2)Форма та сторони у договорі довічного утримання

Стаття 745. Форма договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. 2. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

1. Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо форми договору довічного утримання. Відповідно до ЦК договір довічного утримання укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а щодо відчуження нерухомості - також державній реєстрації. У разі недодержання сторонами договору довічного утримання (догляду) вимоги закону про його нотаріальне посвідчення він є нікчемним з моменту його вчинення, тобто таким, недійсність якого встановлена законом і визнання чого не вимагається судом. Про те, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 ЦК). Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. Дії нотаріусів регламентовано розділом 6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Для посвідчення договору довічного утримання (догляду) щодо нерухомого майна нотаріус вимагає надання документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, документ про відсутність податкової застави. При посвідченні договору накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться запис на всіх примірниках договору. 2. Державну реєстрацію договору слід відрізняти від реєстрації самого об'єкта нерухомості та реєстрації права, яке виникло на підставі цього договору. Державна реєстрація договору довічного утримання здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів". Задача державної реєстрації полягає в тому, щоб зробити інформацію про укладений договір загальнодоступною, тобто надати їй публічного характеру. Державними реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком. 3. Наслідки недотримання нотаріальної форми договору довічного утримання передбачаються нормою ст. 220 ЦК, відповідно до якої такий договір вважається нікчемним із застосуванням відповідних правових наслідків. Проте в судовому порядку можливе визнання такого договору дійсним (ч. 2 ст. 220), але вказана норма може застосовуватись тільки при наявності необхідних умов: - сторони повинні домовитися за всіма істотними умовами договору та це має підтверджуватись письмовими доказами; - має відбутись повне або часткове виконання правочину; - одна з сторін повинна ухилятись від нотаріального оформлення правочину; - друга сторона має звернутись до суду з відповідною вимогою. 4. Законом не встановлені наслідки недотримання вимоги про державну реєстрацію договору. Проте, виходячи зі змісту статей 210, 334 ЦК договір довічного утримання (догляду) щодо нерухомого майна, не зареєстрований в уповноваженому державному органі, не вважається укладеним, а у набувача не виникає право власності на передану йому нерухомість.

Сторони договору довічного утримання, їх права та обов’язки.

Згiдно статті 746 ЦК сторонами за договором довiчного утримання (догляду) є вiдчужувач та набувач.

Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа, тобто незалежно вiд вiку та стану здоров’я (частина 1 статті 746 ЦК). За загальними вимогами щодо чинностi правочину (ст. 203 ЦК), особа, яка його вчинює повинна мати необхідний обсяг цивiльної дiєздатностi.

Стаття 747 ЦК передбачає можливість укладання договору довічного утримання (догляду) щодо майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності (наприклад, подружжя). Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа (ч. 2 ст. 746 ЦК).

Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду) з моменту посвідчення такого договору або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір довічного утримання (догляду) підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Набувачами можуть бути декілька осіб. В такому випадку виконувати обов’язки за договором вони будуть солідарно. Відповідно, солідарною буде і відповідальність набувачів у разі не виконання умов договору.