4 Стандартизація коефіцієнтів смертності

Величина загальних коефіцієнтів смертності, будучи вільною від впливу абсолютної чисельності населення, проте залежить від структурних факторів, тобто від співвідношення кількості чоловічого й жіночого населення, міського й сільського населення, одружених й не одружених і т.д. Одним з найбільш сильних факторів, які впливають на величину загальних коефіцієнтів, є вікова структура населення. Сказане тут стосується загальних коефіцієнтів і для інших демографічних процесів.

Вплив структурних факторів на величину загальних коефіцієнтів можна проілюструвати наступним гіпотетичним прикладом, у якому розглядаються три країни з населеннями, однаковими за чисельністю, але різними за віковою структурою (таблиця 2.2.4.1).

Таблиця 2.2.4.1  Вплив вікової структури на величину загальних коефіцієнтів смертності

Вік (років)	Країна
	А	В	С
Середньорічне населення, осіб
0-4	1500	500	500
5-39	4000	5000	4000
40 і більше	500	500	1500
Кількість випадків смертей у групі, осіб
0-4	120	40	50
5-39	40	50	20
40 і більше	40	40	60
Повікові коефіцієнти смертності, ‰
0-4	80	80	100
5-39	10	10	5
40 і більше	80	80	40
Загальний коефіцієнт смертності
	33,3	21,7	21,7

У країнах А і В – однакові повікові коефіцієнти смертності. Однак у країні А загальний коефіцієнт смертності у півтора із зайвим разу більше, ніж у країні В. Це є прямим результатом того, що країна А має більш високу частку дітей у віці 0-4 роки. Для цієї групи властиві підвищені значення повікових показників смертності (особливо в групі 0 років).

З іншого боку, країни В і С мають однакові величини загальних коефіцієнтів смертності, але істотно різні повікові коефіцієнти. У країні В набагато вище частка населення в старших віках (де можна було б очікувати більш високих показників смертності). Однак у цій країні показник повікової смертності для старших віків у два рази менший, ніж у країнах А і В.

Завдяки цьому країна С, хоча в ній більш старе населення, має загальний коефіцієнт смертності такий же, як і країна В. Ясно, що прямо зіставляти дані про загальні коефіцієнти смертності в цих умовних країнах неможливо. І в цілому дія структурних факторів є однією із причин, які роблять практично непорівнянними дані про демографічні показники різних територій або різних періодів (якщо на закінчення часу відбулися значні зміни різних структур населення).

Методи стандартизації

При прямій стандартизації повікові коефіцієнти смертності реального населення перезважуються за віковою структурою стандарту. У такий спосіб отримують те число смертей, яке мало б місце в реальному населенні, якби його вікова структура була такою ж, як і вікова структура стандарту. Розділивши це число на число смертей у стандартному населенні, одержують індекс прямої стандартизації. Якщо загальний коефіцієнт смертності стандарту помножити на цей індекс, то одержимо стандартизований загальний коефіцієнт смертності, що показує, якою була б величина загального коефіцієнту смертності в реальному населенні, якби його вікова структура була такою ж, як і вікова структура стандарту.

При прямій стандартизації є небезпека, що й індекс стандартизації, і стандартизований коефіцієнт будуть зазнавати впливу повікового коефіцієнту, вага якого мала в реальному населенні і, навпроти, велика у населенні стандартному. Уникнути цієї небезпеки дозволяє непряма стандартизація.

У випадку непрямої стандартизації вчиняють прямо протилежним чином: повікові коефіцієнти смертності стандарту перезважуються за віковою структурою реального населення. У такий спосіб отримують те число смертей, яке б мало місце в реальному населенні, якби його вікова смертність була такою ж, як і повікова смертність стандартного населення. Розділивши число смертей у реальному населенні на їхнє очікуване число, одержують індекс непрямої стандартизації. Якщо загальний коефіцієнт смертності стандарту помножити на цей індекс, то одержимо стандартизований загальний коефіцієнт смертності, що показує, якою була б величина загального коефіцієнта смертності в реальному населенні, якби повікові коефіцієнти смертності в ньому були такими ж, як і в населенні стандарту.

Метод зворотної стандартизації, інакше називаний методом очікуваної чисельності населення, застосовується в тому випадку, коли відсутні дані про вікову структуру даного населення, але є дані про його загальну чисельність і про число демографічних подій у ньому (випадок нерідкий у багатьох країнах, що розвиваються, де переписи населення стали проводитися лише недавно). А також, зрозуміло, відомі повікові коефіцієнти смертності стандарту. Знаючи це, можна відновити умовну середню чисельність усіх вікових груп реального населення за умови, що реальне населення має ті ж повікові коефіцієнти, смертності, що і населення стандарту. Для цього треба просто поділити відоме число смертей на стандартний повіковий коефіцієнт смертності.

Помноживши індекс зворотної стандартизації на загальний коефіцієнт смертності стандарту, одержимо стандартизований загальний коефіцієнт смертності, саме те значення загального коефіцієнта смертності для реального населення, яке б мало місце, якби його повікові коефіцієнти смертності були такими ж, що й у населенні стандарту.