62. Суб'єкти попередження вчинення злочинів.

1 група

До першої групи належать суб'єкти загальносоціальної профілактики — державні, регіональні та місцеві органи влади й управління, а також громадські формування, які не виконують безпосередньо правоохоронних завдань (міністерства, департаменти, органи місцевого самоврядування, партії, профспілки, церква та ін.).

2 група

До другої групи належать суб'єкти спеціально-кримінологічної профілактики: - державні органи, що виконують правоохоронні функції (Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України — СБУ, прокуратура, Державна податкова адміністрація, Державний департамент з питань виконання покарань, суд та ін.); - державно-громадські органи, що виконують правоохоронні функції (служби у справах неповнолітніх, комісії у справах молоді, спостережні, адміністративні комісії та ін.); - приватні й громадські структури та організації, що сприяють виконанню правоохоронних завдань (загони самооборони, добровільні народні дружини, товариські суди, приватні розшукові й охоронні підприємства).

3 група

Третя група об’єднує суб'єктів, які здійснюють індивідуальну профілактику — працівники державних правоохоронних органів (дільничні інспектори міліції, оперуповноважені служб карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, кримінальної міліції у справах неповнолітніх таін.) та інших державних установ і організацій (наприклад, спеціальних навчальних закладів для неповнолітніх правопорушників), а також окремі громадяни (громадські інспектори державної автоінспекції та ін.).

за соціальним рівнем запобіжної діяльності:

• загально соціальні – пов’язана з найбільш значущими та довгостроковими видами соціальної діяльності і здійснюється в процесі рішення широкомасштабних соціальних завдань

• спеціальні (кримінологічні) – передбачає заходи, спрямовані на виявлення, усунення, послаблення, нейтралізацію криміногенних факторів, вплив на осіб, які можуть вчинити злочин

• такі, що протидіють соціальним патологіям – їх мета ширша ніж мета боротьби зі злочинністю і вони поєднюють у собі риси як загального соціального рівня так і спеціального рівня, тобто це заходи загальні соціальні за змістом, але спеціалізовані за спрямованістю по боротьбі з аномаліями в суспільстві

за обсягом (масовістю охоплення):

• загальні (знеособлені) – спрямовані на виявлення, усунення, послаблення, нейтралізація причин і умов злочинності в цілому або їх окремих видів

• особливі (групові) – здійснюються в межах груп ситуацій чи осіб, виділених за визначеними родовими ознаками

• індивідуальні (конкретні) – становлять конкретизацію загальних соціальних і спеціальних запобіжних заходів стосовно окремих осіб

за спрямованістю, видом (змістом) впливу:

• соціально-еономічні – впливають на усунення, послаблення і нейтралізацію криміногенних факторів, пов’язаних із падінням життєвого рівня населення, кризовими явищами у виробництві та соціальній сфері

• організаційно-управлінські - повинні сприяти нейтралізації або мінімізації криміногенних наслідків від непрофесійної організаційно-управлінської діяльності

• ідеологічні - повинні формувати у членів суспільства моральну свідомість на основі суспільних цінностей; обмежувати негативний вплив на поведінку осіб стандартів масової культури (обмеження часу показу фільмів з еротичним змістом і сценами насилля); виправляти моральні деформації у осіб з правопорушуючою поведінкою за допомогою індивідуально-виховної роботи (психолого-педагогічні та правообмежувальні заходи).

• соціально психологічні – спрямовані на формування в країні, окремих регіонах і місцевостях, у середовищі окремих категорій і груп населення, громадського спокою, впевненості у власній безпеці, готовності до взаємодопомоги, взаємопідтримці у важких життєвих ситуаціях, довіри до правоохоронних органів, готовності допомагати іншим

• медичні і психолого-педадогічні – попередження поширення хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих; лікування і ре соціалізація осіб, які страждають такими хворобами; протидію поширенню форм поведінки, пов’язаної із соціальною дезадаптованістю і відтворенням злочинності; соціально, психолого-педадогічна, медична допомога носіям зазначених форм поведінки.

• технічні – засоби і пристрої, що ускладнюють підроблення кількісних чи якісних показників у виробництві, реалізації, застереженні, транспортуванні матеріальних цінностей; ускладнюють фальсифікацію банківських операцій; перешкоджають проникненню до сховищ, жилих чи службових приміщень з метою вчинення крадіжки; засоби і пристрої, що протидіють иникненню аварійних ситуацій на виробництві і транспорті, викраденню, виникненню пожеж тощо.

• правові - попередження злочинності створюють правову базу для розроблення і застосування усіх зазначених вище різних заходів профілактики

за територіальним масштабом:

за етапом впливу на об’єкт профілактики:

за суб’єктом розроблення і застосування: