314 Розділ IV. Інфекційні хвороби та їх профілактика

Штучний імунітет. До деяких заразних хвороб можна створити іму­нітет штучно за допомогою відповідних щеплень або введення лікуваль­них сироваток. Перші спроби штучно створити несприйнятливість до за­разних хвороб належать до глибокої давнини. Медики Стародавнього Ки­таю і Стародавньої Індії, не знаючи причин страшної хвороби, натуральної віспи, збирали засохлі віспяні шкоринки хворих, розтирали їх на порох, який з метою запобігання виникненню хвороби втирали в шкіру або вдува­ли в ніс здоровим людям. Метод цей називали варіоляцією. Його засто­сування багатьом зберегло життя. Внаслідок такого щеплення люди пере­носили хворобу в легкій формі й одужували, хоча на обличчі та тілі вона залишала неестетичні сліди. У XVii-XVlii століттях варіоляцію широко вико­ристовували в країнах Європи й Америки. Генерал Вашингтон, майбутній президент США, навіть видав наказ про обов'язкову варіоляцію в армії. У наш час цю спробу боротьби з натуральною віспою можна оцінити як перший крок на шляху профілактики хвороби, оскільки було використано не знешкоджений вірус, який був у віспяних кірочках.

Оскільки варіоляція не могла надійно захищати все населення, старо­давні лікарі продовжували пошуки ефективних засобів порятунку. Метод формування штучного імунітету у людей за допомогою препаратів із зне­шкодженого збудника успішно було використано в боротьбі з багатьма за­разними хворобами. Вперше до такої спроби вдався англійський лікар Едуард Дженнер у XVIII столітті, коли за допомогою сухих кірочок із пу­хирців коров'ячої віспи виробив несприйнятливість у людей до найнебез-печнішого захворювання того часу - натуральної віспи. Лише пізніше вчені, вивчаючи зазначене Дженнером явище, помітили, що збудник віспи люди­ни на шкірі корови втрачає свою властивість викликати хворобу. Проте, втрачаючи свою хвороботворність, такий ослаблений вірус віспи зберігав здатність в організмі людини виробляти антитіла, що нейтралізують пато­генного збудника віспи. Свій препарат Дженнер назвав вакциною (від ла­тинського слова "вакка"- корова). На честь цього першого серйозного ус­піху на шляху боротьби з інфекційними хворобами з того часу усі імунізу­ючі препарати почали називати вакцинами, а сам метод - вакцинацією.

Наукове обґрунтування вакцинопрофілактики було закладено кла­сичними роботами Л. Пастера. У другій половині Х!Х століття Л. Пастер, вишукуючи способи впливу на мікробів, створив вчення про запобіжні щеп­лення введенням в організм вакцин - культур ослаблених чи убитих мікробів. Вакцини змінюють імунні властивості організму і сприяють утворенню ан­титіл; тим самим створюється активний штучний імунітет. Виробляється він не відразу (іноді через кілька тижнів), але зберігається роками і навіть десятиліттями.

О Л Мойсак. Основи медичних знань і охорони здоров'я

315

Деякі інфекції (наприклад, правець) розвиваються так швидко, що ча­сто організм не встигає виробити достатню кількість антитіл, і хворий гине. Своєчасно введена лікувальна сироватка, яка містить вже готові антитіла, забезпечує успішну боротьбу з мікробами. Введенням хворому готових антитіл створюється імунітет, який називається штучним пасивним імуні­тетом, бо сам організм ніякої участі в його утворенні не бере. Звичайно, цей імунітет дуже недовготривалий і рідко зберігається більше місяця, але з'являється відразу після введення сироватки. Лікувальні сироватки вво­дяться і для профілактики (запобігання) захворювань. Так, наприклад, тим, хто був у контакті з хворим на кір, вводять протикорову сироватку, щоб захистити від можливих наслідків зараження.

Набутий імунітет може бути або антимікробним, тобто таким, що пе­решкоджає розвиткові мікробів, або антитоксичним, при якому мікроби розмножуються в організмі, але захворювання не виникає, бо відбувається нейтралізація токсину.

Таблиця 4.4

ІМУНІТЕТ
Природний		Штучний
природнонабутий	природжений	штучнонабутий активний	пасивний
постінфекційний (після перенесено­го захворювання)	видовий, індивіду­альний, пасивний імунітет новона­родженого	введення вакцин: живих(ослабле­них) та убитих мікробів, анаток­сину	введення сирова­ток чи гемоглобу-ліну
антимікробний антитоксичний		антимікробний антитоксичний

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що вивчає наука епідеміологія?

2. Розкажіть про класифікацію інфекційних захворювань по інтенсив­ності поширення.

3. Епідемічний процес. Назвіть ланки епідемічного процесу.

4. Розкажіть про механізм та шляхи передачі інфекційних захворювань.

5. Що називається імунітетом і чим він пояснюється?

6. Які ви знаєте види імунітету?

7. Хто вперше вдався до спроби створити несприйнятливість у

316 Розділ IV. Інфекційні хвороби та їх профілактика

людини до інфекційного захворювання і запропонував назву створеного ним препарату "вакцина"?

8. Ким закладено наукове обґрунтування вакцинопрофілактики?

9. Що таке щеплення і яке вони мають значення ?

10. Назвіть симптоми місцевої та загальної реакції організму дити­ни на щеплення.

11. Чим відрізняються лікувальні сироватки від вакцин?

12. Розкажіть, як можна визначити рівень бактеріального забруд­нення повітря досліджуваного приміщення?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Тема: Визначення рівня бактеріального забруднення повітря дослі­джуваних приміщень. Вивчення фітонцидної активності кімнатних рослин.

Мета та завдання: навчити визначати рівень бактеріального забруд­нення навчального кабінету седиментаційним методом для отримання по­рівняльних даних про чистоту повітря протягом робочого дня; оцінити ефек­тивність санітарно-гігієнічних заходів (вологого прибирання, провітрюван­ня тощо); визначити фітонцидну активність кімнатних рослин.

Обладнання та матеріали: чашки Петрі після інкубації з колоніями мікроорганізмів, калькулятор, кімнатні рослини, що мають фітонцидні вла­стивості.

Робота № 1. Визначення рівня бактеріального забруднення по­вітря навчального кабінету.

Методика виконання роботи

На попередньому занятті студенти почали роботу по вивченню рівня бактеріального забруднення навчального кабінету седиментаційним мето­дом. Це найбільш простий метод, який дозволяє уловити мимовільно осі­даючу фракцію мікробного аерозолю. Висівали мікроорганізми на відкриті на 5 хвилин горизонтально поставлені чашки Петрі з твердим поживним середовищем (МПА), після чого вони три доби знаходились у термостаті при температурі 27 °С. Кожна група студентів на попередньому занятті ви­користовувала одну чашку Петрі для посіву, а для підрахунків колоній та підведення результатів кожна група використовує чашки Петрі всіх груп. Номер чашки може відповідати номеру групи, яка висівала мікроорганіз­ми, на чашці обов'язково повинен бути вказаний час висівання.

ОД Мойсак. Основи медичних знань і охорони здоров'я

317

Чашки Петрі після інкубації роздають підгрупам студентів (наприклад, двом-трьом студентам одна чашка). Вони підраховують кількість колоній і заносять результат до таблиці (табл. 4.5).

Таблиця 4.5

№ чашки Петрі	Дослі­джуване приміщення	Час посіву мікроорга­нізмів	Санітарно-гігієнічні заходи	Кількість колоній, що виро­сли в чаш­ці Петрі	Кількість мікроорганіз­мів у 1м3 до­сліджуваного приміщення
21	Навчальний каб. 209	9.00	12.40. Провітрюван­ня, вологе прибирання
22		11.00
23	"J-	12.00
24		13.00
25		15.00
26		16.00

Далі обчислюють, яка кількість мікроорганізмів знаходиться в 1м3 по­вітря. Знаючи кількість колоній, що виросли в чашці Петрі, та площу чашки (при діаметрі 9 см вона дорівнює 63,6 см2), можна вирахувати кількість мікроорганізмів в 10 л:

63,6 см2 - виросло А колоній 100см2-Х.

Помноживши отриманий результат на 100, визначають кількість мікро­організмів у 1 м3 (або 100 л повітря).

Встановлено, що за 5 хвилин на площу чашки Петрі осідає стільки мікроорганізмів, скільки їх є в 1 м3 досліджуваного приміщення, а знаючи, що одна бактеріальна клітина дає початок росту однієї колонії в сприятли­вих умовах, ми робимо висновок про те, що результат, який ми отримали, відповідає кількості мікроорганізмів, що знаходиться в 1 м3.

Кожна із підгруп, зробивши відповідні обчислення, заносить їх в табли­цю на дошці. Всі студенти заносять ці результати до таблиці в своїх зошитах і роблять висновки про те, як змінюється кількість мікроорганізмів протягом навчального дня та значення санітарно-гігієнічних заходів (табл. 4.5).

318

Розділ IV. Інфекційні хвороби та їх профілактика

Робота №2. Вивчення впливу фітонциндів листків, квіток кімнатних рослин на мікрофлору повітря.

Методика виконання роботи

Для виконання цієї роботи користуються методикою виконання по­передньої роботи.

Для оцінки впливу фітонциндів кімнатних рослин студенти теж роб­лять обчислення кількості мікроорганізмів у чашках Петрі, в які перед інку­бацією поклали стерильне резинове кільце під час перенесення поживного середовища, а після посіву мікроорганізмів внесли в кільце частину досліджуваної рослини.

Примітка. До початку заняття на демонстраційному столі виставляють кімнатні рослини, що мають фітонцидні властивості. Бажано для кращого запам'ятовування зробити підписи та рекомендувати студентам запам'я­тати їх і використовувати при озелененні приміщень дошкільного закладу, школи.

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Напишіть реферат на тему: "Імунітет - з чого все почалось ?"

1

ОД. Мойсак. Основи медичних знань і охорони здоров'я

319

ДЕЗІНФЕКЦІЙНА СПРАВА

Дезінфекційні заходи мають за мету перервати шляхи поширення інфекції і тим самим розірвати епідеміологічний ланцюг: джерело інфекції— шляхи передачі інфекції-здорова людина.

У широкому плані термін дезінфекція означає знищення патогенних мікроорганізмів, членистоногих - переносників збудників інфекційних хво­роб та гризунів - природних хазяїв цих збудників.

Дезінфекція

Термін дезінфекція означає заходи по знищенню в зовнішньому се­редовищі мікроба-збудника хвороби. Метою дезінфекції є знищення збуд­ника інфекції на забруднених виділеннями хворих об'єктах (посуді для їжі, білизні, одязі, в приміщеннях, предметах, якими користувався хворий тощо). Отже, дезінфекція або знезараження має за мету знищення в ос­новному патогенних, а не всіх взагалі мікроорганізмів. Цим вона відрізняєть­ся від стерилізації, яка передбачає знищення всіх мікроорганізмів та їх спор.

Враховуючи роль дезінфекції в системі профілактичних і протиепі­демічних заходів, її поділяють на профілактичну та осередкову - по­точну та заключну (табл. 4.6).

Таблиця 4.6

	Дезінфекція
Профілактична			Осередкова
		Поточна		Заключна

Профілактична дезінфекція дозволяє попередити поширення інфек­ційних захворювань, її використовують, коли джерело збудника інфекції не виявлене, а збудник може накопичуватись в оточуючому середовищі.

Осередкова дезінфекція, виходячи із назви, проводиться в епідеміч­ному осередку. При наявності в осередку хворого проводять поточну дез­інфекцію. Після шпиталізації, видужання чи смерті хворого здійснюють зак­лючну дезінфекцію.

При виконанні різних видів дезінфекції застосовують механічні, фізичні та хімічні способи та засоби.