1.2.3 Архітектурно-ланшафтна оцінка території дитячого

дошкільного закладу

Дана територія є рівнинною, за типом планування – регулярна, за характером просторової організації насаджень можна віднести до закритого типу тому, що там переважають високі деревні насадження. Ділянка є неправильної прямокутної форми.

Дорожньо-стежкова система є недостатньо розвиненою та недостатньо зручною, система освітлення потребує змін, присутня недостача лавочок для відпочинку та смітників.

Квіткове оформлення на даному об’єкті озеленення частково присутнє, не ведеться належний догляд за трав’яним покриттям, що не є диференційованим за типами газонів. Живопліт реконструкції не підлягає, тому підлягає вирубці та насадження нових чагарників для створення нової огорожі з живоплоту. Проведене дослідження деревних насаджень виявило механічні пошкодження дерев та захворювання, що зумовлені шкідниками та фітохворобами. Дерева знаходяться у задовільному стані, але підлягають частковій реконструкції.

Розділ ІІ

2.1. Заходи реконструкції дитячого дошкільного закладу

Визначальною містобудівною вимогою при організації мережі ДДЗ являється рівномірне забезпечення дітей дошкільними закладами, дотримання гігієнічних нормативів при розміщенні будівель в житловій забудові і приміській зоні, включення у мережу необхідних типів дошкільних закладів. Будинки дошкільних закладів слід розміщувати на окремих земельних ділянках згідно з вимогами містобудівних норм (дод.7, п1; дод.5, 6 ДБН В.2.2-4-97).

ДДЗ загального типу з денними групами слід розміщувати рівномірно по мікрорайону, переважно при кожній групі житлових будинків, поблизу від масивів зелені або на спеціально виділених територіях усередині мікрорайону в зеленій зоні, яка об'єднує ділянки загальноосвітніх шкіл та дитячих дошкільних закладів. ДДЗ не слід розміщувати безпосередньо біля магістральних вулиць загальноміського та районного значення, вони можуть виходити тільки на житлові вулиці місцевого значення, бажано найбільш тихі та другорядні. Будівлі дитячих дошкільних закладів потрібно розміщувати на ділянках з відступом від червоної смуги не менш ніж 15 м.

ДДЗ загального типу з цілодобовими групами повинні розміщуватись в межах обслуговування житлового району, на територіях із найбільш сприятливими природними умовами. Сприятливими є незабруднені, добре провітрюванні та інсольовані, незатоплювані та незаболочувані території, бажано з низьким рівнем ґрунтових вод.

Площі земельних ділянок ДДЗ, що розміщуються у житловій забудові, слід приймати з розрахунку на одне місце: в дошкільних закладах загального типу місткістю до 80 місць - не менш ніж 45 м2; в дошкільних закладах загального типу місткістю понад 80 місць - не менш ніж 40 м2. Вони розташовуються на ділянках, найбільш сприятливих за санітарно-гігієнічними умовами, частіше за все - на території житлової забудови. ДДЗ можна розміщувати і біля межі мікрорайону, суміжного із зеленим масивом, тихою житловою вулицею, бульваром чи сквером. За умови приєднання ДДЗ до гаю або парку розміри земельної ділянки закладу дозволяється зменшувати не більш, ніж на 25 відсотків.

Санітарно-гігієнічні вимоги вирішуються в ході розв`язання екологічних задач, які залежать від достатньої кількості озеленення та оптимальної відповідності гігієнічним нормам рослинного матеріалу. Озелененні території ДДЗ займають значне місце в загальному балансі зелених насаджень житлових районів і мікрорайонів. Значним є ступінь озеленення цих територій, до 60 відсотків. Розміщення дошкільних дитячих закладів поза територією житлових груп із урахуванням нормативної доступності, по можливості, гранично з територією саду житлового району або існуючими озелененими територіями, має позитивні наслідки. Об`єднання зелених територій ДДЗ з ділянками шкіл і спорткомплексів ведуть до укрупнення озеленених просторів і загальних рекреаційних зон. В укрупненому зеленому масиві створюються більш позитивні мікрокліматичні і гігієнічні умови.

Озеленення ділянок дошкільних закладів повинно становити не менше ніж 20 м2 на одне місце. До розрахункової площі озеленення входять газони, майданчики з травяним покриттям, квітники, город-ягідник. Слід уникати шкідливого в санітарному відношенні сусідства - господарчих дворів магазинів та їдалень, сміттєзбірників, котельних, гаражів, автозупинок та інших об'єктів, які потребують захисних зон, а за умови сільської місцевості - болот, непроточних забруднених водойм, кладовищ та виробничих будівель тощо. Гігієнічні вимоги в багатьом визначають склад і площі приміщень ДДЗ та планування прилеглої території. Склад і площі приміщень, а також майданчиків на відкритому повітрі менш за все визначаються гігієнічними і педагогічними вимогами і залежать від типу закладу, його величини, характеру експлуатації.

Для архітектора-дизайнера необхідними і достатніми є питання інсоляції дитячих приміщень, влаштування захисних смуг, пожежних проїздів між майданчиками різного функціонального призначення. Відстань від стовбурів дерев до стіни будівлі має бути не менше 10 м, а високих чагарників - не менше 5 м. Захисні смуги формують за периметром ділянки шириною 3,5 - 5,0 м з одного-двох рядів дерев з інтервалом 4 - 5 м, доповнених живими огорожами. В місцях дотику до ділянки житлового району захисні смуги можуть розриватись. З боку господарчих майданчиків мікрорайону ширина захисної смуги збільшується до 7 - 10 м і формується двома рядами дерев і двома смугами чагарників. Групові майданчики відділяються від проїзду або тротуару, який проходить біля межі ділянки, захисною смугою в 5 - 6 м, що складається з двох рядів живої огорожі. Сонцезахисні насадження розміщують так, щоб на групових майданчиках дерева разом з тіньовими навісами, зранку до 2 - 3 годин дня не затінювали більш, як одну третину майданчика, а після 3-х годин - не більше половини.

Усі місця перебування дітей повинні відповідати санітарним нормам, добре інсолюватись і провітрюватись. Затіненими повинні бути місця відпочинку з лавами і столиками для тихих ігор. Пісочниці слід розташовувати під кронами дерев, а водойми і плескальні басейни - на відкритому для сонця місці.

Для озеленення місць довготривалого перебування дітей особливо цінні фітонцидні рослини, які сприяють очищенню повітря від хвороботворних бактерій, а також рослини, які інтенсивно іонізують повітря. До них відносяться піхта сибірська, можевельники скельний та віргінський, черемуха, клен пурпурний, лещина, дуб червоний.

Функціональна організація території ДДЗ в першу чергу має відповідати основному технологічному процесу - праці з дітьми. На земельній ділянці повинні передбачатись такі функціональні зони: забудови групових майданчиків, спортивно-ігрова, юних натуралістів та господарська. Окремі зони та території майданчиків повинні розмежовуватись живою огорожею.

На території важливими є: групові майданчики з навісами від дощу і сонця; міжгрупова рекреаційна зона з газонним покриттям екстремального типу, декоративним басейном чи фонтаном та іншими малими архітектурними формами; фізкультурний майданчик; пізнавальна зона; город; зоологічний куток; плодово-ягідний сад; господарча площадка.

Групові майданчики для дітей ясельного віку слід розміщувати поблизу входів у приміщення цих груп. Групові майданчики для дітей дошкільного віку - серед озеленення ділянки, відокремлюючи їх одну від одної живою огорожею: чагарником, деревами чи вертикальним озелененням. Кільцеву доріжку, яка об`єднує групові майданчики дітей дошкільного віку, слід використовувати для вивчення дітьми правил дорожнього руху. З цією метою кільцеву дорогу необхідно доповнити елементами доріг, які імітують не менш 3 - 4 дорожніх перехресть і розставити на них дорожні знаки.

Умови проведення виховної і оздоровчої роботи, різних заходів на відкритому повітрі в багатьом залежать від розташування будівлі на ділянці, її благоустрою, обладнання і озеленення. Оптимально розташована на ділянці будівля сприяє зручному зв`язку виходів з ігровими і загальними майданчиками. Благоустрій ділянки з підібраними рослинами за величиною, композицією, кольором листя естетично виховує дитину.

На майданчику діти повинні перебувати не менше 4 годин на день. Планування й озеленення ділянок при дитячих яслах-садах визначаються, в основному, режимом дітей і графіком їх перебування на повітрі. Спеціальними дослідженнями встановлено, що, перебуваючи в такій установі, діти повинні проводити на повітрі взимку 33% часу, навесні й восени - 49%, улітку - 90 %.

Фізкультурний майданчик проектується в комплексі з груповими площадками дошкільників. Доріжки, які пов`язують групові майданчики з входами у будівлю, не повинні перетинатись між собою. Майданчики за видами занять потрібно розміщувати ізольовано від групових майданчиків, ближче до фізкультурної, але не біля межі ділянки. На цих майданчиках займаються підготовчі і старші групи дитячого закладу. Для закалювання дітей на ділянках потрібно передбачати плескальні або плавальні басейни.

Розміщення на ділянці ДДЗ господарчого двору повинно бути пов`язане з господарчими приміщеннями в будівлі - з кухнею, пральнею, складовими інвентарю і продуктів. Його територія - це додаткова площа для господарчих потреб, тому вхід на нього може мати доступ тільки персонал. Город-ягідник і зона для тварин і птахів розміщуються поблизу господарчого двору, а господарчий двір повинен бути ізольований від території, де знаходяться діти, і мати самостійний в`їзд. Господарчий двір зручніше розташовувати у границі ділянки ДДЗ з боку входів до адміністративних приміщень.

Взаємозв`язок усіх елементів ділянки обумовлюється обґрунтованим плануванням мережі доріжок, проходів і проїздів. Доріжки робляться зручними для ходьби, бігу, прогулянок. Форми вигину доріжок залежать від їх призначення, рельєфу. Доріжки, які ведуть до будівлі від основного входу, доцільно робити прямими для запобігання ходіння відвідувачів на майданчики, де знаходяться діти.

Планувальні задачі вирішуються при уточненні функціонального і композиційного рішення середовища ділянки ДДЗ та детальній розробці окремих майданчиків . Відшукуються варіанти раціонального розміщення обладнання та елементів благоустрою по всій території, що сприятиме створенню комфортного середовища у кожному куточку ділянки.

Для оптимальної організації виховної та оздоровчої роботи і проведення всіх заходів на свіжому повітрі, як взимку, так і влітку, великого значення набуває підбір обладнання групових майданчиків. Кожна площадка повинна бути обладнана у відповідності до віку дітей.

У зоні групових майданчиків для дітей ясельного віку до 3 років слід передбачати майданчики, площею із розрахунку не менш 8,0 м2 на місце, майданчики для дошкільників віком від 3 до 6 років - площею не менш 7,5 м2 на місце, тіньові навіси за кількістю групових майданчиків площею не менше 40 м2 кожен. Навіси до площі майданчиків не включаються, а для груп, що розміщуються в літніх павільйонах, не влаштовуються.

Групові майданчики на ділянці мають не менше значення, ніж групові або гральні-столові в будівлі. Знаходячись на території дитячого закладу, діти більшу частину часу проводять на своїх групових майданчиках, під постійним наглядом вихователя вони грають, займаються, проводять фізичну зарядку та ін.

Проектувати майданчик потрібно так, щоб вихователька могла бачити усіх дітей. Рекомендуються наступні розміри групових майданчиків: для ясельних груп - 150 м2, для груп дитячого саду - 180 м2. Слід також передбачити невеличкі кутки для тихого відпочинку дитини, які на групових майданчиках зазвичай відокремлюються низькою зеленою огорожею.

Майданчики для дітей ясельного віку повинні мати трав'яне покриття, майданчики для дошкільників - частково трав'яне і частково - (не більше 60 м2) ґрунтове покриття з домішками твердих дрібнозернистих місцевих будівельних матеріалів, які дозволені до використання МОЗ України.

Спортивно-ігрова зона ДДЗ місткістю, більшою за 160 місць, включає 2 фізкультурних майданчика для ясельних і дошкільних груп. Майданчики слід проектувати площею із розрахунку не менше 13,5 м2 на дитину в групі. При обєднанні майданчиків допускається створення дитячого міні-стадіону площею не менш ніж 400 м.

Плескальні басейни використовуються усіма дітьми ДДЗ і можуть бути різноманітної форми з площею водної поверхні не менше 21 м2. При басейні повинна бути ванна для миття ніг, яка розміщується або з одного боку басейну, або навкруги нього. Плавальний басейн слід проектувати прямокутної форми з мінімальними розмірами ванни 3 х 7 м. Найбільш доцільно розташовувати його суміжно з фізкультурним майданчиком. У залежності від кліматичних умов одна половина території фізкультурного майданчика повинна мати сталий трав`яний покрив, інша - утрамбований ґрунт.