Розділ хv травлення значення травлення. Будова органів травлення
Значення травлення. Травлення забезпечує організм речовинами, що є джерелом енергії і будівельним матеріалом, необхідним для відновлення клітин тканин і органів.
Травлення - процеси механічної і хімічної обробки їжі, що послідовно здійснюються в різних відділах травного тракту, і всмоктування поживних речовин у кров і лімфу. У результаті механічної діяльності органів травлення відбуваються роздрібнення, перемішування і розчинення поживних речовин. Хімічна обробка їжі полягає у ферментативному розпаді білків, жирів і вуглеводів до кінцевих продуктів, надходження яких у кров і лімфу забезпечують процеси всмоктування.
Будова органів травлення. Система органів травлення представлена травним каналом і рядом залоз, розташованих за його межами (печінка, підшлункова залоза і великі слинні залози).
Стінки травного каналу мають загальний план будови і складаються з чотирьох основних частин: слизової оболонки, підслизової основи, м’язової і зовнішньої оболонок. Сама внутрішня оболонка – слизова. Її залози виділяють слиз, необхідний для зволоження травного каналу, поверхня цієї оболонки гладка тільки на губах і щоках, а в інших відділах вона утворює поглиблення, складки і ворсинки.
Підслизова основа складається з пухкої волокнистої сполучної тканини. З нею зв’язане утворення складок і рухливість слизової оболонки.
М’язова оболонка складається з двох розділених шарів: зовнішнього (з подовжнім розташуванням м’язових волокон) і внутрішнього (з кільцевим розташуванням волокон). Скорочення м’язових волокон забезпечує перемішування і роздрібнення їжі.
Зовнішня оболонка має свої особливості будови в кожному відділі і представлена різною сполучною тканиною. У ній також розташовуються судини і нервові елементи.
Травний канал починається ротовою порожниною, потім йдуть глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки.
У ротову порожнину відкриваються три пари слинних залоз (привушні, підщелепні і під’язичні), тут же розміщуються зуби.
Зуби. У дорослої людини 32 зуба, у кожній половині щелепи розрізняють 2 різці, 1 ікло, 2 малих корінних і 3 великих корінних. Зуби захоплюють і подрібнюють їжу, сприяють чистоті язика.
У зубі розрізняють коронку, шийку і корінь. Зуб складається з м’якої внутрішньої частини -пульпи і твердої зовнішньої частини, у яку входять емаль, дентин і цемент. Емаль покриває коронку зуба зверху. Дентин розташований під емаллю. Цемент покриває шийку і корінь зуба. Пульпа складається зі сполучної тканини і заповнює внутрішню частину коронки і кореня зуба. У порожнину зуба проходять судини і нерви.
Глотка складається з трьох відділів: носоглотки, ротоглотки і гортанної частини. Травна частина глотки (ротоглотка) на рівні 6-го шийного хребця переходить у стравохід.
Стравохід – еластична м’язова трубка довжиною близько 25 см; може розширюватися при проходженні по ньому їжі.
Шлунок – найшироша частина травного каналу. Він розташований ліворуч від середньої лінії на рівні від 10-го грудного до 1-го поперекового хребця.
Форма й обсяг шлунка мінливі, у середньому його місткість складає 3 л. Стінка шлунка складається з трьох оболонок: слизової, м’язової і серозної. Особливо розвинена в ньому м’язова (середня) оболонка. Скорочення м’язових волокон шлунка забезпечує перемішування і просування їжі.
Тонкі кишки починаються короткою (25-30 см) дванадцятипалою кишкою, потім випливають порожня і здухвинна кишки. Їх загальна довжина 5-6 м, велика частина з них приходиться на порожню і менша – на здухвинну.
Стінка тонкої кишки складається зі слизової, підслизової, м’язової і серозної оболонок. Поверхня тонкої кишки велика, тому що її слизова оболонка має велику кількість складок, поглиблень (крипт) і війок, що відіграють велику роль у процесах перетравлення й усмоктування.
У дванадцятипалу кишку впадають протоки підшлункової залози і жовчного міхура.
Товста кишка складається зі сліпої кишки (з відростком – апендиксом), ободової і прямої. Середня довжина товстої кишки 1,3 м. Ободова кишка переходить у пряму, що складається з посмугованої мускулатури, яка утворює внутрішній сфінктер навколо анального отвору. Посмугована мускулатура промежини утворює зовнішній сфінктер анального отвору.