Методичні рекомендації

Семінар присвячено розгляду філософських доктрин пізньої Античності та раннього Середньовіччя.

Розглядаючи перше питання потрібно подати детальну характеристику доби європейського Середньовіччя, подати її детальну періодизацію, хронологію та географію.

Переходячи до розгляду другого питання, потрібно зосередити увагу студентів на існуванні двох зрізів ранньої християнської літератури – скерованої всередину Церкви й апологетичної, тобто такої, що мала своїми адресатами читачів-язичників.

Підчас розгляду третього питання потрібно дати визначення терміну «патристика», окреслити межі поняття «грецька патристика», звернути увагу на проблематику, характерну для грецьких отців Церкви та церковних письменників ІІ-VІІІ ст., зосередивши увагу на нових, порівняно з античністю, ідеях та концептах, котрі були вироблені у процесі становлення християнської думки, а також тих, розуміння яких змінилося, порівняно з античним вжитком.

Розглядаючи четверте питання, потрібно особливо наголосити на ролі Аврелія Августина та його психологічній концепції, поява якої знаменувало чітке розмежування думки латинського Заходу із думкою латинського Сходу. Також потрібно привернути увагу студентів до творчість таких представників латинської думки як Тертулліян, Амвросій з Медіолану, Ієронім з Стрідону, папа Григорій Великий.

Підчас розгляду п’ятого питання потрібно приділити увагу розвитку візантійської думки ІХ-ХІV ст., при цьому особливо зупинитися на філософських аспектах ісихастської суперечки, головними діячами якої були Григорій Палама й Варлаам Калабрійський, а також діяльності пізньовізантійського мислителя Георгія Гемиста Плетона.

Семінар 6 Західноєвропейська схоластика План

1. Схоластика й схоластична філософія. Латинська школа.

2. Схоластична філософія у ХІІ-ХІІІ ст.

3. Фома Аквінський й філософія томізму.

4. Філософія Йоана Дунса Скота та його послідовники.

5. Вільям Оккам й оккамізм XIV-XV ст.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 54-64.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 70-78.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 123-132.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 331-413.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. В четырех томах (Перевод с итал. С. Мальцевой). Т. 2: Средневековье. – Санкт-Петербург: Петрополис, 1997. – 368 с.

Татаркевич В. Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 1: Антична і середньовічна філософія. – Львів: Свічадо, 1997. – 456 с. – С. 258-384.

Ueberweg F. Grundriss der Geschichte der Philosophie von Thales bis auf die Gegenwart. Erste Theil: Das Alterthum (die vorchristliche Zeit). – Berlin: Mittler & Sohn, 1865. – 244 S. – S. 67-159.

Методичні рекомендації

Семінар присвячено розгляду схоластики, як феномену західноєвропейської культури та безпосередньо схоластичній філософії.

При розгляді першого питання потрібно окреслити періодизацію та головні хронологічні межі схоластики та схоластичної філософії. При цьому особливу увагу слід приділити розрізненню між поняттями «схоластика» – феномен західноєвропейської культури, у центрі якого стоїть формування західноєвропейської освітньої традицій (в основі якої лежало викладання семи вільних мистецтв), вінцем якої стала поява університетів, та «схоластична філософія».

При розгляді другого питання особливу увагу потрібно приділити процесу становлення схоластичної філософії та її діячам – Ансельму Кентерберійському, П. Абеляру, представникам абатства св. Віктора у Парижі, Шартрській школі, Аллану з Ліля, Бонавентура, тощо.

Розгляд третього питання доречно почати з інформації про розповсюдження у середньовічній Європі творів Аристотеля й становлення Аверроїстського руху, а також діяльність Альберта Великого. Говорячи про Фому Аквінського потрібно зазначити, що його філософська концепція не є сліпим копіюванням Аристотеля, а радше творчим синтезом у якому знайшли своє чільне місце як здобутки попередньої християнської думки, так само як і концепції видатних мислителів арабського світу, у світлі чого й стало можливим нове (томістське) прочитання Аристотелевих текстів.

Підчас розгляду четвертого питання потрібно наголосити, що філософсько-теологічна концепція представника францисканського чернечого ордену Йоана Дунст Скота та його послідовників стала певною альтернативою як старій Августинівській школі (яскравий представник – Бонавентура), так і філософсько-теологічній концепції томізму. Оригінальна концепція Йоана Дунса Скота відкрила нові горизонти розвитку (наприклад у теорії пізнання був стверджений принцип унівокації, введене поняття «реальність», тощо).

При розгляді п’ятого питання потрібно наголосити, що філософська діяльність Вільяма Оккама призвела до виникнення третьої (нової) течії у середньовічній схоластиці (поруч з томізмом та скотизмом) – оккамізму. Необхідно розглянути головні риси та особливості оккамізму. Також студенти мають ознайомитися з таким відомим критичним принципом «лезо Оккама», з уточненням, що насправді, цей принцип може бути знайдений вже у творах Йоана Дунст Скота.