Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Філологічний факультет

Кафедра сучасної української мови

Штаєр Ірена Любомирівна

студентка V курсу

(506 група)

Періодичні та неперіодичні видання з українського мовознавства

Реферат

Викладач

проф. Гуйванюк Н. В.

Чернівці, 2013

План

Вступ. Мовознавство як наука

1. До питання періодичних видань

2. Наукові журнали, що висвітлюють проблеми українського мовознавства та літературознавства

3. Сучасна українська мовознавча періодика

Висновок. Мовознавча періодика в інших країнах

Література та джерела

Додатки

*ілюстрації

*мовознавчі статті

Вступ. Мовознавство як наука

Мова ─ один із найвизначніших божественно-людських витворів, універсальне надбання людства й універсальна реальність суспільного існування. Мова ─ це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організування. Мова ─ душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання. Мова ─ це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. У такому разі мова ─ це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я. І поки жива мова ─ житиме й народ [3; 239]. Тож не дивно, що люди ще в давні часи зацікавилися мовою і створили про неї науку ─ мовознавство.

Мовознавство, або лінгвістика, ─ наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників.

Отже, предметом мовознавства є мова як притаманний тільки людині засіб спілкування й окремі конкретні мови в їх реальному функціонування, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх взаємозв’язках та взаємодії з іншими соціальними феноменами (суспільством, свідомістю, культурою тощо). Проблеми сутності мови, її функцій, структури і розвитку є дуже важливими, оскільки мова є необхідною умовою мислення, існування й поступу суспільства. Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини [2; 7].

1. До питання періодичних видань

Періодичність означає регулярність випуску видань, що визначається кількістю його чисел чи випусків за певний проміжок часу. У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серіальні.

Неперіодничне видання ─ це видання, яке виходить одноразово, продовження якого не передбачене. Перш за все це листівки, брошури та книги. Також до неперіодичних видань належать і книжкові видання у двох чи багатьох томах, або в двох чи кількох частинах.

Серіальне видання ─ це видання, яке виходить протягом певного часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків. Серіальне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжуване.

Періодичне видання ─ це підвид серіального видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень, щоденно тощо) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.

Продовжуване видання ─ виходить у світ без чітко визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Періодичні і продовжувані видання мають власний типологічний ряд. Його головними складовими є:

* журнал;

* газета;

* бюлетень;

* календар.

Журнал ─ періодичний документ, що містить статті або реферативні відомості, огляди з різноманітних суспільно-політичних, виробничих, наукових питань, літературно-художні твори. Статті в журналі, в порівнянні з газетою, більшого обсягу, мають постійну рубрикацію.