3. Поняття, суть, зміст і функції податку. Правова природа податку з огляду на його юридичні ознаки та елементи.

Стаття 6. Поняття податку та збору

6.1. Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПКУ.

До основних ознак податку відносяться:

• обов 'язковість і примусовість, тобто відсутність у пла­тника вибору (платити чи не платити) і встановлення відпо­відальності за ухилення від оплати податку;

• безоплатність, чітка спрямованість коштів від платни­ка до держави і відсутність зустрічних зобов'язань з боку держави;

• безумовність сплати податку без виконання будь-яких дій з боку держави;

• нецільовий характер, відсутність чітких вказівок про напрямки використання надходжень від певного податку;

• безповоротність, тобто сплачені у вигляді податків кошти напряму не повертаються до платника.

До податкових надходжень відносяться обов'язкові пла­тежі, які у примусовому порядку, відповідно до чинного по­даткового законодавства, стягує держава.

Основними функціями податків є:

• фіскальна (збирання грошових коштів з фізичних та юридичних осіб для формування фінансових ресурсів дер­жави;

• регулююча (регулювання процесу нагромадження гро­шових фондів функціонування національного ринку та інше;

• стимулююча (стимулювання прискорення темпів еко­номічного зростання, інвестиційних процесів тощо);

• розподільча (розподіл і перерозподіл доходів між со­ціальними групами та верствами населення, між сферами і галузями економіки).

Податки є основним джерелом формування державних фінансів.

Під час встановлення будь-якого податку обов'язково ви­значаються такі елементи:

а) платники податку;

б) об'єкт оподаткування;

в) база оподаткування;

г) ставка податку;

д) порядок обчислення податку;

е) податковий період;

є) строк та порядок сплати податку;

ж) строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

За формою справляння всі податки поділяються на дві групи: прямі та непрямі.

Прямі податки — це податки, остаточним платником яких є власник оподаткованої власності чи отримувач опода­ткованого доходу. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більші внески до бюджету справляють ті особи, котрі мають вищий майновий статок або вищий рівень доходів. До таких податків відносяться: по­даток на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно та ін.

Непрямі податки — це податки, які сплачуються в зале­жності від зроблених виплат, і вони, як правило, становлять певну частку в ціні товарів (робіт, послуг), які є об'єктом ку­півлі платника податків. Таким чином, остаточним платни­ком непрямого податку є споживач продукції (послуг), на якого податок перекладається через надбавку до ціни. А за­кон покладає юридичний обов'язок сплати такого податку (надбавки до ціни) на підприємство після реалізації продукції

(послуг). Основними видами непрямих податків в Україні є податок на додану вартість та акцизний податок.

Класифікація податків може проводитися і за іншими ознаками. Так, залежно від платника (суб'єкта оподатку­вання) вони поділяються на:

а) такі, що справляються з юридичних осіб (податок на прибуток та ін.);

б) такі, що справляються з фізичних осіб (наприклад, податок на доходи фізичних осіб);

в) змішані, що припускають у якості платників як юридичних, так і фізичних осіб (збір за першу реєстрацію транспортного засобу, плата за землю).

Залежно від періодичності стягнення:

а) систематичні (регулярні) — податки, які стягуються регулярно через певні проміжки часу протягом всього періоду діяльності платника (щомісячно, щоквартально);

б) разові, що сплачуються один раз при здійсненні певних дій (податок з майна, що переходить у порядку спадкування, збір за першу реєстрацію транспортного засобу).