- •1.Охарактеризуйте предмет педагогіки вищої школи, її категорії і завдання та зв'язок з іншими науками.
- •2. Охарактеризуйте педагогіку вищої школи як науку і навчальний предмет.
- •3. Розкрийте методику (логіку) педагогічного дослідження. 4. Проаналізуйте основні методи педагогічних досліджень у вищій школі.
- •7. Розкрийте поняття системи національної освіти та її структури. Вища освіта в Україні. 8. Охарактеризуйте головні напрямки реформування та перспективи розвитку вищої освіти в Україні.
- •10. Розкрийте сутність та специфіку педагогічного процесу у вищій школі.
- •13. Дайте характеристику осн. Формам навчання у вищій школі.
- •14. Розкрийте специфіку лекційних занять з дисциплін вашої спеціальності.
- •15. Обгрунтуйте використання різних типів семінарських занять із вашої спеціальності та особливості їх проведення.
- •16. Проаналізуйте завдання та функції самостійної роботи студентів.
- •17. Дайте характеристику поняття «педагогічна технологія» та її складових.
- •18. Проаналізуйте специфіку модульного навчання.
- •19. Розкрийте специфіку проблемного навчання та особливості особистісно орієнтованого підходу до студентів у навчальному процесі.
- •20. Розкрийте специфіку організації ігрового навчання та його завдання.
- •21. Охарактеризуйте сутність дистанційного навчання у внз.
- •22. Проаналізуйте сутність різних видів контролю знань, умінь та навичок студентів.
- •24. Визначте зміст і значення правового виховання сучасної молоді. Запропонуйте перелік виховних заходів куратора академгрупи з цього напряму.
- •40.Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.
- •41.Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента.
- •50. Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання.
- •51. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців із вищою освітою.
- •54. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі.
- •55. Психологічні основи педагогічного контролю та оцінки якості навчання.
- •56. Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.
- •57. Мотивація учіння студентів, її розвиток у процесі навчання.
- •58. Пізнавальні психічні процеси в навчальній діяльності студента.
- •60. Психологічні особливості засвоєння знань студентами.
- •61. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів.
- •62. Розвиток самостійного творчого мислення студентів у процесі навчання.
- •63. Академічна успішність студентів, критерії та умови її ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.
- •64. Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
- •69. Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •70. Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •71. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •72. Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу.
- •73. Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їх ефективності.
- •74. Психологічні умови ефективності професійного діалогу.
- •75. Бар’єри професійно-педагогічного спілкування, їх причини та шляхи подолання.
- •76. Взаємини «викладач – студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.
- •79. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.
73. Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їх ефективності.
Багато труднощів і невдач у педагогічній діяльності науково-педагогічного працівника зумовлено саме недоліками сфери професійно-педагогічного спілкування, оскільки лише воно забезпечує досягнення мети навчання та виховання і визначає характер взаємодії між двома головними суб’єктами педагогічного процесу. Відомий російський психолог В.А.Кан-Калик виокремлює кілька стилів педагогічного спілкування: спілкування на основі високих професійних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності загалом. Про таких кажуть: «За ним студенти буквально по п’ятах ходять». У вищій школі інтерес у спілкуванні стимулюють ще й спільні професійні зацікавлення, особливо на профільних кафедрах. Спілкування на основі дружнього ставлення. Цей вид комунікації передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності (але слід уникати панібратства). Особливо це стосується молодих педагогів, якщо вони не бажають потрапити в конфліктну ситуацію. Спілкування-дистанція. Найбільш поширений тип педагогічного спілкування, за якого постійно є дистанція у всіх сферах: навчанні — з посиланням на авторитет і професіоналізм; вихованні — на життєвий досвід і вік. Такий стиль формує взаємини «науково-педагогічний працівник — студенти». Але це не означає, що студенти мають сприймати педагога як ровесника. Спілкування-загравання. Воно властиве молодим науково-педагогічним працівникам, які надмірно прагнуть популярності. Таке спілкування забезпечує лише фальшивий, дешевий авторитет. Як правило, у педагогічній практиці поєднуються стилі в певній пропорції за домінування одного з них. Особливі труднощі в налагодженні педагогічного спілкування, взаємин зі студентами у сфері особистісних контактів відчувають педагоги-початківці. Щоб оволодіти високим рівнем професійно-педагогічного спілкування зі студентами, треба добре знати його психологічні, змістові й процесуальні основи.
74. Психологічні умови ефективності професійного діалогу.
Продуктивне професійно-педагогічне спілкування відбувається за умови організації педагогічного процесу на демократичних засадах, позитивного ставлення викладача до студентів, захопленості спільною творчою діяльністю всіх суб’єктів педагогічної взаємодії. Діалог – це форма продуктивного, безконфліктного, конструктивного спілкування. Він відбувається на паритетних засадах: позиції викладача та студента рівні. Тому діалог базується на довірі та повазі один до одного. У діалозі треба використовувати питання, а не ствердження: перші викликають відповідь, а другі – опір. Після запитання треба зробити паузу. Якщо пропозиція опонента нерозумна, треба мовчати. Мовчання створює необхідність висунути нову пропозицію. Є правило: потрібно бути впевненим у собі та зберігати спокій навіть у стресових ситуаціях. Не звертайтеся одразу з проханням прийняти або відхилити вашу нову ідею. Краще спитати, що опонент вбачає помилковим у ній. Намагайтеся спрямовувати критику в конструктивне русло, звертайтеся за порадою до опонента, що б він запропонував зробити на вашому місці. Тактика діалогу: говорити потрібно про проблему (вчинок, факт спостереження), а не про особистість; не узагальнювати окремі минулі факти, а говорити про те, що відбувається зараз; не поспішати з оцінкою, а намагатися зрозуміти проблему, її причини, шляхи її вирішення; брати до уваги як словесні, так і несловесні повідомлення (поза, дихання, погляд, рухи голови і рук, висота голосу, швидкість мовлення, ритм тощо). Необхідна також психологічна проникливість. Слова – це символи ідей, смислів, тому й треба зрозуміти ставлення студента до проблеми і його переживання. Саме тут потрібна емпатія викладача щодо студента, безумовне прийняття його особистості. Заважає діалогу авторитарність викладача, його зверхнє ставлення до студентів, байдужість до їх проблем.Діалог веде до взаєморозуміння – стану, коли люди узгоджують дії між собою, вирішують проблеми, гармонізують свої стосунки.
Можна дати майбутнім викладачам такі поради щодо самовиховання комунікативної культури: уникайте при спілкуванні докорів (прямих і непрямих); не демонструйте свою перевагу; уникайте звинувачувального тону, вибачайте дрібні слабкості, підкреслюйте переваги співбесідника; розпитуйте зацікавлено, але не зухвало; говоріть не більше й не менше того, що потрібно в цей момент спілкування; а краще більше слухати, ніж говорити; будьте уважні до партнера по спілкуванню; намагайтеся передбачити реакцію співрозмовника; у процесі спілкування думайте про тих, із ким спілкуєтесь.