Тема 9. Режим відтворення населення.

1. Поняття відтворення населення.

2. Показники відтворення населення.

1. Поняття відтворення населення

Вище були розглянуті основні показники динаміки чисельності населення. Було показано, що зміни чисельності населення за той чи інший період часу визначаються співвідношенням між народжуваністю й смертністю, імміграцією й еміграцією. Ці співвідношення виражаються в рівнянні демографічного балансу, який зв'язує між собою чисельність населення на початку й кінці періоду, числа тих, що народилися, померли, прибули і відбули. Основні поняття, які характеризують цей процес безперервної зміни чисельності населення, – це загальний приріст (збиток), природний приріст (збиток) і сальдо міграції. При цьому всі ці характеристики існують і використовуються у вигляді як абсолютних, так і відносних показників.

Міграція не входить у предмет демографії, тому надалі мова буде йти тільки про природний приріст (збиток) населення. У реальності міграція, зрозуміло, не може зникнути, але для цілей наукового дослідження цілком припустимо вважати, що вона відсутня. Це робиться за допомогою допущення закритості населення, тобто припущення, що міграція відсутня. Тільки це допущення дозволяє вивчати процес зміни поколінь, динаміку населення в “чистому” виді, вільному від впливу міграції.

Однак одного цього допущення недостатньо, як недостатньо аналізувати тільки природний приріст (збиток) населення. Останній залежить від вікової структури населення, оскільки і народжуваність і смертність, які його утворюють, і їхнє співвідношення між собою визначаються, крім іншого, віковою структурою населення. Тим часом тільки вивчення динаміки населення в чистому виді, вільної від впливу як міграції, так і вікової структури, відповідає визначенню предмета демографії, як науки про відтворення населення, та розумінню самого відтворення населення.

Головна особливість населення полягає в тому, що, незважаючи на постійні зміни його чисельності й структури, воно зберігається як населення, тобто як сукупність людей, яка самовідтворюється. Можна навіть сказати, що населення самозберігається, залишається самим собою саме й винятково завдяки цим безперервним змінам.

Цей процес самозбереження населення в ході його безперервних змін і називають відтворенням населення, і саме він і утворює предмет демографії як науки.

Відтворення населення – це постійне поновлення чисельності й структури населення в процесі зміни поколінь людей через народження й смерть. Сукупність параметрів, які визначають цей процес, називається режимом відтворення населення.

У гранично узагальненому виді зазначена вище сукупність параметрів включає в себе чисельність і структуру населення як характеристику його стану, а також народження й смерті як події, які визначають їх (чисельність і структуру) зміни в часі. Інакше кажучи, параметрами, які визначають відтворення населення, є народжуваність і смертність, представлені у вигляді своїх вимірників.

Звичайне відтворення населення розглядають не в цілому, а стосовно однієї статі, найчастіше жіночої. “Одностатевий” розгляд відтворення населення можливий, оскільки обмін між статями на скільки-небудь статистично значимому рівні практично відсутній, а вторинне співвідношення статей можна вважати постійним. Вибір саме жіночого населення взагалі ж довільний, але мотиви такого вибору цілком зрозумілі. По-перше, репродуктивний період у жінок коротший, ніж у чоловіків. По-друге (і це, мабуть, головне), основні параметри жіночої репродуктивності (число народжених жінкою дітей, її вік при їхньому народженні і т.п.) набагато доступніші, ніж аналогічні характеристики для чоловіків, особливо в тому, що стосується позашлюбної народжуваності.

Роль віку, як універсальної незалежної змінної демографічного аналізу, і його постійна зміна (кожна людина протягом року неминуче або вмирає, або стає старшою, тобто, говорячи більш строго, переходить в іншу вікову групу) обумовлює те, що в аналізі відтворення населення велика увага приділяється віку, вивченню цього процесу в розрізі вікових груп.