402 Розділ IV. Інфекційні хвороби та їх профілактика

тячий садок. Останні 4 роки не проводились щеплення через хронічний астматичний бронхіт. При огляді: температура тіла 39,9 °С, дитина квола, шкіра бліда. Дихання через ніс порушене, голос гугнявий. У підщелепній і підборідній ділянках м'яка неболюча припухлість, яка опускається до клю­чиці. З рота солодкуватий запах. Мигдалики майже змикаються по середній лінії, вкриті білувато-сірим суцільним нальотом, який погано знімається і переходить на м'яке піднебіння, язичок.

Який діагноз можна поставити дитині? Розкажіть про профілактику за­хворювання.

Задача 5. Дитині 5 років. Скаржиться на кашель, нежить, підвищення температури тіла до 38 °С, кволість. Хворіє 3-тю добу. При огляді спостері­гаються слизові виділення з носа, кашель, кон'юнктивіт, світлобоязнь, симп­томи загальної інтоксикації (температура 38,2 °С, кволість, головний біль). На слизовій оболонці щік навпроти малих корінних зубів дрібні білі плямки, які не знімаються шпателем. У будинку, де живе дитина, були аналогічні випадки захворювання.

Поставте попередній діагноз. Розкажіть про профілактику захворювання.

Задача 6. Дитині 6 років. Скарги на підвищення температури тіла до 39 °С, кашель, нежить, головний біль. При огляді відмічається кволість, слизисті виділення з носа, набряки на обличчі, світлобоязнь, повіки при­пухлі, слизова оболонка м'якого й твердого піднебіння гіперемійована. За вухами, на обличчі висипання у вигляді розеол і дрібних плям, які з'яви­лись сьогодні. Загальна тривалість захворювання 4 доби. Дитина відвідує дошкільний заклад, де у дітей були подібні захворювання.

Поставте попередній діагноз. Розкажіть про заходи в дошкільному закладі.

Задача 7. Захворювання у дитини 5 років почалося раптово. Значно підвищилась температура, погіршилось самопочуття, з'явився біль при ковтанні. При огляді: у горлі помітне гостре почервоніння, на шиї - при­пухлі залози. Язик на початку захворювання обкладений, потім червоніє. На вигляд нагадує стиглу малину. На другий день на тілі в дитини виник яскравий висип у вигляді дуже дрібних плямочок. Шкіра стала рожевою. На обиччі висип не з'явився, а на щоках яскравий рум'янець особливо помітний тому, що підборіддя й ніс бліді.

Визначте захворювання, розкажіть про можливі ускладнення, назвіть тривалість інкубаційного періоду, профілактичні заходи.

Задача 8. Захворювання у дитини почалось раптово з погіршення самопочуття, підвищення температури. Дитина сумна, млява, байдужа, апетит зник, зникла цікавість до ігор. На шиї під щелепою припухлі залози.

ОД. Мойсак. Основи медичних знань і охорони здоров'я 403

При огляді зіву на мигдаликах помітні плівки з гладкою поверхнею і добре окресленими краями. Плівки погано знімаються.

Для якої з дитячих інфекцій характерна наявність плівок? Після якої маніпуляції вони зникають? Назвіть збудника, тривалість латентного періо­ду, профілактичні заходи.

Задача 9. Дитині 3 роки. Хвороба розпочалась з покашлювання, не­значного підвищення температури. Потім у дитини з'явився приступоподіб-ний кашель, під час якого лице червоніє, очі сльозяться, білки очей "нали­ваються" кров'ю. Приступ складається з багатьох кашльових поштовхів, які виникають швидко, один за одним і перериваються тривалим вдихом з наступним свистом.

Визначте захворювання, назвіть збудника, довжину латентного пері­оду, можливі ускладнення, профілактичні заходи.

Задача 10. Дитина млява, неспокійна, вередлива, в неї порушився сон, зменшився апетит, підвищилась температура, з'явилися нежить, ка­шель. При огляді ротової порожнини на внутрішньому боці щік виявляють­ся дрібні червоні плямочки, начебто посилані дрібними висівками.

Визначте захворювання, назвіть збудника, шлях зараження, можливі ускладнення, профілактичні заходи.

Задача 11. Захворювання почалося з нежитю, головного болю, мля­вості, зниження апетиту, підвищення температури. При огляді через 4-5 днів від початку хвороби в дитини спостерігається підвищення температури до 39-40 °С, на шкірі, за вухами, на обличчі, шиї з'явився висип у вигляді червоних плямочок, які злегка височать над поверхнею шкіри. Водночас з висипом збільшилися нежить і світлобоязнь, повіки припухлі, обличчя ста­ло одутлим, голос - грубим, кашель - нав'язливим і болісним.

Визначте захворювання, назвіть збудника, шлях зараження, можливі ускладнення, профілактичні заходи.

Задача 12. Захворювання почалося раптово. У дитини з'явився го­ловний біль, температура підвищилась до 38-39 °С. Водночас на голові, на різних ділянках тіла з'явився висип у вигляді дрібних розкиданих пля­мочок, які перетворюються на пухирці, наповнені прозорою рідиною. Че­рез 3—4 дні пухирці підсихають і вкриваються кірочкою, яка через кілька днів відпадає.

Визначте захворювання, назвіть збудника, тривалість латентного пері­оду, ускладнення й профілактичні заходи.

Задача 13. У дитини з'явився висип у вигляді дрібних темно-рожевих плям неправильної форми, який швидко поширюється по всьому тілу (він найбільш помітний на тулубі й задніх поверхнях рук і ніг), температура

404

Розділ IV. Інфекційні хвороби та їх профілактика

38-39 °С. При огляді: збільшення та болісність лімфатичних вузлів. Через 1-2 дні температура нормалізується, висип сходить.

Визначте захворювання, назвіть збудника, тривалість латентного пері­оду, профілактичні заходи.

Задача 14. У дитини різко підвищилась температура, з'явився неве­ликий озноб, опух за одним вухом. Через 2-3 дні такий самий опух з'яв­ляється за другим вухом і поширюється на підборіддя. Мочки вух випина­ються. Опух м'який і болісний. Дитині боляче розкривати рота, жувати, тому вона відмовляється від їжі, навіть тоді, коли хоче їсти.

За симптомами визначте захворювання, назвіть джерело зараження, шлях передачі, тривалість латентного періоду, профілактику.

Задача 15. Захворювання почалось гостро, з підвищення температу­ри, ознобу, сильного головного болю, блювання, втрати свідомості. Спо­стерігається підвищення чутливості до світлових і звукових подразників. Хвора дитина лежить на боці із закинутою головою й піджатими до живота колінами, живіт при цьому втягнутий (у немовлят при цьому захворюванні відмічається випинання і пульсація тім'ячка).

Установіть діагноз, збудника, латентний період, профілактику.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Тема: Діагностика та профілактика гострих кишкових захворю­вань у дітей. Знезараження випорожнень хворого.

Мета заняття: закріплення знань основних симптомів кишкових інфекцій, особливостей догляду за дітьми, що хворіли вірусним гепатитом, іншими кишковими інфекціями. Ознайомлення з методами приготування дезінфікуючих розчинів, їх збереження, знезаражуванням виділень хворої дитини.

Обладнання та матеріали: клінічні задачі, хлорне вапно, хлорамін, відро з кришкою, таблиці.

Короткий зміст теми

На гострі кишкові хвороби припадає близько 1/3 усіх інфекційних захво­рювань людини. До них належать дизентерія, сальмонельоз, інфекційний гепатит (хвороба Боткіна), ботулізм, токсикоінфекції, холера та ін. Свою назву вони отримали від того, що їх збудники, проникнувши в організм людини, селяться в кишках і тут же з'являються основні ознаки цих хво­роб, що виявляються розладами функції кишок. При перших ознаках хво-

ОД- Мойсак. Основи медичних знань і охорони здоров 'я 405

роби-зниження апетиту, поява кволості, слабкості, підвищення темпера­тури тіла, порушення функцій кишок (рідкі випорожнення, іноді з прожилка­ми слизу та крові), хворого треба негайно ізолювати. Хворий часто ще до появи перших ознак захворювання - у прихованому (інкубаційному) пері­оді - починав виділяти в навколишнє середовище збудників. Тому вихо­вателі теж повинні знати, яких заходів треба вжити, коли в групі захворіла дитина.

Заразитися люди можуть за таких умов: коли є джерело інфекції -хвора людина або бактеріоносій; якщо діють фактори перенесення мікробів у навколишньому середовищі; якщо є люди, сприятливі до хвороби. Епі­демічний процес легко переривається при вилученні бодай однієї з його ланок. Негайна ізоляція хворого запобігає передачі збудників хвороби здо­ровим людям. Знезараження навколишнього середовища від мікроор­ганізмів також сприяє припиненню поширення інфекції. Нарешті, при підви­щенні опірності організму проти заразних хвороб збудники не можуть по­ширюватись навіть при наявності джерела інфекції та факторів її передачі в навколишньому середовищі.

Кишкові інфекції поширюються харчовим (фекально-оральним) шляхом. Можливе зараження через воду при її вживанні для пиття. Через те, що збуд­ники кишкових інфекцій стійкі в навколишньому середовищі, передача інфекцій можлива й через заражений об'єкт навколишнього середовища, тобто через непрямий контакт. Зараження відбувається через посуд, іграшки, рушники, носові хустинки й інші предмети, якими користується хворий.

Істотну роль в епідеміології кишкових інфекцій грав механізм передачі збудників мухами, які є механічними переносниками.

Особливо небезпечні хвороботворні мікроби для дітей. Відомо, що будь-яка інфекція несприятливо позначається на фізичному та функціональ­ному розвитку дитячого організму. У зараженні кишковими інфекціями бу­вають винні няні, працівники харчоблоків дошкільних закладів. Часто після підмивання малюків, прання їхньої білизни й пелюшок, миття дитячих гор­щиків, прибирання туалетних кімнат вони одразу беруться за приготування їжі, годування і вмивання дітей, попередньо не помивши руки й не обро­бивши їх відповідним чином.

Отже, педагог повинен знати, що при перших ознаках хвороби дитину негайно потрібно ізолювати. Посуд після користування ним потрібно знеза­ражувати. Миски, тарілки, ложки, виделки, чашки попередньо миють у 2 % розчині каустичної соди, а потім кип'ятять протягом ЗО хвилин. Каструлю, в якій обробляли посуд, теж дезінфікують. У груповій кімнаті після ізоляції хворого роблять дезінфекцію. її прибирають вологим способом. Підлогу

406

Розділ IV. Інфекційні хвороби та їх профілактика

витирають ганчіркою, змоченою в 2 % мильно-содовому розчині. Цим же розчином протирають двері, дверні ручки. З особливою старанністю об­робляють туалетну кімнату. Іграшки миють гарячою водою з милом. М'які іграшки можна чистити щіткою, змоченою розчином дезінфікуючої речови­ни. Особливу увагу слід приділити знезаражуванню випорожнень, сечі й блювотних мас хворого, їх заливають 10% розчином хлорного вапна так, щоб дезінфікуюча рідина покрила виділення. Виливати )х можна (якщо немає каналізації) тільки через 2 години. Після прибирання приміщень, де знаходилась хвора дитина, миття посуду, яким вона користувалась, треба старанно помити руки з милом і щіткою та обробити 0,2 % розчином хлор­ного вапна або хлораміну.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Яківи знаєте шлунково-кишковіхвороби та якізаходизапобіганняїм?

2. Які умови зумовлюють поширення кишкових інфекцій у дитячому колективі?

3. Ознайомтесь з методами знезаражування приміщень, одягу, посуду, іграшок, приготуванням дезінфікуючих розчинів.

4. Визначення кишкового захворювання за симптомами та харак­тером випорожнень (рішення клінічних задач).

№ 1. Захворювання почалось гостро. Через 2-3 години після вживання дитиною молока з'явилася нудота, блювання, пізніше пронос, головний біль, підвищилась температура тіла. При огляді: здуття живота, язик обкладений. Випорожнення рідкі з домішкою слизу й прожилками крові. Визначте захво­рювання, назвіть збудника, довжину прихованого періоду, імунітет.

№ 2. Протягом 5-7 днів дитина в'яла, апатична, часто лягає в ліжко, щоб відпочити, відмовляється від їжі, скаржиться на нудоту, блювання, біль у верхній частині живота, суглобах, підвищення температури тіла до 37 °С. На 6-7-й день хвороби з'явилися світлі випорожнення, темна сеча. Пізніше дитина веселішає. З'являється жовте забарвлення м'якого підне­біння, склер очей, шкіри,

№ 3. Дитина захворіла гостро. Підвищилася температура до 38...39 °С. Дитина в'яла, апетит став поганим, інколи з'являються нудота, блювання. Дитина неспокійна, скаржиться на біль у всьому животі. Випорожнення з'являються часто, до 20 разів за добу з великою кількістю слизу, забарв­леного кров'ю. Під час випорожнення дитина напружується, її лице чер­воніє, інколи навіть випадає пряма кишка.

О.Д. Мойсак. Основи медичних знань і охорони здоров'я 407

№ 4. Дитина захворіла гостро, температура підвищилась до 37...39 °С, з'явилися нудота й блювання, в'ялість, погіршився сон, знизився апетит. Випорожнення стали частішими, водянистими, світло-жовтого чи оран­жевого кольору з слизом у вигляді світлих смужок.

№ 5. Захворіла дитина гостро, через 6 годин після вживання в їжу недоварених яєць. Підвищилась температура до 38...39 °С, з'явився го­ловний біль. Живіт здувся, спостерігаються схваткоподібні болі. Випорож­нення стали частими, рідкими, вигляд їх нагадує рисовий відвар, нерідко може бути з невеликою кількістю крові. Шкіра набуває синюшного відтінку, лице загострюється, інколи бувають судороги.

5. Користуючись даними рекомендаціями, виберіть та запишіть у вигляді пам'ятки профілактичні заходи, що попередять поширення киш­кової інфекції в дошкільному закладі. У профілактиці захворювань велике значення має дотримання правил особистої гігієни:

1. Мити руки щоразу перед їжею.

2. Стежити за чистотою кухонного інвентарю, столового посуду, ре­тельно мити їх гарячою водою після користування.

3. Оберігати продукти харчування від мух; харчові відходи зберігати в закритому посуді.

4. Не купатись у забруднених водоймах.

5. Вживати лише свіжі й доброякісні продукти.

6. Дотримуватись санітарних правил при копченні, в'яленні, кон­сервуванні продуктів та не допускати забруднення, інфікування продуктів, правильно зберігати їх.

7. Правильно розкладати продукти в холодильнику.

8. Не допускати надто тривалого зберігання продуктів і страв. Перед вживанням при можливості слід знову переварити або просмажити страву.

9. Не вживати сирого молока й води (особливо з невідомого джерела).

10. Ретельно мити фрукти й овочі перед вживанням, бажано пере­вареною водою.

11. Страви, які вимагають термічної обробки, кип'ятити, тушкувати, жарити до повної готовності.

12. Стежити за станом зубів, регулярно двічі на день чистити їх. Добре пережовувати їжу.

13. Не вживати часто дуже гострих, гарячих, холодних страв і напоїв.

14. Дотримуватись у харчуванні помірності, різноманітності й ритму. Уживати їжу слід 4-5 разів на день.

15. Дотримуватись збалансованого харчування.

408

Розділ IV. Інфекційні хвороби та їх профілактика

16. Вживати достатню кількість вітамінів, переважно у натуральному вигляді, з харчовими продуктами.

17. Не зловживати алкогольними напоями, не палити.

18. Правильно зберігати хімічні препарати та медикаменти. Ховати їх від дітей.

19. Привчитися випорожняти кишечник у певні години доби, звичайно вранці.

20. При захворюванні негайно звертатись до лікаря й старанно вико­нувати його рекомендації, не займатися самолікуванням.

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Підготуйте реферати:

"Якуберегти дітей від заразних хвороб?"

"Як запобігти кишковим інфекціям?"

"Профілактика туберкульозу".

"Як попередити поширення СНІДу?"

V ! ДИТЯЧИЙ ТРАВМАТИЗМ РОЗДІЛ І ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗМУ ДИТИНИ ТА ПЕРЕБІГ ТРАВМ

Термін "травма" походить від латинського "trauma" \ означає тілесне пошкодження при пораненні. Сукупність травм у певній групі населення, що виникають протягом визначеного терміну (року, кварталу) називається травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку.

Травми серед дітей зустрічаються досить часто. Розрізняють побуто­вий, транспортний, шкільний і спортивний травматизм. Буває ще вулич­ний, вогнепальний, сільськогосподарський, виробничий травматизм, нещасні випадки на воді, задушення та отруєння. Найбільш часто діти травмуються в побуті, при дорожньо-транспортних аваріях, заняттях фізкуль­турою та спортом.

Вихователі повинні знати особливості психічного й фізичного розвитку кожної дитини. Особливу увагу слід приділяти дітям з різними дефектами розвитку і захворюваннями (порушенням зору, слуху, опорно-рухового апа­рату тощо).

Дитячий травматизм має багато характерних особливостей. Вони на­самперед зумовлюються віком, статтю та фізичним і нервово-психічним розвитком дитини. Прийнято виділяти грудний (з моменту народження до 12 місяців), переддошкільний (від 1 до 3 років), дошкільний (від 3 до 7 років) і шкільний (від 7 до 16 років) травматизм.

На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова систе­ма, формуються умовні рефлекси, вплив зовнішнього середовища позна­чається на корі головного мозку. У цей час дитина прагне пізнати навко­лишній світ і познайоми

тись із новими предметами. Вона бере їх руками, тягне до рота. Тому в шлунково-кишковий тракт, дихальні шляхи немовля­ти часто потрапляють сторонні тіла, спостерігаються опіки стравоходу й органів дихання.

У дітей раннього віку інтенсивно розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони стають дуже рухливими, що може призвести до травм, пов'язаних з падінням. Діти до 3 років дуже рухливі і цікавяться оточуючим. Перед ними розкривається новий, незна­ний світ. Прагнучи пізнати його, вони пробують предмети на дотик і на смак.

■1-08

Розділ IV. Інфекцій») хвороби лій ft профілактика

16. Вживеги достатню кількість вітамінів, перраізжно у натуральному

аигляді, з харчовими продуктами.

17. Не злой ж, і ват л алкогольними напоями, не іалити.

18. Правильно зберігати хімічні препарати та іедикаменти. Ховати їх від дітей.

19. Привчати :::■!-: випорожняти кишечник у певь години доби, зичайно вранці.

20. І"1;::і

нувати Муго рі:

■: варю ванні негайне звертатись до жари й стари но вико-о::і K'ltt і-і,і:і,ацн, не займатися самолікуЕ . нм

Н І ih

ІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

ґл її її иеферати Я и v/tju дітей від заразних хвороб?" .. "і і і і чгти кишковим інфекціям?" 11 і іктика туберкульозу". і і овдити поширення СНІДу?"

V

РОЗДІЛ

ДИТЯЧИЙ ТРАВМ; І ЙОГО ПРОФІЛА

ІИІЗІМІ КА

ї

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗМУ ДИТИНИ ТА ПЕРЕБІГ ТРАВМ

II

Термін "травма" походить від латинського ужита" і означає тілесне пошкодження при пораненні. Сукупність травм у певній групі населення, що виникають протягом визначеного терміну (ррку, кварталу) називається травматизмом. Під дитячим травматизмом слід розумі* и сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку.

Травми серед дітей зустрічаються досить чрсто, Роз pi;.iцяють побуто­вий, транспортний, шкільний і спортивний травматизм

ний, вогнепальний, сільськогосподарський, ®v<\.......;::ні/

нещасні випадки на воді, задушення та отруєним. !•■■!;■!і, травмуються в побуті, при дорожньо-транспортних ааа рі 11 ;■: турою та спортом.

Вихователі повинні знати особливості психічне г о п і:;іізич|юго розвитку

КОЖНОЇ ДИТИНИ, Особливу увагу СЛІД ПРИДІЛЯТИ ДІЇ 'і ІIV

розвитку і захворюваннями (порушенням зору, слуху, омооно рату тощо).

Дитячий травматизм має багато характерних особі ивсміітей. Вони на­самперед зумовлюються віком, статтю та фізичні -її розвитком дитини. Прийнято виділяти грудний (з iviD v є Ні ту ніродження до 12 місяців), лереддошкільний(від 1 до3років), дошкіл:ьнІН1 {в \3до7років) і шкільний (від 7 до 16 років) травматизм.

На першому році життя у дитини швидко pof видається н грвова систе­ма, формуються умовні рефлекси, вплив зовнішнього серед )вища позна­чається на корі головного мозку. У цей час дитіина праї і н лишній світ і познайомитись із новими предметами. Воі 11

Буває ще вулич­ний травматизм, 'i6i.iiib.jj часто діти .зднрпгяхфізкуль-

зниіу/ и дефектами )ухового апа-

тягне до рота. Тому в шлунково-кишковий тракт, дихальні щг

ізнати навко-ре їх руками, яхи немовля­ти часто потрапляють сторонні тіла, спостерігаються оі нкиістравоходу й органів дихання. і

У дітей раннього віку інтенсивно розвивається опорни-рмховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони стають дуже Д^хливими, що може призвести до травм, пов'язаних з падінням. Діти і\& 3 років дуже рухливі і цікавяться оточуючим. Перед ними редок риваеты..я|новий, незна­ний світ. Прагнучи пізнати його, вони пробують пі і' іліети на дотик і на смак.