50. Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання.

Навчання і виховання студентів - справа творча, що потребує великої віддачі і великої відповідальності як від викладачів кафедр, усього педагогічного колективу вузу, так і від студентів.Професорсько-викладацький склад повинен наполегливо і постійно удосконалювати цей складний і багатогранний процес, щоб стати справжніми навчально-виховними, методичними й науковими центрами вищої школи. Під вихованням у широкому смислі ми розуміємо цілеспрямований процес формування духовності, культури та фізичних сил особистості студента, підготовку його до життя, активної участі у трудовій діяльності як фахівця. На процес виховання студентської молоді впливають ректорат, деканати, кафедри, академічна група, а також їхні наставники та родина. Виховання має за мету формування рис і якостей студента згідно з його здібностями й інтересами у рамках державної політики виховання. Сутність виховання полягає в тому, що в процесі його формується світогляд, мораль, високі естетичні смаки та ставлення студента як особистості до навколишнього світу. Виховання студента, формування та розвиток його особистісних якостей відносяться до основних завдань вищого навчального закладу. Багато вузів планують свою роботу, спираючись на ідеї гуманізації, і спрямовують свої зусилля на формування нової гуманітарної культури та гуманітарного середовища у вузі. Саме формування такого середовища через навчальний процес та позанавчальну роботу забезпечує якісну підготовку спеціаліста. Як наголошено в Національній доктрині розвитку освіти України, пріоритетним напрямком в її реалізації є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації; виховання людини демократичного світогляду, яка поважає громадські права і свободи, традиції народів і культур світу, національний, релігійний, мовний вибір кожної людини. Основними принципами організації виховної роботи вважають: демократизацію і гуманізацію виховного процесу, дотримання педагогічної етики, поваги до гідності людини; підготовку педагогічних кадрів високого професійного та духовного рівня, виховання студентів на основі визнання пріоритетності загальнолюдських цінностей як головної методологічної передумови, органічного поєднання виховного процесу з освоєнням світових та національних цінностей історії; визнання свободи мислення, права студентів на власну думку, політичні та життєві позиції; визнання пріоритету самовиховання студентів, організацію їх індивідуальної діяльності, спрямованої на розвиток власного потенціалу; організацію студентського самоврядування, роботи студентських громадських об'єднань згідно з положенням про роботу відповідних організацій, що передбачає гнучкі форми взаємодії між деканатом, кафедрою, куратором і студентськими групами; спрямованість виховної роботи на професійно орієнтовану діяльність студента; системність в організації виховної роботи із студентами.

51. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців із вищою освітою.

Якщо навчально-професійна діяльність набуває особистісну значущість, життєвий сенс, то відбувається самовиховання.Засоби самовиховання: самонавіювання, самопереконання, самонаказ, самозаохочення, самомобілізація, самозаспокоєння, самокритика тощо.Лише критична самооцінка сприяє самовихованню шляхом постановки конкретної мети, завдань, розв'язання яких підносить суб'єкта на новий рівень активності, самореалізації.Основними напрямами самовиховання студентів є:постійна робота над своїм культурним розвитком і удосконаленням культури своєї праці;виховання стійкої громадянської позиції;культивування громадянських чеснот і відповідальності;посилення моральних засад встановлення міжособистісних взаємин і відносин особи та суспільства;розумне співвідношення індивідуального й колективного;формування суспільного ідеалу служіння народу як символу державності в демократичному суспільстві.Професійне самовиховання майбутніх викладачів – активний професійний саморозвиток, засвоєння і присвоєння педагогічних цінностей, норм педагогічної взаємодії (вчитель – учень, викладач –студент*, рефлексивний професіоналізм (усвідомлення себе, критична оцінка процесу професіоналізації, саморегуляція своєї поведінки тощо).

52. Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів. У статті наведено психологічну характеристику морально–етичних якостей особистості, а саме, гуманності, відповідальності, сумлінності, порядності, справедливості, поваги до себе та інших людей, тактовності, культури поведінки та мовлення. Обґрунтовано діагностуючі методики для вивчення сформованості морально–етичних якостей студентів як майбутніх професіоналів. Розроблено навчально–розвивальний блок–модуль морально–етичної спрямованості. Наведено результати його експериментальної реалізації на заняттях з етики та естетики.Відповідальність як морально–етична якість характеризується здатністю суб'єкта до контролю над діяльністю й самоконтролю згідно із суспільно припустимими нормами та правилами. Успішність формування морально–етичних якостей студентів залежить від своєчасного діагностування результатів педагогічної роботи.Ґрунтуючись на наукових роботах М. Боришевського, Г. Нікіфорова, В. Оржеховської та інших дослідників, нами виділено три основні групи критеріїв для оцінювання сформованості морально-етичних якостей студентів. Це критерії обізнаності, моральної свідомості та дієвості. Перша група критеріїв відображає рівень володіння юнаками та дівчатами знаннями та судженнями про суспільно-моральні норми поведінки. Рівень усвідомлення студентами значущості моральних принципів, норм і правил, а також особистісну готовність діяти у відповідності із цими вимогами характеризують критерії моральної свідомості. Третя група, представлена критеріями дієвості, розкриває прояви морально-етичних якостей у реальній поведінці майбутніх фахівців. Відповідно до означених критеріїв проаналізовано й відібрано методики для діагностування морально-етичних якостей студентів.

53. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення вищого навчального закладу. Період навчання студента у вищій школі – надзвичайно важливий період його соціалізації як особистості. Це процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду в діяльності та спілкуванні з іншими людьми. Поняття «соціалізація» ширше, ніж «виховання». Результатом соціалізації студента є:вироблення і трансформація власної системи поглядів на життя та ціннісних орієнтацій, формування життєвого ідеалу; засвоєння культури людських взаємин і соціально-професійних функцій; формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності та власної моделі моральної поведінки; опанування професійною діяльністю та формами ділового спілкування. Основні напрями професіоналізації:професіоналізуються всі пізнавальні процеси: професійне сприймання і професійна спостережливість, професійна пам’ять, професійна уява, професійне мислення. Формується професійна настанова на всі пізнавальні процеси. Як допомогти студентові в професіоналізації спрямованості особистості та розвитку професійних мотивів?Виробляти в студентів правильне уявлення про суспільну значущість і зміст майбутньої професійної діяльності (будь-якої). Формувати позитивну мотивацію до засвоєння знань і вмінь, які мають пряме відношення для успішного розв’язання професійних завдань.Зміцнювати професійну самооцінку, формувати впевненість студента в можливості успішно опанувати професію та наявності в нього для цього необхідних задатків і здібностей. Формувати соціально-професійний аспект «Я-концепції» студента (ідентифікацію «Образу-Я» з професійною моделлю, позитивну самооцінку і професійний імідж – самопрезентацію).Формувати психологічну готовність до майбутньої професійно-трудової діяльності після закінчення ВНЗ та ін. У професійному зростанні особистості студента відбувається також професійна самоактуалізація: це пошук професійного іміджу-зовнішня характеристика образу, яка завжди відображає індивідуальність як символ особистості;це індивідуальний стиль професійної діяльності;це визначення для себе професійних перспектив, шляхів їх досягнення, прагнення до гармонійного розкриття та ствердження свого природного, творчого потенціалу. Таким чином, процес професійного самовизначення – це самопізнання, самооцінка власних здібностей і практичні дії з їх розвитку, це самоактуалізація. Професійна спрямованість особистості студента веде до розуміння і прийняття професійних завдань із оцінкою власних ресурсів їх вирішення. Процес підготовки фахівця з вищою освітою охоплює не тільки набування знань, умінь і навичок, а й професіоналізацію особистості студента загалом.ВНЗ формує чіткі практичні настанови на майбутній різновид діяльності. У навчально-професійній діяльності формуються професійні здібності, розвиваються також загальні інтелектуальні здібності. Показником психологічної готовності студента до професійної діяльності є фахова компетентність, яку набуває студент. Вона характеризується:ґрунтовними знаннями із загальноосвітніх і фахових дисциплін;володіння уміннями і професійною технологією (технікою);здатність мобілізувати в професійній діяльності знання і вміння, використовувати узагальнені засоби виконання дій при вирішенні професійних завдань.