
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ
МАТЕРІАЛИ З КУРСУ
„ТЕОРІЯ МОВИ: ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА МОВИ”
Для груп у-м, Ін-м
Укладач: проф. Н.Ф.Баландіна
Зміст
Плани семінарських занять, самостійної та індивідуальної роботи.
Тестові завдання для самоконтролю.
Перелік тем для дослідницької роботи
Зразок написання дослідницької роботи.
Перелік питань до іспиту.
Семінарське заняття №1
„ТЕОРІЯ МОВИ: ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА МОВИ” ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
План
Теорія мови як наука і навчальна дисципліна. Мета, завдання, структура курсу. Предмет і завдання курсу. Значення теорії мови у філологічній підготовці магістрантів.
Зміст понять „мовна система” і „структура мови”. Опис мовної системи та основних її ознак в сучасній лінгвістиці.
Стратифікаційне пояснення мовної системи. Базові одиниці ярусів мови: фонема, морфема, лексема, словосполучення, речення.
Відношення між одиницями ярусів, мовні явища всередині ярусів і на їх стику.
Нижня і верхня межа лінгвістичного опису мови і проблема дискурсу. Лінгвістика тексту.
ЛІТЕРАТУРА
Основна:
Общее языкознание: Внутренняя структура языка / Отв. ред. Б.А. Серебренников. – М.: Наука, 1972. – С.5 – 83.
Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999. – С.61–72.
Алефиренко Н.Ф. Теория язика: вводный курс. – М.: Изд-й центр „Академия”, 2004. – С.94–355.
Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища школа, 1996. – С.138-250.
Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. – М.: Просвещение, 1979.
Общее языкознание / Под ред. А.Е.Супруна. – Минск, 1983.
Степанов Ю.С. Основы общего языкознания. – М.: Просвещение, 1975.
В.И. Кодухов. Общее языкознание. – М.: Просвещение, 1974.
Єщенко Т.А. Лінгвістичний аналіз тексту. – К.: Академія, 2009. – 376 с.
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. – К.: Академія, 2009. – 376 с.
Додаткова:
Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики. М., 1966.
Бенвенист Э. Уровни лингвистического анализа // Новое в лингвистике. Вып. 4. – М., 1965, с. 434 – 449.
Виноградов В.В. Всегда ли система системна? // Система и уровни языка. – М., 1969.
Мельничук А.С. Понятие системы и структуры языка // Вопросы языкознания. – 1970. – №1.
Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. – М.: Просвещение, 1977. – С.11-52, 68-92.
ЗАВДАННЯ
Укласти схему рівневої організації мови.
Добрати приклади парадигматичних і синтагматичних відношень: а) в лексиці, б) в морфології, в) в синтаксисі.
На прикладі декількох фразеологізмів покажіть зв’язок мовних рівнів.
Занотувати у власному термінологічному словнику визначення понять система, структура, основний рівень, проміжний рівень, парадигматичні відношення, синтагматичні відношення.
Виконати тестові завдання для самоконтролю див. далі.
САМОСТІЙНА РОБОТА №1
Історія вивчення системних і структурних ознак мови. Опис мовної системи і її головних ознак в сучасній лінгвістиці. Рівні опису мови. Відношення між одиницями ярусів, мовні явища всередині ярусів і на їх стику. Нижня і верхня межа лінгвістичного опису мови і проблема дискурсу. Лінгвістика тексту. (Перевірка на семінарському занятті і за виконанням тестів).
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №1
Вибір теми наукового дослідження, пошук джерельної бази та її аналіз. Перелік тем дивіться окремо.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З ТЕМИ №1
У сучасному мовознавстві поняття «система» і «структура» є:
тотожними;
принципово різними;
не існує одностайності у розмежуванні термінів.
Вперше терміни «система» та «структура» розмежував:
В.Кодухов;
О.Реформатський;
В.Звегінцев.
Поняття структури мови введене в науку вченими:
а) Празької лінгвістичної школи;
b) Паризької лінгвістичної школи;
с) Московської лінгвістичної школи.
Системи бувають:
ідеальні і матеріальні;
неідеальні і духовні;
першорядні і другорядні.
Матеріальні системи – це:
системи, що виникають завдяки мисленнєвій діяльності;
системи, що не існують поза якоюсь матеріальною субстанцією, вони породжуються нею;
системи, що складаються з елементів, які мають матеріальну субстанцію.
Ідеальні системи – це:
системи, елементи яких значеннєві самі собою, тобто представляють у системі самих себе;
системи, елементами яких є ідеальні об’єкти – поняття або ідеї, пов’язані з певними взаємовідношеннями;
системи, у яких матеріальні елементи мають значення для системи не стільки завдяки своїм субстанціональним властивостям, скільки завдяки приписаним їм властивостям.
Мовна система складається:
мовних компонентів;
мовних одиниць;
мовних рівнів / ярусів.
Яка з перелічених систем є найбільш відкритою?
фонологічна;
морфологічна;
лексико-семантична.
Що розуміють під поняттям «динамічність мовної системи»?
здатність мови задовольняти потреби суспільства;
здатність мови до змін, розвитку, пристосування до умов існування;
гнучкий характер мови.
Мова є:
закритою системою;
відкритою системою;
Напіввідкритою.
Парадигматичні відношення це:
відношення вибору, асоціації, що ґрунтуються на подібності та відмінності позначувальних і позначуваних мовних одиниць;
відношення одиниць, розташованих горизонтально;
відношення мовних одиниць розташованих лінійно.
Синтагматичні відношення це:
відношення мовних одиниць розташованих лінійно; здатність мовних елементів поєднуватись;
відношення мовних одиниць розташованих горизонтально;
відношення мовних одиниць розташованих вертикально.
Ієрархічними є:
відношення структурно простіших одиниць до складніших;
поглинання простіших одиниць складнішими;
залежність простіших одиниць від складніших.
Найвищим рівнем за роллю у структурі мови є:
морфологічний;
синтаксичний;
лексико-семантичний.
Мовні рівні існують:
ізольовано;
взаємопов’язано;
взаємозалежно.
Проміжний рівень – це:
рівень, що виникає на стику різних рівнів;
рівень, який існує незалежно від інших рівнів;
рівень, який виникає внаслідок взаємодії одного рівня з іншим.
Ідея рівневої організації мови набула поширення:
у ХІХ ст. у європейській структурній лінгвістиці;
у ХІХ ст. у американській дескриптивній лінгвістиці;
у ХХІ ст. у англійській порівняльній лінгвістиці.
Одиниці одного ступеня складності можуть вступати між собою:
в ієрархічні відношення;
у структурні відношення;
у синтагматичні і парадигматичні відношення.
Відношення між рівнями мови полягає:
у тому, щоб одиниці нижчого рівня були засобом побудови одиниць вищого рівня;
у підпорядкуванні одиниці одного рівня одиниці іншого рівня;
у залежності одиниць вищого рівня від одиниць нижчого рівня.
Рівні бувають:
основні і додаткові;
основні і проміжні;
основні і другорядні.
Основний рівень включає:
чотири рівні;
п’ять рівнів;
три рівні.
До нижчого рівня належить:
лексико-семантичний рівень;
морфологічний рівень;
фонологічний рівень.
Основоположником морфонології є:
В.Кодухов;
М.Трубецькой;
В.Звегінцев.
Предметом морфонології є:
дослідження морфологічного використання фонологічних засобів мови;
дослідження фонологічного використання морфологічних засобів мови;
дослідження фонологічних і морфологічних засобів мови.
Предметом словотвору є:
творення слів на основі твірних основ;
творення слів на основі морфем, твірних основ, словотвірних моделей;
творення слів на основі словотвірних моделей.
Теорію ізоморфізму запропонував:
О.Реформатський;
О.Потебня;
Єжи Курилович.
Суть теорії ізоморфізму полягає в:
у мові існують ієрархічні відношення між рівнями мови;
у мові існує структурний паралелізм між рівнями;
у мові існує залежність між її рівнями.
Одиницею синтаксичного рівня є:
лексема;
морфема;
конструкція.
Ступінь системності рівня залежить від:
кількості одиниць, що входять до нього;
характеру відношень між рівнями;
від властивостей даного рівня.
На стику рівнів виникають:
словотвірний рівень;
проміжний рівень;
фразеологічний рівень.
Семінарське заняття №2
ФОНЕТИКА
1. Системний опис мови і роль у ньому фонетики.
2. Фонетичне членування мовлення.
3. Склад. Склад і побудова мови (складові і нескладові мови).
4. Звуки мовлення. Акустичні властивості звуків.
5. Просодика: наголос, інтонація.
ЛІТЕРАТУРА
Основна
Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства. – К., 2006. – С.107-136.
Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: 1996. – С.151-170.
Общее языкознание: Внутренняя структура языка / Отв. ред. Б.А. Серебренников. – М.: 1970. – С.120-199.
Зиндер Л.Р. Общая фонетика. – М., 1979.
Коструба П.П. Фонетика, фонологія і морфонологія // Методологічні питання мовознавства. – К., 1966.
Додаткова
Бондарко Л.В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. – Л., 1981.
Матусевич М.И. Введение в общую фонетику. – М., 1959. – С.9-101.
Сигеда П.И. К вопросу о понятиях ассимилиция и диссимиляция // Филологические науки. – 1971. – №2.
Якобсон Р.О., Хале М. Фонология и ее отношение к фонетике // Новое в лингвистике. – М., 1962. – Вып. 2.
ЗАВДАННЯ
Зіставте, дібравши власні приклади, наголос української мови та іноземної мови, яку ви вивчаєте.
Занотуйте у власному термінологічному словнику визначення слів силабема, дифтонг, просодика.
Перевірте себе, використавши тести до теми №2.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
За якими ознаками характеризуються склади в мовах світу?
У чому суть силабеми?
Які типи складів існують у мовах?
За якими критеріями вивчають структуру складу української мови та іноземної мови, яку ви вивчаєте?
Яку функцію виконують різні типи і види наголосу в мовах?
За якими критеріями зіставляють інтонацію різних мов? У чому полягає специфіка інтонації окремих мов?
САМОСТІЙНА РОБОТА №2
Різні підходи до визначення фонеми (Ленінградська фонетична і Московська фонологічна школи, Празький лінгвістичний гурток, дистрибутивна лінгвістика, двоступенева теорія фонеми).
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА №2
Пошук необхідної наукової літератури з теми дослідження.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З ТЕМИ №2