3 Поточний облік демографічних подій

Переписи населення, як уже говорилося, дають чисельність і структуру населення на той чи інший визначений момент часу. Дані про демографічні події за той чи інший період часу одержують з їхнього поточного обліку, тобто реєстрації по мірі виникнення цих подій. При цьому народження, смерті, шлюби і розлучення в нашій країні реєструються в органах запису актів цивільного стану (ЗАГС), а переїзди – в органах внутрішніх справ і прикордонної охорони (у випадку зовнішньої міграції).

Реєстрація демографічних подій ведеться згідно із заявчим принципом, тобто населення саме повинне звертатися у відповідні органи і повідомляти про ту чи іншу подію. Це створює проблему можливої неповноти обліку демографічних подій. Для того, щоб зняти зменшити цю проблему, законодавство багатьох країн встановлює обов'язковість реєстрації демографічних подій у визначений термін покладає відповідальність за інформування державних органів на відповідні установи: родильні будинки, похоронні бюро і т.д. Також цьому служить і видача на руки свідоцтв про народження, смерть, про реєстрацію шлюбу і реєстрацію розлучення. Ці свідчення мають юридичний зміст для тих, кому вони видаються, оскільки створюють відповідні права й обов'язки. Тим самим підвищується мотивація для реєстрації демографічної події.

Якщо говорити про міграції, то в СРСР у часи, коли існувала обов'язкова прописка, реєстрація переїздів з місця на місце здійснювалася “автоматично” у моменти зняття з прописки за колишнім місцем проживання і прописки на новому місці. Зараз, коли прописка скасована, облік внутрішньої міграції став більш проблематичним. Зовнішня міграція як і раніше фіксується в момент перетинання границі.

Що стосується народжень, смертей, шлюбів і розлучень, то в даний час їхня реєстрація здійснюється відповідно до закону.

Акт цивільного стану (відповідно, програма поточної реєстрації) включає запитання, які можна умовно розділити на дві групи. Перша група – це запитання, які мають чисто адміністративний характер і не представляють інтерес для демографів (наприклад, персональні дані про те, з ким відбулася дана подія – прізвище, ім'я, по батькові; місце і дата його реєстрації і т.п.). Друга група запитань – це власне змістовні запитання, які характеризують подію, а також осіб, з якими вона відбулося.

Дані поточного обліку і переписів населення є взаємно додатковими і повинні використовуватися спільно. Тільки знаючи кількість народжень, смертей і переїздів з місця на місце, можна розраховувати чисельність населення в міжпереписні періоди. Тільки володіючи інформацією про чисельність і структуру населення, можна обчислювати відносні показники демографічних процесів, про які мова буде йти нижче. Таким чином, поточний облік демографічних подій і переписи населення утворюють нерозривну єдність.

4 Списки та реєстри населення

Зазвичай діяльність різноманітних державних і суспільних органів супроводжується складанням різного роду списків і картотек, які призначені для рішення тих чи інших конкретних задач. Такими є, наприклад, списки виборців, платників податків, військовозобов'язаних, списки персоналу різних організацій, будинкові книги в містах, книги господарського обліку в сільській місцевості і т.д.

Особливістю більшості з них є те, що вони стосуються не всього населення, а тільки якоїсь його частини. Скажемо, у виборчих списках містяться деякі (досить обмежені, тільки стать і вік) дані про всіх осіб старше 17 років. Проте, якщо немає інших джерел даних про населення, такого роду списки можуть служити додатковим джерелом і використовуватися для рішення якихось конкретних задач. Наприклад, після Великої Вітчизняної війни для оцінки чисельності і складу населення СРСР були використані списки виборців.

Особливим різновидом списків населення є так звані реєстри населення, які ведуться в деяких країнах. Особливістю реєстрів є те, що вони не мають яких-небудь спеціалізованих цілей, крім цілей демостатистичного обліку, і тому в них заносяться дані про усіх без винятку жителів країни. Хоча традиція ведення реєстрів населення існує досить давно, їхнє широке й ефективне використання почалося тільки з розвитком електронно-обчислювальної техніки і створенням відповідного програмного забезпечення. При народженні (при в'їзді на територію країни) людині привласнюється індивідуальний ідентифікаційний код (ІІК), який не міняється протягом усього життя. Усі події в житті людини, які вимагають документального оформлення, супроводжуються внесенням ІІК у відповідні документи. Оскільки один екземпляр цих документів в обов'язковому порядку направляється в орган, який веде реєстр, усі зміни в житті людини негайно фіксуються в базі даних. Одночасно міняється і вся сукупність, як за своєю чисельністю, так і за структурою. З'являється можливість у будь-який момент часу одержувати не тільки інформацію про поточні демографічні події, але і про ті характеристики населення, які звичайно фіксуються тільки в переписах. Автоматизований реєстр населення стає таким перманентним переписом, що створює передумови для відмовлення від проведення переписів населення , принаймні, для збільшення міжпереписного періоду, коли переписи проводяться тільки для коректування даних реєстру.