Суб’єкти прав на комерційні найменування

Іншим важливим питанням, яке по-різному вирішується у ЦК України та ГК України, є коло суб’єктів, яким можуть належати права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Частиною 1 ст. 159 ГК України визначено, що “суб’єкт господарювання – юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування”. Поняття суб’єктів господарювання міститься у ст. 55 ГК України, якими, є, зокрема: господарські організації, тобто юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Тобто за ГК України можливість (право) юридичної особи мати комерційне найменування не залежить від того, здійснює така особа підприємницьку діяльність чи займається некомерційною господарською діяльністю. Крім того, ГК України надає можливість мати комерційне найменування також громадянину-підприємцю.

Згідно із ч. 3 ст. 90 ЦК України “юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування”. Нагадаємо, що до підприємницьких товариств ЦК України відносить господарські товариства та виробничі кооперативи. Таким чином, ЦК України прямо пов’язує можливість юридичної особи мати комерційне найменування зі здійсненням такої особи підприємницької діяльності. Що ж до фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, то зі змісту ст. 90 ЦК України не вбачається їх право мати комерційне найменування (адже ця стаття визначає поняття юридичної особи). Проте ЦК України містить ст. 51, яка визначає, що “до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб”, з огляду на це можна дійти висновку, що і ЦК України не виключає можливості громадян-підприємців мати комерційне найменування.

Слід зазначити, що володіння особою комерційним найменуванням є її правом, а тому у господарському обігу можуть виступати суб’єкти, які не мають комерційних найменувань, а користуються виключно своїм найменуванням, під яким вони зареєстровані, котре зазначене в установчих документах і являє собою ідентифікуючу ознаку відповідної особи як суб’єкта права. Важливо наголосити, що поняття “найменування юридичної особи” та “комерційне найменування” є різними і, відповідно, законодавством України встановлені різні правові режими їх використання, хоча в окремих випадках найменування юридичної особи та її комерційне найменування можуть співпадати.

Моментом виникнення у особи прав інтелектуальної власності на комерційне найменування є початок фактичного використання вказаного найменування. Тобто факт державної реєстрації юридичної особи під відповідним найменуванням і набуття нею прав на певне комерційне найменування не пов’язані між собою.

Не можуть виступати у цивільному обороті під своїм комерційний найменуванням об’єднання осіб, пов’язаних між собою лише догово­ром про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та інші їхні відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони мають виступати в цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуватися її комерційним найменуванням.

Не можуть мати комерційних найменувань ті установи, які вико­нують функції некомерційного характеру, тобто не здійснюють під­приємницьку діяльність, зокрема фонди, асоціації, громадські та ре­лігійні організації, споживчі кооперативи, а також їх об’єднання.