
- •1. Поняття кримінології.
- •2. Предмет кримінології.
- •3. Система кримінології.
- •8. Кримінологічні методи. Їхня роль та значення у системі кримінологічних досліджень.
- •10. Раціоналістично-гуманістичний світогляд і зародження основ кримінологічного вчення ч. Беккаріа, і.Бентама, Дж. Говарда.
- •11. Кримінологічні вчення у працях представників німецької школи і.Канта, г.У.Ф. Гегеля, л. Фейрбаха.
- •12. Антропологічний (біологічний) напрям у кримінології. Туринська школа. Праця ч. Ломброзо “Злочинна людина” (1876 р.) Її зміст та значення.
- •13. Позитивний напрям науки про злочин. “Кримінологія” р.Гарофало. Її зміст та значення.
- •14. Соціологічний напрям у кримінології.
- •15. Концепція “соціальної фізики” л.А.Кетле.
- •16. Розвиток теорії множинності факторів злочинності у працях і.Фойницького, г. Тарда, ф.Ліста.
- •17. Теорія аномії е.Дюркгейма.
- •18. Сучасний період в історії кримінології ф основні напрями її розвитку.
- •19. Неокласична школа кримінології.
- •20.Багатофакторний підхід.
- •21. Марксистська теорія злочинності.
- •22. Кримінально-соціологічні теорії злочинності: соціальна дезорганізація р.Мертона, теорія субкультури а.Коена та р.Клауорда.
- •23.Соціально-психологічні теорії злочинносте Загальна характеристика.
- •24.Теорія навчання г.-ю. Айзенка.
- •25.Теорія диференціальної асоціації е. Сатерленда.
- •26.Теорія контролю а. Рейса та м. Гоулда.
- •27.Теорія соціального зв'язку е. Хирша.
- •28. Теорія інтеракції — теорія стигматизації р.Куінна.
- •29.Поняття злочинності, її характерні особливості.
- •30.Ознаки злочинності.
- •31. Кримінологічна характеристика злочинності.
- •32. Кількісні показники злочинності.
- •33. Якісні показники злочинності.
- •34. Поняття латентної злочинності.
- •35. Види латентної злочинності.
- •36. Причини латентної злочинності.
- •37. Методи дослідженя латентної злочинності.
- •38.Стан та тенденції злочинності в Україні на сучасному етапі.
- •39.Поняття особи злочинця.
- •40.Структура особи злочинця.
- •41.Особливості ґенези особи злочинця.
- •42.Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину.
- •43.Характеристика особи сучасних злочинців.
- •44.Класифікація злочинців.
- •45. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.
- •46. Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної характеристики особи злочинця.
- •52.Виникнення та основні етапи розвитку віктимології.
- •53.Класифікація жертв злочинів.
- •54.Індивідуальна та масова віктимність.
- •55.Віктимологічна профілактика злочинів.
- •56.Поняття причин та умов (детермінант) злочинності.
- •57.Види детермінації.
- •58.Класифікація причин та умов злочинності.
- •59.Концепції причин злочинності.
- •60. Співвідношення причин злочинності та причин конкретних злочинів.
- •61. Поняття та значення попередження злочинності.
- •62. Суб'єкти попередження вчинення злочинів.
- •63. Класифікація заходів попередження злочинності та основні вимоги, що ставляться до них.
- •64.Поняття та значення прогнозування злочинності.
- •65. Види прогнозування злочинності.
- •66. Основні напрями прогнозування злочинності.
- •67. Планування боротьби із злочинністю.
- •68.Загально-соціальні і спеціальні програми з попередження злочинності. Їх зміст та значення.
- •69. Поняття “злочинність неповнолітніх”, їх особливостіта місце в системі злочинності.
- •70.Кількісні та якісні показники злочинності неповнолітніх.
- •71. Кримінологічна характеристика неповнолітніх осіб, що вчиняють злочин.
- •72. Причини та умови злочинності неповнолітніх в Україні.
- •73.Основні напрямки попередження вчинення злочинів неповнолітніми.
- •74.Поняття "насильницька злочинність" її особливості та місце в системі злочинності.
- •75.Кількісні показники насильницьких злочинів.
- •76.Якісні показники насильницьких злочинів.
- •77.Кримінологічна характеристика особи насильницького злочинця.
- •78. Причини та умови насильницької злочинності в Україні.
- •79. Основні напрямки попередження насильницької злочинності.
- •80.Поняття економічної злочинності.
- •81.Кримінологічна характеристика злочинів в сфері економіки.
- •82. Кримінологічна характеристика осіб, що вчинять злочин у сфері економіки.
- •83. Причини та умови економічних злочинів.
- •84. Попередження злочинів у сфері економіки.
- •85.Поняття організованої злочинності та її ознаки.
- •86.Ознаки організованої злочинності.
- •87. Злочинні об”єднання та їх види.
- •88. Причини та умови, що детермінують появу та зміну організованої злочинності.
- •89. Правова характеристика особи учасника злочинного об”єднання.
- •90.Корупційна злочинність.
- •91.Заходи попередження організованої злочинності.
- •92.Кримінологічна характеристика та види злочинів, що вчиняються з необережності.
- •93.Кількісні та якісні показники злочинів, що вчиняються з необережності.
- •94. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють злочини з необрежності.
- •95.Причини та умови вчинення злочинів з необережності.
- •96. Попередження вчинення злочинів з необережності.
44.Класифікація злочинців.
Класифікація злочинців: 1)випадковий; ситуаційний; нестійкий; злісний; особливо небезпечний. 2)випадковий злочинець; криміногенний тип; послідовно-криміногенний тип; ситуативно-криміногенний тип; ситуативний тип. 3)глобальний злочинний тип (рецидивісти і т.д.) - "повна злочинна зараженість"; парціальний тип (систематичні злодії на виробництві і т.д.) - "часткова злочинна зараженість" - поряд існують риси нормальної людини та злочинця; передкримінальний тип (хулігани, вбивці з ревнощів і т.д.) – велика емоційна збудливість, недостатній самоконтроль, в конфліктній ситуації здатні на злочин.
45. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.
Соціальний фактор:
Із погляду представників соціологічного напряму, відмінність злочинної поведінки від правомірної полягає в її спрямованості, цілях і системі мотивів. Злочинцям притаманні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, погляди зовсім іншого характеру, ніж законослухняним громадянам. Вольові фізичні характеристики можуть сприяти чи перешкоджати вчиненню злочинів, проте за їх допомогою неможливо визначити, чому саме вчинено злочин.
Отже, предметом кримінологічного вивчення, що допоможе відповісти на питання про причини злочинної поведінки, повинна бути така система особистісних характеристик, які закономірно виявляються в ній:
• сфера потреб і мотивації (потреби, інтереси, мотивація);
ціннісно-нормативна сфера свідомості особи (погляди, установки, переконання, ціннісні орієнтації, спрямованість особи);
соціальні позиції особи з відповідними соціальними нормами;
діяльність особи, що має значення в соціальному, моральному та правовому аспектах, її місце та роль у цій діяльності.
Біологічний фактор:
Від біологічних особливостей, насамперед, залежить те, що візьме особа від навколишнього середовища, які громадські відносини ввійдуть до її структури. Інакше кажучи, природа наділяє людей ніби своєрідним фільтром, через який не кожний соціальний фактор може пройти. Біологічне постає як обставина, під впливом якої формується система суспільних відносин, які складають сутність особистості.
Генетичні й інші біологічні, фізіологічні відхилення, звичайно, певною мірою впливають на поведінку людини. Це безперечний факт, який, однак, вимагає правильного тлумачення. Отож вказані негативні особливості, що не виключають осудності особи, є соціально зумовленими, їхній характер залежить від соціальних факторів, адже особистість формується під провідним впливом соціального середовища.
46. Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної характеристики особи злочинця.
Кримінологічне дослідження особи злочинця має важливе значення не тільки для розвитку кримінологічної науки, а й для практичної діяльності правоохоронних органів.
У практичній діяльності з профілактики злочинності, розкриття та розслідування злочинів, призначення й виконання покарання, взяття до уваги особистісного фактора відіграє майже вирішальну роль, що проявляється в таких основних напрямках:
у статистичному аналізі злочинності за особою злочинця;
при проведенні профілактичних заходів;
при встановленні причин й умов, які сприяли вчиненню злочину та вивченню особи підозрюваного й обвинуваченого під час досудового слідства кримінальної справи;
у діяльності судів при призначенні покарання;
у діяльності працівників кримінально-виконавчої системи під час відбування засудженими покарання;
в оперативно-розшуковій діяльності.
47.Поняття "віктимологія".
Віктимологія - це галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісну і якісну характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.
48.Поняття "віктимність".
Віктимність - це така соціально-психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об'єктом злочинного посягання.
49.Поняття "віктимізація".
Віктимізація — це процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає перетворити когось на жертву злочину.
50.Поняття "віктимна ситуація".
Віктимна ситуація - життєва обстановка, що складається у зв'язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти їй шкоду.
51.Поняття "віктимологічна профілактика".
Віктимологічна профілактика - це сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на попередження злочинності шляхом зниження у населення в цілому чи окремих громадян ризику стати жертвою злочинних посягань.
51. Поняття “Віктимологічна профілактика”
Віктимологічна профілактика - це сукупність державних і громадських заходів, спрямованих на запобігання злочинності через зниження в населення загалом або в конкретних громадян ризику стати жертвою злочинних посягань. У віктимологічній профілактиці вирізняються два основні напрями запобіжних заходів, об'єктами яких є віктимологічні ситуації: - індивідуальна - віктимологічна профілактика, спрямована безпосередньо на потенційних і реальних жертв; - загальна, чи індивідуально-групова - віктимологічна профілактика, зорієнтована на груповий рівень. При реалізації першого напряму увагу приділяють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпечних ситуацій (патрулювання, обладнання технічними засобами охорони й безпеки, поліпшення організації дорожнього руху, залучення громадськості до вирішення завдань колективної та особистої безпеки тощо). При реалізації другого напряму необхідно здійснювати заходи виховного впливу, професійного навчання, правової пропаганди, медичного характеру, забезпечення населення спеціальними засобами захисту тощо. Слід зазначити, що основні завдання віктимології полягають у тому, щоб: - виявити коло осіб, які можуть стати жертвами злочинів; - встановити взаємозв'язки між поведінкою потерпілих і злочинців; - вивчати віктимні риси особи як визначальний фактор злочинних посягань; - розробити запобіжні заходи, спрямовані на недопущення можливого перетворення осіб у жертв злочинів; - взяти до уваги поведінку потерпілого при індивідуалізації покарання винного у вчиненні злочину; - визначити обсяги шкоди (матеріальної, фізичної, моральної), що заподіюється певним злочином або злочинністю загалом.