрудові доходи прибуток та земельну ренту. Він їх об`єднує в єдину категорію "ренти взагалі", яку визнає рівноцінною категорії додаткової в-сті.

Земельна рента. У його працях закладено осно-ви теорії абсолютної ренти. Середні ціни всіх то-варів, як пром-их, так і с-г, збігаються з їхніми трудовими в-стями. К-ть додаткової в-сті ("рен-ти") в обох галузях пропорційна створеним у них сумам в-стей. Проте в с-г та сама сума в-стей, а отже і додаткової в-сті, створюється меншим ка-піталом, ніж у пром-сті, тому що тут немає сиро-вого матеріалу, сировини. Норма прибутку визн-ся пром-стю. Через те в с-г виникає певний над-лишок над прибутком, який і становить земельну ренту. Земельну ренту приносять усі ділянки зе-млі. Що ж до диференційної ренти, то він її запе-речував, хоч і визнавав, що різниця в прод-ності і розміщенні земельних ділянок збільшує ренту. В його трактування ренти є певні заперечності. Не відповідає дійсності його твердження про те, що сировина відсутня в с-г В, насправді там теж ви-користовують насіння, добриво. Водночас сиро-вина відсутня в деяких галузях пром-сті, але там не виникає земельної ренти. Основою утворення земельної ренти називає приватну власність на землю. Вона є нетрудовим доходом власника землі. А привласнюється земельна рента земле-власниками на основі "позитивного права" через постійний примус. Розробляючи теорію земель-ної ренти, заперечував з-н спадної родючості гру-нту.

Проблема розподілу. Розглядаючи сус-во як ці-лісний соц-ний організм, утворений поділом пра-ці, наголошує на необхідності виконання сус-вом певних сос-них функцій. Одна з найважливіших - це справедливий розподіл сус-ного продукту. Справедлвий розподіл він називає основною проблемою, яку має вирішувати наука. Під спра-ведливим розумінням такий розподіл, який забез-печує одержання кожним робітником повного продукту своєї праці. Він підкреслює, що лишу робітник створює всі продукти. Власники землі і капіталу одержуюють частину продукту у вигляді процента і ренти. Отже, виділяє 2 сторони в роз-поділі багатства - ек-ну і соц-ну. Ек-на (через дію ринкових відносин) дає змогу власникам землі та капіталу привласнювати частину сус-ого про-дукту. А соц-на - забирає у робітників частину створеного ним продукту, що є порушення спра-ведливого розподілу. Не приділяючи особливої уваги з`ясуванню пропорцій, які складаються в процесі розподілу між факторами В, основний наголос робить на проблемі пропорцій між трудо-вими і нетрудовими доходами в нац-ному проду-кті. Він робить висновок, що частка робітників у нац-ому продукті зменшується на користь капіта-лістів і землевласників. Виходячи з цього, визнає необхідність ліквідації приватної власності, що забезпечить ліквідацію трудових доходів. Але це справа далекого майбутнього. Намагається знай-ти компроміс між сучасним йому кап-зму і колек-тивістським сус-вом майбутнього. Цей компроміс він бачить в посиленні ролі держави в розподілі нац-ого продукту.