Нетоксичний (еутиреоїдний) спорадичний зоб

             Поширеність спорадичного зобу залежить від багатьох факторів: віку, статі, характеру харчування, перенесених захворювань, дії хімічних речовин, в тому числі і лікарських засобів. Спорадичний зоб частіше спостерігається у жінок, особливо у дітородному віці, у людей, праця яких пов’язана з дією бензолу, ртуті, тіоціанітів, нітратів. Спостерігається генетична детермінованість спорадичного зобу.

Етіологія і патогенез

            Фактори, які сприяють розвитку нетоксичного спорадичного зобу, можна поділити на дві групи: генетичні і середовищні. Спадковість носить полігенний характер із тенденцією до сімейного накопичення. Спостерігається наявність спорадичного зобу в декількох поколіннях, переважно у жінок.

            Середовищні сприяючі фактори малоспецифічні і різноманітні. До них відносять недостатність білку в харчовому раціоні, що призводить до дефіциту амінокислоти тирозину, як первинного субстрату для біосинтезу тиреоїдних гормонів; надлишок речовин, що пригнічують синтез тироксину (пестициди, сірководневі речовини, окисли азоту, сполуки свинцю, ртуті, цианідів).

            Розвитку зобу сприяють певні ендогенні фактори - період статевого дозрівання, вагітність, клімактеричний період. Хронічні захворювання і стресові ситуації, які супроводжуються підвищеною потребою у тиреоїдних гормонах, також можуть сприяти збільшенню розмірів щитоподібної залози.

            Лікарські засоби, які містять перхлорати, тіоціаніти, літій, похідні тіоурацилу і тіосечовини, при тривалому застосуванні можуть справляти струмогенну дію.

            Пусковою ланкою патогенезу є порушення біосинтезу тиреоїдних гормонів на різних етапах гормоноутворення - від поглинання йоду щитоподібною залозою до синтезу тироксину і трийодтироніну. Важливе значення у механізмі розвитку захворювання мають процеси конверсії тироксину в трийодтиронін, а також зв’язування тироксину білковими субстратами.

            Зменшення вмісту вільного тироксину в крові спостерігається при підвищенні концентрації імуноглобулінів і при гіперліпопротеїнемії. Зниження чутливості рецепторів клітин тиреоїдзалежних органів і тканин також складають суттєвий компонент патогенезу спорадичного зобу.

            Порушення чутливості до стимулюючого впливу тиреотропіну відіграє певну роль у патогенезі захворювання, але не є первинним фактором у розвитку зобу.

            У процесі прогресування захворювання порушуються нейрогормональні регуляторні зв’язки у системі гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза і у системі гіпоталамус-гіпофіз, щитоподібна залоза-гонади.

            Морфологічні ознаки спорадичного зобу полягають у розростанні паренхіми щитоподібної залози, гіперплазії епітелію із зміною його форми, у початкових стадіях - ближче до циліндричної, а в більш пізніх - плоский.

Спорадичний зоб може бути вузловим і дифузним, паренхіматозним і колоїдним. Спостерігається схильність до кістозних утворень, крововиливів, звапнення.

Клініка

            Спорадичний зоб на ранніх етапах розвитку може не супроводжуватись суб’єктивними розладами. При об’єктивному огляді відмічається збільшення розмірів щитоподібної залози. При пальпації залоза може бути дифузно збільшеною або із наявністю ущільнень у вигляді вузлового утворення. Регіонарні лімфатичні вузли не збільшені, залоза рухома і легко зміщується при ковтанні. Пальпація залози не болюча, шкіра над нею не змінена. Вузли частіше розташовані у нижніх відділах залози. При множинних вузлах вони, звичайно, розташовані у обох частках, інколи по одному вузлу в кожній частці, деколи їх декілька. Зустрічаються також випадки, коли частки щитоподібної залози цілком, або майже цілком, зайняті вузлами.

            При прогресуванні росту зобу з’являються відчуття стороннього тіла при ковтанні, затруднення при поворотах і нахилі голови. У положенні лежачи на спині буває затруднення дихання. У процесі розвитку захворювання появляються симптоми легкого гіпотиреозу, особливо у підлітків, вагітних, у людей, які страждають хронічними захворюваннями, при зміні кліматичних умов або після вживання ліків, які мають струмогенну дію. Такі хворі скаржаться на мерзлякуватість, повільність, збільшення ваги тіла, слабкість. Об’єктивно - сухість шкіри, гіпотермія, брадікардія. У жінок може бути порушення менструацій, ановуляторні цикли, безплідність. При значному збільшенні щитоподібної залози може бути стиснення прилеглих органів шиї із симптомами дисфагії, затруднення дихання.