2 Структура та склад населення

Таку складну сукупність, як населення, окремі елементи якої мають багато ознак (показників), що варіюють, неможливо вивчити без розподілу її на окремі групи і підгрупи. Різного роду угруповання населення дають представлення про його склад, структуру за різними ознаками, показниками.

Склад населення досліджується за допомогою статистичних угруповань:

• за демографічними ознаками – стать, вік, шлюбний стан і родинний стан;

• за соціальними ознаками – національність, рідна мова, громадянство, соціальна група, джерело засобів існування, освіта.

Статевий склад населення аналізується за допомогою таких узагальнюючих показників:

• абсолютної чисельності чоловіків і жінок;

• розподілу чоловіків і жінок за віком;

• співвідношення чисельності чоловіків і жінок.

Показник обчислюється звичайно в промілле – скільки чоловіків приходиться на 1000 жінок (всіх або у визначеному віці) або навпаки.

Стать однозначно визначає роль людини у відтворенні населення, багато в чому впливає на його сімейні права й обов'язки, соціальний статус.

Нормальне відтворення населення в процесі природного руху за умови панування моногамної родини вимагає рівноваги статей у складі населення, особливо в шлюбоспроможному і дітородному віці. Рівновага статей у всіх віках створює сприятливі умови для формування нових родин.

При його порушенні ускладнюється укладання шлюбів і підвищується ризик розірвання вже існуючих. Баланс чисельності чоловіків і жінок є також найбільш бажаним співвідношенням для організації суспільного виробництва і управління економікою.

Наприклад, в аналізі структури населення за статтю важливо встановити показник відносної переваги жінок над чоловіками: якщо показник часткової переваги складає до 1 %, ми маємо незначну, якщо від 1 до 3 %  середню і якщо 3 % і більш – істотну диспропорцію статевої структури населення.

Диспропорція статей – досить небажане явище. Держава прагне проводити таку господарську політику, яка б сприяла раціональному розміщенню продуктивних сил, які вимагають використання чоловічої і жіночої праці.

Вивчення вікового складу населення здійснюється за допомогою складання угруповань населення за віком. Як і стать, вік є характеристикою демографічною. Він відбиває тривалість життя як біологічного явища, в той же час являє собою головну ординату людського життя. Вік визначає можливість одружуватися і мати дітей, від чого залежить участь людини в праці, у суспільному житті, тобто визначає місце в суспільстві.

Вікова структура населення представляє собою ряд розподілу, в якому варіантами (х) є діапазон віку, частотами (f)  чисельність кожної вікової групи, частостями (w) – частка вікових груп у загальній чисельності.

У залежності від мети аналізу виділяють різні вікові групи населення. Такі угруповання складаються з одно-, п'яти- і десятирічними інтервалами.

Повне або розгорнуте угруповання населення за віком припускає розподіл за інтервалами віку, який дорівнює 1 року. Таке угруповання містить, як мінімум, 100 позицій, починаючи з віку 0 (для осіб молодших 1 року). Це угруповання застосовується в перспективних розрахунках населення, для розрахунку теоретичних моделей процесів природного руху населення і теоретичних моделей віково-статевої структури населення.

Для аналізу конкретного емпіричного населення частіше використовується згорнуте угруповання з п'ятирічним інтервалом. Воно містить 20 позицій. Інтервали у 5-річному угрупованні записуються так: 0-4; 5-9; 10-14; 15-19 і т.д. З огляду на особливості та важливість перших років життя людини, досить часто інтервал 0-4 дають в однолітньому вираженні: 0; 1; 2; 3; 4 і далі з 5-річним інтервалом. Ці угруповання населення за віком широко використовуються в туристичному бізнесі, для складання бізнес-планів, прогнозування учасників-споживачів туристсько-екскурсійних послуг, для формування окремих сегментів споживчого ринку.

Особливо виділяється група – населення в дітородному віці. Демографічна статистика використовує закономірності плідності, властиві жіночому дітородному контингенту. Інтервал дітородного віку – 15-49 років.

Для характеристики вікових параметрів і проведення порівняльного аналізу обчислюють середній, медіанний і модальний вік населення.

Середній вік розраховується як середня арифметична зважена на основі розподілу населення за віковими групами:

_{, (2.1.2.1)}

де х  середній вік населення;

х – вік (якщо виділені вікові групи, то приймають середини вікових інтервалів);

S_x – чисельність населення даної вікової групи.

Так, середній вік населення України в 1998 р. складав 37,6 року, в тому числі вік жінок – 39,9 року, а чоловіків – 34,9 року.

Модальний вік усього населення – 36 років, а для жінок – 59 років.

Поряд із середніми показниками віку вивчається його варіація на підставі розрахунку абсолютних і відносних величин варіації.

Угруповання населення за віком будується як для всього населення, так і для чоловіків і жінок окремо.

Особливий інтерес представляє угруповання за статтю і віком. Для аналізу віково-статевої структури широко використовують графічний метод. Часто уживаним графіком є гістограма (приклади наведені на рисунках 2.1.1, 2.1.2)  у зображенні фактичного населення або крива розподілу  у зображеннях теоретичного населення.

Наочним представленням про склад населення дає віково-статева піраміда населення, яка представляє собою перетворену, з'єднану для обох статей гістограму вікового розподілу населення. Методика побудови віково-статевої піраміди така: на вертикальній лінії показано шкалу вікових груп (за віком знизу уверх); на горизонтальній  з обох боків відкладаються смужки, довжина яких відповідає чисельності осіб кожного інтервального віку або його частки, % (вліво – чоловіки, вправо – жінки).

Віково-статеві піраміди бувають простими і складними. Складні відрізняються тим, що на них, крім зображення віково-статевої структури, показується і населення працездатного віку, зайняте населення і т.д.

Сімейний склад населення при статистичному вивченні припускає визначення:

• кількості родин і одинаків у країні й окремих районах;

• середній розмір родин у сільській і міській місцевостях.

Склад населення за сімейною ознакою дає перше представлення про відтворення населення, оскільки основними функціями родини є турбота її членів друг про друга, народження і виховання дітей, організація побуту.

При вивченні складу родин за ознакою споріднення насамперед виділяють родини зі шлюбною парою – повні, і без такої – неповні. У повних родинах розрізняються:

Прості:

1. з дітьми;

1. шлюбні пари без дітей.

Складні:

1. без дітей з батьками або прабатьками чоловіка і дружини;

1. без дітей з рідними по прямій лінії (брати, сестри);

2. з дітьми і рідними по побічній лінії (інші родичі).

Крім вивчення родин за ознакою споріднення, статистика характеризує їхнє споживання. Через родину реалізується та частина національного доходу, який переходить в особистий доход населення, а також і та, яка направляється на утворення фондів суспільного споживання. Демографічна статистика виділяє такі типи (групи) родин:

• усі члени зайняті у виробництві, економіці;

• усі члени знаходяться на утриманні суспільства;

• змішані.

Велика увага приділяється національному складу родин. З цього погляду виділяють родини, де члени молодшої шлюбної пари належать:

1) до однієї національності;

2) до різних національностей.

Важливим елементом служить вивчення етапів формування родин при нормальному плині її існування. У цьому випадку родини проходять 4 періоди:

1. зростання – від утворення шлюбної пари до народження останньої дитини;

2. стабільного стану – від народження останньої дитини до виділення з родини першого з дорослих дітей;

3. зрілості – коли з неї ідуть усі діти;

3. загасання – від моменту виділення останньої дитини до смерті чоловіка або дружини.