80.Поняття економічної злочинності.

Економічна злочинність - це явище, яке: 1)властиве будь-якій державі та виникає в результаті високоінтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь; 2)виникає у сфері управління державним або приватним майном і пов'язана з використанням службового становища з корисливими намірами; 3)стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а в кінцевому підсумку - підриває основи економічної безпеки держави; 4)стимулює "тіньовий" капітал, корупцію та організовану злочинність; 5)викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможність держави захистити їхні інтереси.

81.Кримінологічна характеристика злочинів в сфері економіки.

Розкриваючи кримінологічну характеристику злочинів у сфері економіки, передусім треба вказати на їх поширеність. Саме вони займають найбільшу частку в структурі всієї зареєстрованої злочинності (майже 10 % злочинів, що висвітлюються у статистиці як діяння у сфері економіки, та 40 % посягань економічної спрямованості, що відбиваються в інших статистичних групах). У структурі злочинів економічної спрямованості третину становлять посягання проти власності, до 20 % — злочини у сфері господарської діяльності, і майже половину — злочинні дії з використанням службових повноважень. При цьому статистика фіксує тенденцію до зростання тяжкості цих посягань: зараз до 40 % злочинів цього виду належать до категорії тяжких. Латентність окремих видів злочинів у сфері економіки розрізняється як за походженням, так і за розмірами. Якщо серед кримінально караних посягань проти власності майже 50 % латентних, то серед посягань, пов’язаних з несплатою податків, таких понад 90 %. Латентизація пояснюється передусім діями злочинців, які заздалегідь забезпечують засоби приховування скоєного. Географія злочинів у сфері економіки теж має свої особливості. Кримінально карані діяння, пов’язані з господарською діяльністю, поширені у Східних регіонах країни, де сконцентрований основний фінансовий та виробничій потенціал країни. Третина з них вчиняється у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Луганській областях, м. Києві. Злочини проти приватної власності частіше вчиняються у населених пунктах — місцях компактного проживання громадян. Для господарських злочинів не є характерним рецидив.

82. Кримінологічна характеристика осіб, що вчинять злочин у сфері економіки.

Вивчення особи економічних злочинців дає можливість виявити певні закономірності їх поведінки. Для характеристики осіб, що вчинили економічні злочини, велике значення мають дані про структуру їх особи, яка включає в себе соціально-демографічні і кримінально-правові ознаки, соціальні ролі та позиції, моральні властивості, психологічні особливості.

Всі ці ознаки особи можна звести до трьох груп:

— по-перше, відношення до різноманітних соціальних цінностей, трудових обов'язків, ставлення до власності в умовах формування нових економічних відносин;

— по-друге, характер і соціальна значимість потреб особи, інтересів, установок та засобів їх задоволення (легальні, неправомірні, кримінальні);

— по-третє, самовиправдання того, що злочинна діяльність є корисною для інтересів бізнесу та суспільства.

Для більш узагальненої характеристики особи злочинця у сфері економіки слід скористатися кримінологічною класифікацією злочинців1, що сприяє систематизації типових ознак окремих груп злочинців і виявленню механізму формування їх особи.

У кримінологічній класифікації особливого значення набуває визначення ступеня спільності класифікаційних груп. Найзагальнішою тут є вся сукупність осіб, які вчиняють саме економічні злочини. Далі можна виділити осіб, які вчиняють певні види економічних злочинів (проти власності, у сфері підприємництва тощо). Нарешті, можна провести групування суб'єктів, які підпадають під ознаки тих чи інших статей Кримінального кодексу, але відрізняються за галузевими, фаховими або іншими ознаками (наприклад, у посадових розкраданнях виокремлюються групи осіб, які вчиняють розкрадання у певній галузі господарства, фінансовій системі, сфері послуг тощо).

Вітчизняними кримінологами проводилися деякі дослідження суб'єктів посадових розкрадань, вчинених на підприємствах харчо-вої, м'ясної та молочної галузей, промисловості, торгівлі та громадського харчування. Зокрема, було встановлено, що 37 % злочинів припадає на матеріально відповідальних осіб, 11 % — на посадових осіб. При цьому такі розкрадання здійснювалися за заздалегідь відпрацьованим планом.

Економічних злочинців можна класифікувати залежно від сфер, у яких вони скоюють злочини. Нариклад, у податковій; кредитно-фі-нансовій; осіб, які займаються підприємницькою діяльністю; бюджетній сфері; у сфері торгівлі, побутових і комунальних послуг, підприємницької діяльності тощо.

Окрему групу економічних злочинців становлять особи, які займаються: виготовленням або збутом підроблених грошей чи цінних паперів; виготовленням з метою збуту, збутом або використанням іншим шляхом підроблених недержавних цінних паперів; підробкою знаків поштової оплати і проїзних квитків; незаконним виготовленням, підробкою, використанням або збутом підроблених марок акцизного збору. Особи, які вчиняють названі злочини, за своєю кримінологічною характеристикою відносяться до загальнокримінально-го типу шахрайської спрямованості.

При характеристиці осіб, причетних до зазіхань на об'єкти приватизації, слід мати на увазі, що в ході цього процесу з'являється можливість легалізації "тіньових" капіталів. Керівники приватних структур намагаються скупити державне майно, заволодіти контрольним пакетом акцій приватизованих підприємств. З метою заниження продажної ціни об'єктів, що виставляються на аукціон, злочинці використовують корумповані зв'язки й нейтралізують конкурентів шляхом примушування до відмови від участі в торгах. Така ситуація призводить до створення кримінально орієнтованих структур, формування особливого типу їх керівників, які деструктивно впливають на нормальний розвиток ринку товарів і послуг. У результаті нечесної конкуренції з'являється тип осіб, що примушують до штучного підвищення або підтримки високих цін; застосовують насильство для штучної зміни або фіксування цін; протидіють законній підприємницькій діяльності; примушують до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань; застосовують інші види насильства, що кваліфікуються як злочини проти життя, здоров'я, свободи, честі і гідності особи.

Типовим економічним злочином в сільському господарстві є розкрадання врожаю. Понад 60 % таких розкрадань припадає на працівників сільського господарства й осіб, зайнятих збиранням, перевезенням та складуванням врожаю. Серед них становлять: водії ав-томобілів — 25 %, посадові особи — 10 %, трактористи — 8,7 %, комбайнери — 5,8 %, робітники токів — 4,5 %.