технічної розвідки, евакуації, ремонту пошкод­жених (несправних) зразків озброєння та техніки й своєчасного повернення їх у дію.

л). З'єднання, частини та підрозділи тилового забезпечення призначаються для тилового забезпечення військ. За масштабом і характером завдань, які виконуються, вони належать до оперативного або військового тилу. Військовий тил включає частини та підрозділи матеріального забезпечення із запасами матеріальних засобів, автомобільні, медичні та інші підрозділи тилу, які входять до складу з'єднань, частин і підрозділів усіх родів військ і спеціальних військ. За належністю військовий тил поділяється на бригадний (полковий), батальйонний та тил дивізіонів.

м). Топогеодезичні частини та підрозділи призначаються для виконання завдань щодо топогеодезичного забезпечення частин і підрозділів Сухопутних військ.

н). Гідрометеорологічні частини та підрозділи призначаються для гідрометеорологічного забезпечення бойових дій.

2. Повітряні Сили

   1. Призначення і склад Повітряних Сил (слайд 60)

Повітряні Сили – є одним із головних носіїв бойового потенціалу, найбільш мобільним, а також науково- та енергоємним видом Збройних Сил України, якому в ході їх реформування надаватиметься пріоритет у розвитку, підготовці, оснащенні та забезпеченні. Цей високоманеврений вид Збройних Сил призначається для:

• охорони повітряного простору держави;

• ураження з повітря об’єктів противника;

• авіаційної підтримки своїх військ (сил);

• висадки повітряних десантів;

• перевезення повітрям військ і матеріальних засобів;

• ведення повітряної розвідки.

Організаційно Повітряні Сили складаються із (рис. 2.12, слайди 61, 62):

• трьох повітряних командувань – «Центр», «Південь» і «Захід», до складу яких входять:

• 7 бригад тактичної авіації (крім бригад тактичної авіації в повітряне командування «Південь» входить тактична група «Крим» у складі трьох зенітно-ракетних полків, радіотехнічної бригади, частин безпосереднього підпорядкування);

• 4 зенітно-ракетні бригади;

• 9 зенітно-ракетних полків;

• 3 радіотехнічні бригади;

• частин і підрозділів безпосереднього підпорядкування командуванню Повітряних Сил:

• трьох бригад транспортної авіації;

• частин і підрозділів бойового (спеціального) забезпечення;

• окремого полку дистанційно-керованих літальних апаратів;

• навчальних та наукових закладів (ХУПС, Державний науково-випробувальний центр, об’єднаний навчальний центр).

У складі Повітряних Сил за станом на кінець 2012 року знаходилося:

• особового складу – 40600;

• бойових літаків – 160;

• транспортних літаків – 35;

• зенітних ракетних комплексів – 15.

2. Роди сил Повітряних Сил України та їх призначення

Повітряні Сили (слайд 63) включають в себе роди сил, до яких відносяться авіація, зенітні ракетні війська, радіотехнічні війська. Крім того, до їх складу входять частини бойового (спеціального) забезпечення та обслуговування.

1. Авіація (слайд 64) включає в себе з’єднання, частини і підрозділи літаків тактичної, транспортної, спеціальної і учбової авіації.

За родами авіації тактична авіація поділяється на:

• бомбардувальну (Су-24М);

• штурмову (Су-25);

• винищувальну (МіГ-29, Су-27);

• розвідувальну(Су-24МР).

Вона призначена для:

• охорони повітряного простору держави;

• ураження з повітря об’єктів противника;

• авіаційної підтримки своїх військ (сил);

• ведення повітряної розвідки.

Транспортна авіація (слайд 65) призначена для:

• висадки повітряних десантів;

• перевезення повітрям військ і матеріальних засобів.

Організаційно транспортна авіація зведена у дві бригади транспортної авіації. На її озброєнні знаходяться літаки Іл-76М, Ан-26, Ан-12.

Спеціальна авіація призначається для виконання спеціальних задач щодо забезпечення бойової діяльності тактичної авіації, зенітних ракетних військ ПС і військ ППО СВ; ведення повітряної розвідки, ведення РЕБ, підсвітлення цілей лазерними променями при застосуванні керованих авіабомб, ракет та боєприпасів (літаки тактичної авіації, що обладнані підвісним контейнерним обладнанням).

Учбова авіація призначена для навчання льотного складу (Л-37, Су-27УБ, МіГ-29УБ та ін.).

2. Зенітні ракетні та радіотехнічні війська (слайд 66) складаються зі з’єднань, частин і підрозділів, призначених для охорони повітряного простору держави. Вони є наземною складовою частиною Повітряних Сил.

Зенітні ракетні війська призначені для захисту від повітряних засобів нападу найбільш важливих об’єктів держави шляхом знищення літаків, БПЛА, крилатих і балістичних ракет противника, які загрожують їх безпеці. Основним озброєнням зенітних ракетних військ є мобільні зенітні ракетні комплекси С-300ПМ, С-300ПС, «Бук М1», стаціонарний ЗРК С-200В.

Радіотехнічні війська призначені для:

• контролю повітряного простору держави;

• виявлення державної належності літальних апаратів;

• оповіщення військ і населення про напад повітряного противника;

• виявлення місцезнаходження і розпізнавання повітряних цілей;

• передачі даних цілевказання про повітряні цілі на командні пункти ППО;

• контролю ефективності застосування зброї засобів ППО.

На озброєнні радіотехнічних військ знаходиться міцна радіолокаційна техніка і швидкісна техніка збору, обробки і передачі інформації про повітряну обстановку.

3. Частини і підрозділи технічного і тилового забезпечення (слайд 67) підтримують в боєздатному стані авіаційну, базову, автомобільну та іншу техніку, озброєння, ракети і боєприпаси, аеродроми та їх обладнання; забезпечують зберігання, облік і поповнення запасів матеріальних засобів; забезпечують всі види довольства особового складу та його медичне обслуговування; виконують специфічні функції щодо забезпечення польотів авіації.

3. Військово-Морські Сили

Військово-Морські Сили (слайд 68) призначені для:

• виконання стратегічних і оперативних задач на океанських і Морських театрах воєнних дій;

• руйнування важливих наземних об'єктів противника;

• знищення його сил на море й у базах;

• порушення Морських комунікацій;

• сприяння Сухопутним військам у проведенні операцій на при Морських напрямках;

• висадження Морських десантів;

• виконання інших задач.

В мирний час ВМС України вирішують задачі:

• підтримання постійної бойової готовності сил;

• несення бойового чергування;

• охорони и захисту морської економічної зони України;

• боротьби з тероризмом на суше і на море.

1. Організаційна структура Військово-Морських Сил

Організаційно Військово-Морські Сили складаються із Командування Військово-Морських Сил, якому підлягають (слайд 69):

• центр морських операцій (дві бригади надводних кораблів);

• дві військово-морські бази;

• морська авіаційна бригада;

• окрема бригада берегової оборони;

• окрема берегова артилерійська група;

• Академія Військово-Морських Сил ім. П.С. Нахімова;

• навчальний центр Військово-Морських Сил;

• частини безпосереднього підпорядкування.

Всього у складі Військово-Морських Сил України за станом на кінець 2012 року знаходилося:

• особового складу – 14600 чоловік;

• бойових кораблів та катерів – 22;

• протичовнових вертольотів – 8;

• протичовнових літаків – 3;

• танків – 41;

• бойових броньованих машин – 160;

• артилерійських систем калібру більше 100 мм – 47.

Штаб і головна база українських Військово-Морських Сил розташовані в Севастополі. Крім того, кораблі Військово-морськім Сил базуються в Одесі, Очакові, Чорноморському, Новоозерному, Миколаєві, Євпаторії и Феодосії.

2. Функціональна структура Військово-Морських Сил

Функціонально Військово-Морські Сили поділяються на:

• надводні кораблі;

• морську авіацію;

• берегові ракетно-артилерійські війська;

• морська піхота;

• надводні сили;

• підводні сили;

• авіацію Військово-Морських Сил;

• берегові ракетно-артилерійські війська;

• морську піхоту;

• сили берегової оборони;

• частини спеціального призначення, тилового и технічного забезпечення безпосереднього підпорядкування.

1. Надводні сили Військово-Морських Сил (слайд 70) призначені для пошуку та знищення корабельних угруповань і підводних човнів противника, захисту пунктів базування і морських комунікацій, постановки мінних та сіткових загороджень, порушення морських комунікацій противника, участі у вогневій підтримці Сухопутних військ на узбережжі, забезпечення висадки морських десантів, ведення розвідки та радіоелектронної боротьби, пошуку та рятування екіпажів літальних апаратів, надводних суден, підводних човнів, які зазнали аварії.

Вони у своєму складі мають: багатоцільові кораблі, ракетні катери, артилерійські, мінно-тральні, десантні кораблі, катери, кораблі спеціального призначення, морські та рейдові судна і катери забезпечення. Основним тактичним з'єднанням надводних сил є бригада.

Бойові кораблі Військово-Морських Сил України практично всі отримані при розподілянні Чорноморського Флоту СРСР. Вік більшості з них 25...30 років. найбільш сучасними з них є фрегат «Гетьман Сагайдачний» і великий десантний корабель «К. Ольшанський», які в останні роки й представляли Україну за кордоном. Більшість корабельного складу складають фрегати, корвети, мінно-тральні і десантні кораблі, які здібні вирішувати задачі щодо контролю економічної зони морського узбережжя, проводити постановки мін десантні операції тактичного масштабу.

2. Підводні сили Військово-Морських Сил призначаються для пошуку і знищення підводних і надводних кораблів і суден противника, ведення розвідки, висадки диверсійних груп на узбережжя противника, виконання мінних постановок та вирішення інших завдань. Підводні сили представлені єдиним підводним човном «Запоріжжя».

3. Авіація Військово-Морських Сил (слайд 71) є тактичним з'єднанням, організаційно зведеним у морську авіаційну групу. Морська авіація має на озброєнні літаки та вертольоти наземного і корабельного базування і включає: протичовнову, транспортну та пошуково-рятувальну авіацію.

4. Морська піхота України — передовий загін сил висадки — призначена для дії у складі тактичних і оперативно-тактичних десантів, а також для оборони пунктів базування Військово-Морських Сил, островів і ділянок узбережжя, портів, аеродромів та інших важливих об'єктів. Морська піхота має у складі один батальйон.

5. Берегові ракетно-артилерійські війська (БРАВ) (слайд 72) мають стаціонарні рухомі ракетні і артилерійські комплекси оперативно-тактичного та тактичного призначення. Головним завданням БРАВ є: ураження надводних кораблів, десантних загонів, конвоїв і суден противника. Основним тактичним з'єднанням берегових ракетно-артилерійських військ є бригада.

6. Сили берегової оборони мають у своєму складі:

• 1 окремий Феодосійський батальйон морської піхоти;

• 36 окрему механізовану бригаду берегової оборони;

• гірсько-піхотний батальйон;

• 84 батальйон берегової оборони;

• 127 батальйон берегової оборони;

• береговий стаціонарний ракетний дивізіон «Об'єкт 100»;

• 25 мобільний ракетний дивізіон берегової оборони.

4. Високомобільні десантні війська

Високомобільні десантні війська (рис. 2.14, слайд 73) – новий окремий рід військ у складі Збройних Сил України. Він створений на базі аеромобільних військ, які рішенням Верховного Головнокомандуючого Збройних Сил України, Президента України, виведені зі складу Сухопутних військ і підпорядковані безпосередньо Генеральному штабу.

Високомобільні десантні війська (ВДВ) призначаються для охоплення противника повітрям та виконання завдань в його тилу як у обороні, так і у наступі, діючи як повітряні десанти. Вони складають основу Об’єднаних сил швидкого реагування, які підпорядковані Генеральному штабу. Відокремлення ВДВ в окремий рід військ ліквідує подвійне керування ними і підвищує оперативність управління з боку Генерального штабу.

До складу високомобільних десантних військ входять (слайд 74):

• 25 окрема Дніпропетровська повітрянодесантна бригада (смт Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області);

• 79 окрема аеромобільна бригада (м. Миколаїв);

• 95 окрема аеромобільна бригада (м. Житомир);

• 80 окремий аеромобільний полк (м. Львів);

• 28 окремий учбовий аеромобільний батальйон (смт Десна Чернігівської області).

5. Функціональні структури Збройних Сил України (слайд 75)

За функціональним призначенням і часом готовності до ведення бойових дій Збройні Сили України поділяються на:

• об'єднані сили швидкого реагування;

• основні сили оборони;

• стратегічні резерви.

З метою підвищення можливостей Збройних Сил до виконання завдань розвідки, оперативного реагування на асиметричні загрози та ведення бойових дій нетрадиційними способами у 2012 р. продовжувалося формування Сил спеціальних операцій.

1. Об'єднані сили швидкого реагування (осшр) (слайд 76)

Напрями розвитку функціональних структур Збройних Сил визначаються необхідністю підвищення оперативних можливостей військ (сил). Їх структура удосконалюється шляхом створення міжвидових угруповань військ (сил).

Об'єднані сили швидкого реагування (ОСШР) – міжвидове оперативне об'єднання військ (сил), признане для швидкого або негайного реагування на загрози та збройні конфлікти з метою їх локалізації, нейтралізації та недопущення переростання у війну. Вони мають у своєму складі сухопутний, повітряний та Морській компоненти.

Укомплектованість військових частин і підрозділів ОСШР особовим складом становить близько 95% (в основному військовослужбовцями за контрактом). Укомплектованість озброєннями та військовою технікою з необхідним запасом ресурсу – 95...100%.

З 2006р. ОСШР мають дві складові частини: Сили негайного реагування та Сили швидкого реагування.

Основу ОСШР складають багатофункціональні аеромобільні та повітрянодесантні війська із середніми та легкими озброєннями. Вони готуються, насамперед, до участі в миротворчих операціях, а також залучаються до антитерористичних дій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

Функції оперативного планування застосування міжвидових угруповань військ (сил), управління ними в ході проведення операцій (бойових дій) та заходів з реагування на кризові ситуації мирного часу покладено на Генеральний штаб.

2. Основні сили оборони (слайд 77)

Основні сили оборони – найбільш чисельна функціональна складова Збройних Сил, призначена для посилення ОСШР підчас ліквідації ними збройного конфлікту на загрозливому напрямі, а також - для розгортання у визначені терміни у випадку масштабного збройного конфлікту з метою відсічі агресії. За мирного часу Основні сили оборони утримуються на нижчому, порівняно з ОСШР, ступені бойової готовності і потребують більш тривалого терміну при розгортання для ведення бойових дій.

До складу Основних сил оборони належать органи військового управління, з'єднання, військові частини та підрозділи Сухопутних військ, Повітряних Сил і Військово-морськім Сил.

З 2006 року основні сили оборони мають дві складові частини: Сили нарощування та Сили стабілізації.

3. Стратегічні резерви (слайд 78)

Стратегічні резерви призначені для підсилення Основних сил оборони. Вони призначені для розгортання напередодні або під час збройного конфлікту.

6. Система підготовки і комплектування Збройних Сил України кадрами на професійної основі

   1. Система підготовки офіцерських кадрів (слайд 79)

Система підготовки офіцерських кадрів показана на рис. 2.15.

Мережу вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів військових навчальних закладів наведено на рис. 2.17 (слайд 80).

2. Комплектування Збройних Сил Украйни військово-службовцями за контрактом

   1. Система комплектування Збройних Сил Украйни військовослужбовцями за контрактом (слайд 81)

Починаючи з липня 2009 р., з метою недопущення зниження укомплек­тованості військ (сил) військовослужбовцями за контрактом (рис.2.18) та активізації про­цесу залучення громадян України на військову службу, комплектування військ (сил) здійснювалося за схемою (рис. 2.19): територіальний центр комплектування (ТЦК) → навчальна військова частина (центр) → військова частина.

Нова система комплектування Зброй-них Сил Украйни військовослужбовцями за контрактом дозволила у 2010 р. покращити якість комплектування військ (сил), вивільнити коман-дування військових частин від виконання невластивих функцій з організації пошуку, агітації, оформлення та підготовки громадян на військову службу за контрактом, зокрема: забезпечити комплектування у першу чергу тих посад, що визначають бойову готовність;

• скоротити терміни оформлення громадян, відібраних для проходження військової служби за контрактом;

• цілеспрямовано комплектувати військовослужбовцями за контрактом, які пройшли підготовку за конкретними військово-обліковими спеціальностями, та виключити випадки утримання впродовж тривалого часу (до 6 місяців) на штатних посадах у військах (силах) непідготовленого особового складу.

Чисельність військовослужбовців за контрактом на кінець 2012 р. становила 51 % від штатної чисельності посад рядового та сержантського складу.

Порядок прийняття кандидатів на військову службу за контрактом показано на рис. 2.20 (слайд 82).

2. Створення професійного сержантського складу

У професійних Збройних Силах сержантському скла-ду належить провід-на роль, яка перед-бачає безперервне набуття теоретичних та практичних нави-чок, необхідних для проходження війсь-кової служби на командних посадах. Починаючи з 2009 року вдосконалюється система підготовки професійного сержантського складу, зокрема:

• проведено державне ліцензування навчальних військових частин (центрів) Збройних Сил, де військовослужбовці за контрактом отримуватимуть освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник»;

• переформовано Центр підготовки сержантів у Військовий коледж сержантського складу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», який розпочав підготовку сержантського складу з 1 вересня 2009 р.;

• створено Військовий коледж сержантського складу Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів) та Військово-Морській коледж старшинського складу Академії Військово-Морських Сил імені П. С. Нахімова (м. Севастополь).

Це дозволило запровадити систему багаторівневої підготовки, яка передбачає послідовну підготовку сержантського та старшинського складу (рис. 2.22, слайд 82) перед призначенням на вищі посади:

• базового рівня – у 14 навчальних центрах видів та родів військ Збройних Сил, на базі попередньо отриманого освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» за визначеними спеціальностями;

• середнього рівня – у Військовому коледжі сержантського складу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», військових коледжах видів, родів, спеціальних військ для заміщення фахових посад, які передбачають освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст»;

• вищого рівня – у Військовому коледжі сержантського складу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» для заміщення посад головних старшин бригад (полків), їм рівних та вище, на базі попередньо отриманого освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст».

З відкриттям у 2010 році трьох військових коледжів, зокрема – Військового коледжу сержантського складу Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (м. Харків), Військового коледжу сержантського складу Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (м. Кам’янець-Подільський) та Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікації та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (м. Полтава), створення багаторівневої системи підготовки сержантського (старшинського) складу було завершено.

3 27 вересня 2010 р. військові коледжі вперше розпочали курсову підготовку терміном шість місяців сержантів військової служби за контрактом, які вже мають вищу освіту. Підготовка здійснюється на командні та технічні посади, що дозволить призначити випуск-ників головними сержантами рот, старшинами батальйонів, началь-никами радіостанцій, апаратних тощо.

Із затвердженням Тимчасо-вого положення про навчальний центр (об’єднаний навчальний центр) та Настанови з підготовки військовослужбовців у навчальних центрах Збройних Сил урегульовано діяльність системи навчальних центрів Збройних Сил (рис. 2.18, слайд 83).

Введені принципово нові знаки розрізнення, що складаються з таких елементів:

• шеврон;

• дуга;

• прямокутник;

• зірка (рис. 2.19).

З метою введення нових посад сержантського і (старшинського) складу (Наказ МОУ №600 від 2 грудня 2008 р.) – головних сержантів (стар­шин) продовжується перехід військових частин на нові штати (рис. 2.20).

2012 р. став роком реалізації Концепції розвитку професійного сержантського складу і старшинського складу у Збройних Силах (Концепція розвитку сержантського складу), метою якої було формування професійного сержантського і старшинського складу, спроможного взяти на себе основне навантаження щодо виховання та навчання підлеглого особового складу і стати основою професійних Збройних Сил. Одним з реалізованих заходів є введення в органах військового управління посади головних старшин армійських корпусів (їм рівних і вище) та укомплектовано їх підготовленим особовим складом;

Закінчення

Збройні Сили України в своєму розвитку пройшли декілька етапів, в ході яких вони від величезної військової організації, яка мала на озброєнні ядерну зброю, пройшли шлях значного скорочення і реорганізації. На даний час вони вступили на новий етап розвитку, який буде продовжуватися до 2015 року. За цей період в них повинні статися значні кількісні і якісні зміни, спрямовані на те, що держава отримала нові Збройні Сили, які були б спроможні успішно вирішувати широке коло завдань щодо захисту національних інтересів України, зміцненню її авторитету на міжнародній арені.

Не виключається те, що за даний період почнеться новий етап розвитку Збройних Сил України, коли наша держава стане членом НАТО або ЄЕС, а можливо обох двох даних організацій разом.

Ви, як майбутні офіцери, повинні бути готовими до цих подій, добре оволодівати знаннями, вміннями і навичками, щоб кріпити обороноздатність України і з гідністю представляти її на міжнародному рівні.

Лекцію розробив старший викладач кафедри

загальновійськових та правових дисциплін

кандидат технічних наук доцент В.М.ЛЕНКІН

Лекція обговорена і схвалена

на засіданні кафедри,

протокол №__________

від «______» _____________20___ р.

53