4)Особливості укладення договору довічного утримання
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 745 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а в частині 2 цієї ж статті зазначено, що договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає, окрім іншого, ще й державній реєстрації.
В ст. 746 Цивільного кодексу України визначено, що відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я, а набувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
Статтею 747 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.
Іноді виникає ситуація, коли один із співвласників майна бажає укласти договір довічного утримання (догляду), а інший ні. В такій ситуації відповідно до ч. 2 ст. 747 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.
Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України (ст. 748 Цивільного кодексу України). В свою чергу у ст. 334 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
5)Припинення договору довічного утримання
Договір довічного утримання (догляду) припиняє свою дію, за загальним правилом, зі смертю відчужувача (ч. 2 ст. 755). Оскільки обов’язки набувача забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом повинні виконуватися протягом життя останнього, смерть відчужувача припиняє зобов’язання його виконанням (ст. 599 ЦК).
Цей договір також може бути припинено за домовленістю набувань та відчужувача (ст. 604 ЦК); поєднанням набувача та відчужувача у одній особі (наприклад, у разі спадкування - ст. 606 ЦК); звільненням відчужувачем одержувача від його обов’язків за договором, тобто прощенням боргу (ст. 605 ЦК).
Розірваним на вимогу однієї із сторін договір довічного утримання відповідно до ст. 755 ЦК може бути як на вимогу набувача, так і відчужувача майна.
На вимогу відчужувача майна цей договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини (ч. 1 ст. 755 ЦК). У такому випадку відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав за договором, і відповідно має право вимагати від набувача його повернення (ст. 756 ЦК). При цьому витрати набувача на утримання або догляд відчужувача поверненню не підлягають.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу набувача (ч. 1 ст. 755 ЦК). Закон не встановлює ніяких умов, причин або випадків для розірвання договору довічного утримання (догляду) на вимогу набувача. Це може статися, наприклад, у разі неможливості останнім виконувати обов’язки за договором. Саме у такому випадку, у разі задоволення вимог набувача, суд може залишити за ним право власності на частину майна з урахуванням часу, протягом якого він належно виконував обов’язки за договором відповідно до ч. 2 ст. 756 ЦК.
Під час строку дії договору довічного утримання можуть настати обставини, які можуть істотно вплинути на дію договору. Як такі закон називає смерть набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи-набувача.
У разі смерті фізичної особи-набувача настають юридичні наслідки, передбачені ст. 757 ЦК:
- права та обов’язки набувача, що помер, переходять до його спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем;
- якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття у спадщину майна, переданого відчужувачем, то право власності на нього може перейти до спадкоємця за законом;
- відчужувач набуває право власності на майно, передане ним за договором довічного утримання (догляду), якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем. У цьому разі договір довічного утримання припиняє свою дію.
У випадку припинення юридичної особи-набувача за договором довічного утримання (догляду) настають правові наслідки, передбачені ст. 758 ЦК :
- якщо у юридичної особи є правонаступник, то права та обов’язки за договором переходять до нього;
- якщо юридична особа ліквідується, то договір припиняє свою дію. Майно, за ним передане, переходить до відчужувача;
- у разі ліквідації юридичної особи-набувача майно перейшло до її засновника (учасника), то права і обов’язки за договором переходять до нього.