2 Питання. Форми міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки — це платежі за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають між підприємствами, банками, установами й окремими особами різних країн.

Особливістю платежів з міжнародних розрахунків є необхідність обміну одних валют на інші, не залежно від того, в якій валюті і в якій формі виконується платіж.

Імпортер закупивши товар у експортера може оплатити товар

• у валюті своєї країни

експортер обмінює (продає) отриману іноземну валюту на валюту своєї країни

• у валюті країни-експортера

імпортер обмінює (купує) на свою валюту - валюту країни експорту

• у валюті третьої країни.

операція пов'язана з обміном валюти як для імпортера, так і для експортера.

Основні форми міжнародних розрахунків у міжнародній торгівлі

1. Товарний акредитив

2. Акцепт документів, переданих банкові на інкасо.

Акредитив — це розрахунковий або грошовий документ, який є дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату пред'явникові акредитива певну суму грошей.

Акредитив може бути:

• безвідкличним,

• відкличним,

• передатним (переуступним).

Безвідкличний акредитив відкриває банк імпортера, а банк експортера підтверджує його. Банк імпортера бере на себе безвідкличне зобов'язання сплатити за векселем експортера, а банк експортера додає своє зобов'язання і бере на себе відповідальність за оплату векселя експортера.

Передатний акредитив застосовується за домовленістю з покупцем у тому випадку, коли продавець має субпостачальників, яким він передає частину цього акредитива. Передатний акредитив Дешевший, ніж відкриття окремих акредитивів субпідрядникам.

"Акредитив з імпорту"

Акредитив, відкритий комерційним банком за заявою імпортера на користь експортера, розташованого за кордоном.

"Акредитив з експорту"

Відкриває зарубіжний банк

• на користь експортера, розташованого на території тієї ж країни

• на рахунок імпортера, розташованого в іншій країні

За випуск і оплату акредитива комерційні банки отримують певну комісійну винагороду.

Крім методу фінансування зовнішньої торгівлі за допомогою акредитивів, існують і інші методи:

• документарний перевідний вексель для інкасування

• факторинг

• форфейтинг тощо.

2. Акцепт документів, переданих банкові на інкасо.

Інкасо — це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахункових документів грошові кошти, що належать клієнту, від підприємств, організацій, установ за відвантажені на їхню адресу товарно-матеріальні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на його рахунок у банку.

Ця форма платежу широко розповсюджена, оскільки дешевша у порівнянні з акредитивом.

Всі операції, пов'язані з міжнародними розрахунками, відображаються у платіжному балансі країни.

Міжнародний валютний ринок

Сукупний фінансовий ринок включає в себе ринок іноземної валюти, євровалюти, ринки хеджування (ф'ючерсів та опціонів), міжнародний ринок цінних паперів (облігацій, акцій). Найбільший ринок — це валютний ринок. Особливість цього ринку полягає в тому, що він:

• нематеріальний;

• не має конкретного місцезнаходження;

• механізм його функціонування — обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни;

• є міжбанківським ринком;

• завдяки процесу телекомунікації та інформатизації є глобальним, тобто розгорнутим у масштабі всього світу.

Прямі зв'язки між головними центрами торгівлі валютами, (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франкфурт, Сінгапур) за допомогою телефонів, факсів і комп'ютерів перетворюють кожний з цих центрів на частину єдиного світового ринку, що функціонує цілодобово.

Головні учасники міжнародного валютного ринку:

• комерційні банки

• фірми, які займаються міжнародною торгівлею

• небанківські фінансові установи (фірми з управління активами, страхові компанії)

• центральні банки.

Основним товаром цього ринку є іноземна валюта в різних формах: валютні депозити, будь-які фінансові вимоги, позначені в іноземній валюті. Переважають на валютному ринку операції з валютними депозитами до запитання.

Валютний ринок складається з багатьох національних валютних ринків, які тією чи іншою мірою об'єднані в світову систему, що має три рівні:

1-й рівень: роздрібна торгівля. Операції на одному національному ринку, коли банк-дилер безпосередньо взаємодіє з клієнтами.

2-й рівень: оптова міжбанківська торгівля. Операції на одному національному ринку, коли взаємодіють два банки-дилери через посередництво валютного брокера.

3-й рівень: міжнародна торгівля. Операції між двома і більше національними ринками, коли банки-дилери різних країн взаємодіють один з одним. Такі операції часто включають арбітражні операції на двох або трьох ринках.

Залежно від рівня організації валютного ринку розрізняють біржовий та позабіржовий (міжбанківський) валютні ринки.

Біржовий ринок представляють валютні біржі, а позабіржовий — банки, фінансові установи, підприємства та організації.

Функції біржового ринку полягають у визначенні попиту та пропозиції валюти, встановленні валютних курсів, прогнозуванні їх динаміки, визначенні довідкових курсів валют, а також у формуванні певної стратегії і тактики центрального банку країни відносно фінансово-кредитної політики та системи валютного регулювання.

Міжбанківський ринок безпосередньо пов'язаний із здійсненням валютних операцій. На нього припадає близько 90% обороту іноземної валюти.

Більшість валютних операцій припадає на міжбанківську торгівлю.