49. Розв-к неокласичної традиції в працях Пі-гу, Хоутрі.

Артур Пігу ( 1877-1959 ) – представник Кембрид-жскої ек-ної школи, 1-н з послідовників та учнів Маршалла. Пігу – автор концепції ек-ки добро-буту. Його концепція розглядає соц-ний добро-бут як суму добробуту окремих індивідів, а його основою є ек-ний добробут, що трактується як к-ть задоволення, котре можна виразити в грошов-ому еквіваленті. Стверджував, що ек-ні причини діють на ек-ний добробут будь-якої країни не прямо, а через створення й використання об’єк-тивного додаткового ек-ного добробуту, що його ек-сти називають нац-ним доходом.

Виходячи з принципу спадної кор-сті, що за ним сума задоволення потреб бідних верств населен-ня зростає швидше, ніж зменшується сума задо-волення багатих, запропонував ідею перерозпо-ділення доходів через активну податкову політи-ку держави. Він обгрунтував необхідність прогре-сивної сис-ми податків, яка передбачає збільше-ння ставки оподаткування пропорційно зростан-ню доходу, а також запровадження значного по-датку на спадщину. Він проаналізував форми де-ржавного втручання в ек-ку: пряму та опосеред-ковану. 1-а передбачає державний контроль над цінами та обсягами випуску продукції, 2-а – вико-ристання податків і субсидій як інструментів регу-лювання ек-ки. Вважав, що за умов вільної конку-ренції достатньо опосередкованих методів, а з посиленням позицій монополій в ек-ному житті виникає необхідність прямого втручання держа-ви.

Значну увагу він приділяв проблемі зайнятості населення, яку зв’язував з рівнем зар-пл і реаль-ним попитом на працю. Якщо номінальна зар-пл скорочується повільніше, ніж падають ціни, то зростає реальна зар-пл, що веде до збільшення сукупного попиту і випуску продукції. У наслідок цього зростає зайнятість або нац-ний дохід – за-гальний обсяг товарів та послуг, що виготовляю-ться в сусп-ві протягом року, тобто та частка мат доходу сусп-ва, яка може бути виражена в гро-шах, - товари та послуги для кінцевого спож-ня.

Ральф Джорж Хоутрі ( 1879-1975 ), англ. Ек-ст, представник кембріджскої школи. Праці - “ Добра й погана торгівля” (1913), “Капітал і зайнятість” (1937).

Розглядав ек-ну діяльність у тісному взаємозв`яз-ку з політикою та етикою, владою держави, пси-хологією. Його заслугою було твердження, що багатство й доходи розподіляються між людьми нерівномірно, а це є наслідком індивідуалістично-го принципу ведення ек-ки. Тому Хоутрі вважав, що ідеальною є така ек-на система, яка викорис-товує здатність людини до колективної праці.

Основне поняття в системі Хоутрі – це прагнення прибутку. Прибуток є наслідком торговельних зді-бностей, тобто здібностей реалізувати товари. Збільшення маси прибутку досягається збільше-нням обороту. Він чітко розмежовує фактори В та отримані на них доходи. Дохід на капітал, за його твердженням, включає премію за ризик. Процент – це винагорода за користування капіталом. Усю систему понять у Хоутрі пронизано ідеєю кредит-но-грошової політики, яка має бути гнучкою, ні надто експансіоністською, ні обмежувальною; по-літика високої зар-пл має забезпечувати пропор-ційно більший приплив грошей і пропорційно ви-щі прибутки і ціни. Політику у сфері зар-пл і кре-дитно-грошову політику треба тісно зв’язувати між собою, бо тільки так можна забезпечити гро-шову рівновагу, стабільність зар-пл й ціни.

Хоутрі належить пріоритет у створенні теорії, яка зв’язує споживчі доходи й витрати з ек-ним цик-лом. Кредитна сис-ма є важливою складовою йо-го моделі, тому що саме приплив грошей з банків для задоволення потреб торговців веде до підви-щення доходів. А звідси випливають доходи й ви-трати спож-чів, включаючи чисті інвестиції. Але основного фактора, який стимулює кругооборот доходу, потрібно шукати у зростанні споживчих витрат. Це кумулятивний процес, що відбиваєть-ся у зростанні рівня цін.

Ек-ні потрясіння в концепції Хоутрі спричиняють-ся переважно змінами грошових потоків, а не по-рушеннями процесу В. Вирішальні фактори він шукає не в галузях, що виготовляють товари ви-робничого призначення, а в тім, як банківські про-центні ставки зачіпають запаси торговців. Угаслі-док зростання грошових доходів підвищується попит на гроші, а це змушує банки збільшувати процентні ставки і тим самим припиняти бум. Спираючись на такі міркування, вважав, що за допомогою самих тільки грошових маніпуляцій можна поставити ек-ний цикл під контроль .

22. ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.

ПЕ у Франції мала свою специфіку: вона хоч і ус-падкувала класичні традиції, але не поставилася ортодоксально до абстрактної теорії в-сті, з праг-матичних позицій вирішувала проблеми розв-ку буржуазного сус-ва.

Представники - Жан Батист Сей (розвінчав мер-кантилізм та фізіократію), Фредерік Бастіа (абсо-лютизував ідеї лібералізму).

Ж. Б. Сей (1767-1832). Праці: " Трактат ПЕ, або Простий виклад способу, яким формуються, роз-поділяються та спож-ся багатства", "Англія та ан-глійці", "Повний курс практичної ПЕ".

ПЕ Сея в основному наслідувала ідеї А. Сміта, але він звертав увагу на помилки та суперечності останнього, намагаючись їх виправити. Сей по-пуляризував класичне вчення, збагативши його власними ідеями. Його вважають засновником нового напряму в ек-ній теорії.

Предмет ПЕ. ПЕ визначає як науку, що дає змо-гу пізнати природу багатства, способи його ство-рення, порядок розподілу, та феномени, що спричиняють його зникнення. Це наука, яка базу-ється на кількох фундаментальних принципах і переважну більшість висновків виводить із цих принципів. Власне досл-ня будує за логічною схемою, яка згодом стає стандартною для більш-ості навчальних посібників з ПЕ: В - розподіл - спож-ня.

В. Стверджує, що не лише земля є фактором ба-гатства, бо під багатством слід розуміти будь-які рез-ти В, що приносять кор-сть, мають реальну внутрішню цінність. У зв`язку з цим переглядає тезу Сміта про прод-ну та непрод-ну працю. Вва-жає, що будь-яка праця є прод-ною, якщо вона здійснюється з допомогою сил природи, капіталу та праці людей і дає корисні рез-ти. Визначав на-явність категорії людей, які своєю працею не створюють мат. благ, але роблять послуги іншим (немат. блага), сприяючи розв-ку В (лікарі, учите-ля-наставники). Послуги мають мінову цінність і є наслідком поєднання праці з капіталом та зем-лею. В означає продукування корисних послуг, які можуть виступати в мат. і немат. вигляді та обмінюватись 1-а на 1-у завдяки однаковій внут-рішній цінності. Тоді поділ праці на прод-ну і не-прод-ну не має сенсу.

Теорія в-сті. Під в-стю розуміє кор.-сть. Зазна-чає, що метою його аналізу в межах проблеми розподілу є досл-ня з-ів, які регулюють розподіл в-сті. Однак відмовляється від трудової теорії в-сті. Розуміння витрат В збігається із визн-ням чи-нників ціни: собів-сть. Що включає витрати виро-б-их послуг (капіталу і праці), ренту та прибуток. Обмін вироб-ими послугами визначає ситуацію на ринку. Попит на ці послуги, як основу цінності всіх інших послуг, зумовлює їхня власна цінність.

Трудову теорію в-сті Сей розуміє досить плюра-лістично: в-сть розгл-ся як ціна, тобто залежить від корисності товару, витрат на його В, а також від попиту і пропозиції.

Теорія 3-х факторів. Людина, капітал та земля - основні агенти В, чинники зростання багатства в сус-ві. Вони доставляють прод-ні послуги. На них існує попит пром-их під-ців. Під-ці комбінують ви-роб-чи послуги з метою задоволення попиту на продукти спож-ня.

Під-ць - це людина, що наділена особливими якостями, котрі дають їй змогу вести В вибраним свідомо курсом, панувати у сфері розподілу (вва-жається 4-им фактором В). Засоби В, “вироб-ча послуга” як необхідний агент процесу створення послуг є капіталом, що безперервно зростатиме за умови ощадливості власника та постійного функ-ня у сфері В. В розглядає кризь призму ін-дус-ції і вказує, що пром-сть з кожним роком стає все більш значущою порівняно з с-г.

Розподіл. 3-ом видам факторів В відповідають 3-и види доходів, що залежать від послуг цих факторів: зар- пл, прибуток та рента і процент. Визнає особу під-ця організатора В, однак відок-ремлює власника капіталу від під-ця, тобто роз-межовує “пром-вий прибуток, або процент на ка-пітал” та “ прибуток, зумовлений використанням капіталу”. Процентний дохід намагався розгляда-ти як зар-пл. У с-г землевласник отримує ренту, а орендар - під-кий дохід. Теорії ренти не надав-ав виняткового значення, бо вона залежить від попиту на землю та її продукти і пропозиції таких, а також від розмірів вкладеного в землю капіталу

Ціноутворення. Ціна формується на ринку під впливом попиту та пропозиції.

З-н попиту та пропозиції регулює ціну послуг і продуктів, розміри прибутків, ренти, процента, зар-пл. Ціна - точка рівноваги, де закінчується дія 1-о чинника й починається дія іншого, тобто зростання ціни прямо пропорційне попиту і обер-нено пропорційне пропозиції. Розглядає відноси-ни між ек-ими суб`єктами - продавцями і покуп-цями, що проявляються у суб`єктивному визн-ні ціни послуг, як наслідок протиборства споживача та виробника, у суб`єктивному впливі під-ця як особистості на процес В та розподілу, а спож-ча - на обсяги В й розміри прибутків.

Теорія ринків. Товари і послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому В 1-их зумовлює по-требу в інших, постійно забезпечуючи потенцій-ний попит. Завдяки цьому кризи надВ неможливі.

Формує 3-и з-ни ринку:

 Зростання виробників та екстенсивності ринку - зростання спож-чів - прибуткові ший ринок;

 Успіх 1-єї галузі сприяє успіху інших, сти-мулює загальний розв-к. Розквіт пром-ті супроводжується процвітанням с-г;

 Імпорт благотворно впливає на розв-к об-міну.

Зав-ня доброго уряду - стимулювання В, погано-го - попиту. Для вирішення проблем реалізації не потрібне існування 3-ох осіб, бо В самостійно створює свій ринок.

Теорія Сея знаменувала перехід Франції до кап-зму, проповідувала прогресивну ідею свободи під-тва й торгівлі.