2. Результати творчої діяльності як об'єкти правовідносин

Творчість – це передусім пошук чогось нового: нових за­собів забезпечення життєдіяльності людини чи суспільства в цілому, нових засобів захисту, джерел енергії, корисних ко­палин, нових практичних рішень, у тому числі нових видів дозвілля, способів відпочинку тощо.

Творчість, тобто пошук нового, властивий людині від часу її виникнення на землі. Спочатку людина шукала їжу, в що вдягнутися, чим захиститися. З розвитком цивілізації по­шуки ускладнювалися і поступово перетворилися на розумо­ву діяльність. Проте не всяка розумова діяльність є творчою. Найпростіша робота, безперечно, потребує розумового осмис­лення перед її виконанням. Творчою визнається будь-яка діяльність, результатом якої є щось нове, ще не відоме людям: нове технічне рішення, нові твори, нова пісня, музика, способи виробництва потрібної людям продукції тощо.

Творчість визнається як діяльність, у результаті якої з'являється щось якісно нове, яке характеризується непо­вторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікаль­ністю. Творчість є особливістю людини, оскільки творцем може бути тільки людина. Саме творчість людини забезпе­чує процес суспільного розвитку. У природі здійснюється процес розвитку, але не творчості.

У Конституції України вживається вислів «інтелектуальна, творча діяльність» (ст. 41). З цього випливає, що не будь-яка творча діяльність визнається інтелектуальною, от­же, не будь-який результат творчої діяльності визнається інтелектуальною власністю. Інтелектуальною власністю визнається лише той результат творчої діяльності, який відповідає встановленим у законі вимогам. Твір має набути певної об'єктивної форми, тобто бути втіленим у будь-яку матеріальну форму, придатну для сприяння і відтворення іншими людьми, а також бути оригінальним, а не повторен­ням уже відомого твору. Результат науково-технічної твор­чості для визнання об'єктом інтелектуальної власності має обов'язково пройти спеціальну експертизу.

Отже, поняття «результат творчої діяльності» відріз­няється від поняття «об'єкти інтелектуальної власності» тим, що перші можуть і не бути об'єктом правової охорони, а другі є завжди об'єктом інтелектуальної власності та об'єктом правової охорони. Тобто поняття «результат твор­чості» ширше, ніж поняття «інтелектуальна власність».

У законодавчій практиці, навчальній та спеціальній літературі все багатоманіття творчої діяльності та її резуль­татів прийнято поділяти на дві основні групи. Ті результа­ти, які стосуються духовного життя людини, складають гру­пу літературно-художньої творчості. До цієї групи відносять твори науки, літератури, мистецтва, виконавську діяль­ність, створення фонограм, відеограм і програм мовлення.

Результати творчої, інтелектуальної діяльності, які стосу­ються виробництва товарів, складають групу результатів на­уково-технічної діяльності. До цієї групи відносять винахо­ди, корисні моделі, промислові зразки тощо. Цю групу на­зивають промисловою власністю. Отже, інтелектуальна власність складається із літературно-художньої та промис­лової власності

Кожна із зазначених груп складається з окремих видів творчої, інтелектуальної діяльності. Група літературно-мистецької діяльності охоплює наукову, художню літературу в будь-якій формі: монографії, наукові статті, виступи, до­повіді, промови як у письмовому, так і в інших записах. Де­які з них можуть оприлюднюватися і в усній формі. Це мо­жуть бути твори різного змісту і характеру: белетристично­го, публіцистичного, наукового, технічного або іншого.

Велику групу складають музичні твори з текстом і без тек­сту, комп'ютерні програми і бази даних, аудіовізуальні тво­ри, твори для сценічного показу та їх постановки. Окрему групу складають твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та багато інших творів, призначених для збагачення внутрішнього світу людини.

З цією групою межують так звані суміжні права, які та­кож охороняються авторським правом і являють собою не що інше, як реалізацію творів літератури та деяких видів мис­тецтва. Це виконання, діяльність по виробленню фонограм, відеограм та програм передач для організації радіо- і теле­мовлення. У результаті цієї діяльності виникають такі об'єкти, як виконання, фонограми, відеограми та програми мовлення.

Друга група охоплює результати творчої діяльності у на­уково-технічній сфері, які є результатом саме науково-технічної діяльності.

Результатами на­уково-технічної діяльності є винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки та прирівняні до них результати селекційної діяльності в рослинництві і тваринництві. Цю діяльність ще називали винахідницькою, результати якої могли використа­ти у будь-якій галузі народного господарства.

Науково-технічна діяльність охоплює види діяльності, які за своєю природою не є науково-технічними. До них на­лежать творчість зі створення комерційних найменувань, знаків для товарів і послуг — торговельних марок, геогра­фічних зазначень походження товарів. У спеціальній літера­турі цей вид діяльності називають діяльністю зі створення засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту то­варів і послуг. Цей вид діяльності, безперечно, є творчим, але його не можна прирівнювати до науково-технічної діяль­ності.

Проте є такі результати, безсумнівно, творчої діяльності, які також визнаються об'єктами інтелектуальної власності. До них належать наукові відкриття і раціоналізаторські про­позиції. Відкриття є результатом тривалих і напружених на­укових пошуків здебільшого не одного, а групи дослідників. Відкриття є свідченням найвищого рівня науково-дослідної діяльності, вершиною науки у даний час. Відкриття як ви­щий результат наукової діяльності визнані Всесвітньою ор­ганізацією інтелектуальної власності, яка називає їх «на­укові відкриття». Україна в новому Цивільному кодексі та­кож надала науковим відкриттям правової охорони на рівні закону. Водночас наукові відкриття як найвище досягнення науки визнаються надбанням усього людства, тому на них не може бути встановлено ніяке виключне право на використан­ня. Але право авторства на наукове відкриття, безперечно, має визнаватися за тими, хто зробив його.

Ще одним важливим результатом науково-технічної творчості, який також набув правової охорони на рівні за­кону, є раціоналізаторські пропозиції. Слід підкреслити, що наукові відкриття та раціоналізаторські пропозиції були об'єктами правової охорони за радянським законодавством.

Раціоналізаторські пропозиції є результатом науково-технічної творчості нижчого рівня порівняно з винаходами. Якщо винаходи спрямовані, за загальним правилом, на ство­рення нових засобів виробництва, нових технологій, то раціоналізаторські пропозиції — на удосконалення техніки, технологій і матеріалів, що застосовуються у виробництві чи в іншій доцільній діяльності людини. Але в силу доступ­ності для всіх працівників раціоналізаторська творча діяльність за своїми масштабами перевищує винахідницьку, тому корисний ефект від використання раціоналізаторських пропозицій інколи буває вищим від використання вина­ходів.

Творчість як вид доцільної діяльності людини дуже бага­томанітна і фактично безмежна. Не всі результати творчої діяльності дістають правову охорону з тих чи інших причин. У даному разі слід відзначити такі види творчої діяльності, результати якої або ще не знайшли правової охорони, або мають її на недостатньому рівні. До них належать комп'ютерні програми, твори архітектури, містобудування і садово-парко­вого мистецтва, репрографія, біотехнології, нові види техніки зв'язку, цифрові системи поширення та ін.