26. Нормативні акти: ознаки та види.

Система всіх існуючих у Д юридичних документів визначається як система нормативних актів.

Нормативний акт – документ уповноваженого суб’єкта права, який націлений на регулювання суспільних відносин шляхом встановлення, зміни, відміни правових норм чи конкретизації суб.прав і юридичних обов’язків. Конкретизація видів і форм абож роз’яснення змісту правових норм.

Самостійна юридична категорія, що характеризується рисами:

• відображає волю уповноваженого суб’єкта;

• вміщає владне веління;

• має офіційний характер і є обов’язковим для виконання;

• націлений на регулювання суспільних відносин;

• встановлює, змінює, роз’яснює чи конкретизує норму права;

• має документальний характер;

• породжує юридичні наслідки – має значення юридичного факту

• має письмову форму

• є елементом системи що характеризує ієрархію підпорядкування

• має юридичну силу

Найбільшого значення має класифікація нормативних актів за юридичною силою:

норм.прав.акти індивідуальні акти

загальні — поширюються на всю територію та населення держави, наприклад постанови уряду;

• відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин, як акти міністерств, державних комітетів;

• місцеві — чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці, наприклад, акти місцевих органів виконавчої влади;

• локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників, наприклад, акти адміністрації підприємства.

1. За суб'єктами видання:

• акти нормативного характеру законодавчого органу (постанови);

• акти глави держави (укази, розпорядження);

• акти уряду (постанови, розпорядження);

• акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки);

• акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали);

• акти адміністрації підприємств, установ, організацій (нормативні накази, інструкції) тощо.

2. Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):

• містять первинні норми, що встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі Конституції):

— акти (укази і розпорядження) глави держави;

— акти (постанови) нормативного характеру законодавчого органу;

— акти (постанови і розпорядження) уряду;

• містять вторинні норми, які розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання (відомчі акти). Вони мають внутрішнє відомче значення:

— видаються з питань, що віднесені виключно до їх компетенції (міністерства, комітету, фонду та ін.);

поширюються на осіб, які входять до сфери їх ведення, тобто до системи управлінської, службової, дисциплінарної підлеглості цих відомств.

Наявність загальних та індивідуальних нормативних актів надає можливість поєднати два різновиди правового регулювання – нормативне, що потребує конкретизації та індивідуальне, є можливим лише за наявності норм.-прав. актів.

27. Нормативно-правові акти

Нормативно- правовий акт – це акт-документ правотворчого органу держави, який вміщує юридичні норми. Оскільки норм.прав акти (нпа) є різновидом нормативних, то вони характеризуються всіма ознаками нормативних актів. Однак їх самостійних характер обумовлює ряд особливостей, що притаманні лише цим документам:

• відображають волю держави;

• вміщують правові норми;

• приймаються компетентними органами держави чи за їх дорученням уповноваженим суб’єктом;

• мають чітко визначену юридичну силу, яка залежить від місця правотворчого органу у механізмі держави;

• мають офіційних характер та визначену структуру;

• мають форму юридичного документу;

• охороняються державою у тому числі і діяльністю органів конституційної юстиції (КСУ)

• може бути змінена чи доповнена за наявності об’єктивних умов;

• приймається в межах визначеної процедури;

• підлягає систематизації.

Значення нпа:

• є засобом закріплення пр. норм;

• забезпечує інформованість суб’єктів про зміст прав та обов’язків;

• забезпечує обов’язковість правових вимог;

• є умовою єдиного розуміння пр. норм;

• є засобом гарантування прав та свобод особи;

• основне джерело права у межах роман.-герман. прав. системи.

За юридичною силою розрізняють:

1 – закони – нпа вищої юридичної сили прийняті в особливому порядку вищим представницьким органом влади чи населенням (референдум) що регулюють найважливіші сфери життєдіяльності суспільства та охорони Д в особливому порядку;

2 – підзаконні нпа – юридичні документи, що приймаються на основі виконання і у відповідності до закону з метою конкретизації його положень. За юридичною силою розподіляють на:

А) загальні підзаконні нормативно правові акти- що приймаються органами загальної компетенції (парламент, уряд, Президент) та поширює свою дію на всю територію держави;

Б) відомчі підзаконні нормативно правові акти – приймаються центральними органами виконавчої влади (міністерства, відомства) поширюють дію на певну сферу суспільних відносин та суб’єктів що знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні до цих органів;

В) місцеві – що приймаються місцевими органами виконавчої влади на органами місцевого самоврядування, поширюють дію на адмін.., тер. одиницю;

Г) локальні – що приймаються керівниками підприємств, установ та організацій, та забезпечують процес їх функціонування, поширюючись на працівників (статут КНУ).