70. Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.

Студентська група за час свого існування розвивається від офіційно створеної деканатом і наказом ректора групи до згуртованого колективу. Буває, що на останньому курсі група-колектив може знову розпадатися на мікрогрупи. Рівні (стадії) розвитку студентської групи: 1 стадія – асоціація – первинне об’єднання студентів за загальними ознаками. Група існує номінально за списком деканату. Організатором життя є староста і куратор. Куратор знайомиться з кожним членом групи, вивчає мотиви вступу до вищого навчального закладу, настанови щодо виконання обов’язків, індивідуальні особливості характеру тощо, виокремлює найбільш активних, чутливих до справ і життя групи. Для студентів розпочинається період адаптації до студентського життя і вимог викладачів, відбувається засвоєння правил внутрішнього розпорядку вищої школи, традицій факультету тощо. 2 стадія – кооперація: адаптація як соціально-психологічна, так і дидактична майже відбулася. Хоча в групі переважають ділові стосунки, але вже диференціюються і міжособистісні взаємини. Виявляються неофіційні організатори, авторитетні активісти. Саме актив регулює формальну структуру контактів між членами групи. У студентів виявляється та зростає інтерес до  справ групи, є готовність проявляти активність щодо їх реалізації. Студенти об’єднуються в малі групи (2-5 осіб) і в кожній з’являється лідер. На цьому етапі розвитку групи кураторові треба працювати з активом, аналізувати міжособистісні стосунки, які встановлюються між членами групи (наприклад, за допомогою методики соціометрії). Стиль роботи керівника групи повинен бути гнучким, диференційованим. Лише при таких умовах група досягне вищого рівня свого розвитку. 3 стадія – студентська академічна група стає колективом. Ознаки студентського колективу: кожен член групи безумовно приймає на себе цілі та завдання спільної навчально-професійної діяльності, яка вже має високу ефективність. Група характеризується високим рівнем організованості та згуртованості – це команда однодумців. Згуртованість визначається єдністю ціннісних орієнтацій, співпадають погляди, оцінки, ставлення стосовно подій в групі загалом і кожного її члена. При зближенні оцінок зростає й емоційна прихильність студентів групи до її спільних справ. Структура формального і неформального спілкування співпадає. Багато членів групи мають статус неформального лідера або тих, кому віддають перевагу при вирішенні питань життя колективу. В офіційних керівників виявляється демократичний стиль керівництва. Для кожного члена групи вона стає референтною, тобто орієнтиром для наслідування, авторитетом. Група виконує функцію взірця для оцінювання свого «Я», своєї поведінки та оцінки інших. «Ми» – так кожен ставиться до своєї групи. Група як колектив може бути взірцем і для інших студентських груп, впливати на них (наприклад, при вирішенні питань на факультетських зборах, в органах самоврядування), виявляти інтергрупову активність, особливо з боку лідерів груп, які користуються авторитетом на факультеті. Колектив виявляє згуртованість. Якщо вирішуються важливі проблеми, то група працює злагодженіше й результативніше.