Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Кафедра управління персоналом та

регіональної економіки

Комплексне практичне індивідуальне завдання з регіональної економіки: Дослідження Сокальського району

Виконав:

студент групи ФМО-11

Вацло В. В.

Керівник:

Доцент,к.г.н

Кошіль А.Б.

Тернопіль-2011

План

1.Історія розвитку території

2.Фізико-географічна характеристика території

3.Населення та трудові ресурси

4.Бізнес і економіка

5.Інфраструктура та комунікації

6.Перспективи розвитку території

Висновок

Література

1.Історі розвитку території

Основною галузю промисловості Сокальського району є вугільна промисловість, тому давайте згадаємо історію розвитку даної промисловості. У період протягом 1949-1950 рр. визначилися шахтні поля п'яти майбутніх шахт. У наступні роки геологи завершили розвідку шахтних полів і встановили, що загальні запаси вугілля Львівсько-Волинського басейну мають досягати 1,75 млрд.тонн, з них близько 23 % на території Сокальського району. Сокальське родовище є одним із чотирьох основних родовищ Львівсько-Волинського басейну того періоду. Здебільшого пласти вугілля простої будови, але є і складні пласти з двох-трьох пачок. Вугілля залягає на глибині 315 до 535 м, майже як і в Донбасі. Глибина залягання вугілля збільшується у південному напрямку. По простяганню потужність різко змінюється від 2,4 до 1 м, а тоді і менше. Кам’яне вугілля в основному марок Г і Д. В.З.Єршов вважає, що в межах Львівсько-Волинського басейну спостерігається підвищення метаморфізму вугілля в зв'зку зі збільшенням зональної потужності вугленосної товщі, тобто така закономірність, як і в Донецькому басейні. Вугілля даного району доброї якості. Воно містить в собі: 10-12 % вологи, 29-45 % летких на горючу масу, 1,5-3,5 % загальної сірки. Теплоздатність вугілля 7700-8300 кал/кг. Вугілля даного родовища зараз використовується як енергетичне паливо, але цілком можливо, що вугілля західної частини басейну може бути використане і для коксування. З липня 1947 р. в 4 км від м. Червоногруда були знайдені промислові пласти вугілля". Цей документ підписано начальником тресту "Львівгеологорозвідка" Вакуровим. Через кілька днів у фондах обласного радіо ми розшукали магнітофонний запис, в якому повідомлялось, що завдяки завзятості Віри Шпакової у 1948 р. на 117 свердловині були знайдені поклади кам’яного вугілля. І тут постало питання: "якому з цих документів вірити?" Найкраще вияснити це питання в людей, які в той час працювали: головного інженера "Волиньгеологорозвідки ' Михайла Івановича Струєва і головного інженера Сокальської геологорозвідки Віри Борисівни Шпаткової, які проживають у м. Києві. "Михайло Іванович зустрів мене привітно, добрим поглядом карих очей. Коротко виклавши зміст справи, я відчув, як він уважно мене вислухав, мабуть відтворюючи в пам’яті ті роки, адже це були кращі роки його молодості. Він розповів, що якість пошукових робіт була досить низькою. Недосконала технологія не давала можливості достовірно визначити наявність вугілля при бурінні. Тому на свердловині № 46, що біля м. Червонограду, були отримані неточні результати. Не перевіривши, повідомили їх в обласний комітет партії. Ця інформація швидко була передана в Київ і в Москву , і 31 січня 1948 р. уряд СРСР прийняв постанову :"Про розвиток добутку вугілля в Західних областях України". В короткий строк було організовано 10 геолого-розвідувальних партій. Однією з таких стала Червоноградська, головним інженером якої і була В.Б.Шпакова. Ось що вона розповіла: "Перша бурова була закладена біля м. Червонограда. Але ні друга, ні третя свердловини результату не давали. Михайло Іванович Струєв все частіше засумнівався чи правильним шляхом вони йдуть? Адже вугілля треба шукати в іншому місці?" У кінці 1948 р. в м. Львів приїхав перший секретар ЦК КП(б) країни М.С.Хрущов. Михайлу Івановичу було доручено доповісти секретарю, що промислових пластів не знайдено, а повідомлення 1947 р. було помилковим. За цей час були вкладені величезні кошти, розпочали завозити шахтобудівні обладнання, а вугілля так і не знаходили. Будівельні роботи розгорнулися, починаючи з 1950 р. На сьогоднішній день балансові запаси вугілля — близько 470 млн. т. Загальні запаси вугілля тут не перевищують 1% від розвіданих у державі, глибина залягання – 300-650 м, потужність пластів – 0,5-1,0 м. [7]