2. Збройні Сили України, концепції їх розвитку Примітка: (слайд 13)

Після розпаду Радянського Союзу і проголошення у 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне із найпотужніших угрупувань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та, в цілому, відносно сучасними зразками звичайного озброєння та військової техніки.

На території України на той час дислокувалися: ракетна армія, три загальновійськових та дві танкових армії, один армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія протиповітряної оборони (ППО), Чорноморський флот.

Усього угрупування військ і сил нараховувало біля 780 тис. чол. особового складу, близько 7 тис. бойових броньованих машин, 6.5 тис. танків, до 1.5 тис. бойових літаків, понад 350 кораблів та суден забезпечення, 1272 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет (носії: МБР РС-18-130 од.; МБР РС-22 - 16 од.; ТУ-95МС – 25 од.; ТУ-160 - 19 од.) та майже 2.5 тис. одиниць тактичної ядерної зброї.

На першому етапі створення Збройних Сил України було закладено політичне рішення керівництва України стосовно без’ядерного і позаблокового статусу держави. На 1 червня 1996 р. на території України не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.

1. Стан і напрямки розвитку Збройних Сил України

   1. Основні документи щодо розвитку Збройних Сил України

Головними документами, які визначають пріоритети і напрями політики національної безпеки та воєнної політики у нових умовах глобалізованого світу, стали нові редакції Стратегії національної безпеки України “Україна у світі, що змінюється” і Воєнної доктрини України, Стратегічний оборонний бюлетень України та Концепція реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 р.. Базовими документами для їх прийняття стали:

Постанова Верховної Ради України (слайд 14)

«Про рекомендації парламентських слухань на тему “Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України”» №5086-VI від 5 липня 2012 р.;

Указ Президента України

«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року ”Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України”»» №389/2012 від 8 червня 2012 р.;

Указ Президента України (слайд 15)

«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України”» №390/2012 від 8 червня 2012 р.;

Указ Президента України

«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2012 року “Про Стратегічний оборонний бюлетень України”» №771/2012 від 29 грудня 2012 р.;

Указ Президента України

«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2012 року “Про Концепцію реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року”» № 772/2012 від 29 грудня 2012 р..

2. Стратегія національної безпеки України

Основою для глибоких трансформацій у сфері національної безпеки України є Стратегія національної безпеки України.

Із прийняттям Стратегії Україна почала формулювати зміст свого позаблокового статусу.

Стратегією передбачено нові принципи та напрями удосконалення системи забезпечення національної безпеки, ефективної протидії загрозам і адаптації України до викликів сучасності, розвитку демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони.

Вперше визначено шляхи реформування сектору безпеки і оборони як цілісної системи, зокрема у сфері оборони це такі заходи (слайд 16):

• посилення спроможності управління у сфері оборони, підвищення ефективності інформаційно-аналітичного, організаційного, кадрового забезпечення;

• підвищення професіоналізму та відповідальності в усіх ланках керівництва Збройних Сил та інших військових формувань, подальше впровадження стандартів держав – членів ЄС у діяльність їх органів та повноцінних соціальних гарантій для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, прирівняних до них осіб та членів їх сімей;

• стабілізація ситуації у Збройних Силах, зупинення зниження рівня їх боєздатності та боєготовності, збереження кадрового потенціалу військ (сил), відновлення технічної готовності озброєння, удосконалення системи бойової підготовки, реорганізація системи оперативного (бойового) та матеріально-технічного забезпечення і формування на цій основі невеликих за чисельністю, але ефективних професійних Збройних Сил, спроможних виконувати завдання оборони держави в умовах проведення позаблокової політики;

• зміцнення потенціалу оборонної промисловості, насамперед науково-технологічного, його ефективне використання в інтересах економічного розвитку України, а також у воєнній сфері.

Реалізація Стратегії національної безпеки України передбачає (слайд 17):

• створення системи моніторингу національної безпеки шляхом запровадження показників (індикаторів) її стану, збору та аналізу інформації про розвиток ситуації в різних сферах діяльності за визначеними показниками, оцінювання ситуації, прогнозування її розвитку і можливих негативних наслідків;

• функціонування механізму оперативного реагування на ризики та загрози національній безпеці;

• наявність єдиних форм інформування керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади про розвиток ситуації в різних сферах національної безпеки.