25.Теорія диференціальної асоціації е. Сатерленда.

Соціально психологічна теорія “диференційованої асоціації”, розвинута Е. Сатерлендом, зводиться до того, що злочин є результатом впливу тих соціальних груп, з якими він контактує. У процесі цих контактів велике значення має елемент наслідування, у результаті якого виробляється імпульс до вчинення злочину, він навчає “техніки” злочинної поведінки, засвоює неповагу до закону. Слід зазначити також, що ім’я Сатерленда в історії кримінології пов’язане з концепцією злочинності “білих комірців”.

26.Теорія контролю а. Рейса та м. Гоулда.

Відповідно до цієї теорії, що була вперше запропонована кримінологами Альбертом Рейсом (1951), Ф.Айвеном Наєм (1958) і Мартіном Гоулдом (1963, 1970), соціально комфортній поведінці необхідно навчати. Для вивчення такої поведінки і її засвоєння вирішальне значення має формальний і неформальний контроль, а також контроль зовнішній і самоконтроль. Неформальний контроль, принаймні, настільки ж важливий, як і формальний, який внаслідок ціннісних конфліктів між соціальними групами в плюралістичному суспільстві має порівняно велике значення, виконує в цьому суспільстві не лише функцію з алякування, але і функцію формування цінностей. Зовнішній контроль за рахунок процесу інтерналізації перетворюється у внутрішньоособистісний контроль, чи самоконтроль.

27.Теорія соціального зв'язку е. Хирша.

Кримінолог Хирши пояснює виникнення протиправності та злочинності ослабленням або розривом зв'язків, що існують у людини з товариством чи з його групою. Він вважає, що всі люди потенційні правопорушники, але їх утримує страх перед можливою втратою значущих для нього зв'язків з родичами, друзями, колегами і т.д. Хирши доводить, що соціальні зв'язки будь-якої людини можна розділити на чотири елементи: симпатію, відданість, прихильність; ангажованість (зобов'язання), особиста участь, використання зв'язків в корисливих цілях; визнання моральної гідності прийнятих правил. Ці чотири моменти як віддільні один від одного, так і перебувають у опосередкованої зв'язку.

28. Теорія інтеракції — теорія стигматизації р.Куінна.

Стигматизація (таврування) - це психологічні й соціальні наслідки оголошення людини злочинцем. У результаті засудження людини (особливо, коли їй призначено покарання у виді позбавлення волі) їй немов би ставиться ганебне "тавро" особи другого сорту, що до того ж є небезпечною для суспільства. Таврування виявляється в негативному ставленні довколишніх до раніше засудженого, а також у внутрішньому засвоєнні людиною ролі злочинця. Особливе значення надається психологічній переорієнтації особи, що зазнала відчуження законослухняних громадян і зблизилась зі стилем життя інших злочинців. Концепція стигматизації має важливе значення не тільки для теорії, а й для формування кримінальної політики, та особливо для виправлення правової свідомості значної частини громадян.

Теорія інтеракції (теорія стигматизації). Ця теорія займається не тільки вивченням осіб, офіційно кваліфікованих як злочинці, але і проявляє інтерес до процесів, в ході яких люди визначаються як злочинці. Перша стадія - навмисно чи ненавмисно людина робить якесь неконформное дію (придавити своїм фантазіям, багато людей бачать себе вчиняють протиправні діяння ...);  Друга стадія - під час цієї стадії людині, схильній до соціальної девіації, його злочинну поведінку приносить задоволення;  На третій стадії одним з вирішальних кроків у процесі засвоєння зразків девіантної чи кримінального поведінки є досвід арешту або таврування людини як злочинця;  І останнім, п'ятим етапом - кроком у злочинній кар'єрі є вступ людини до групи (банду) злочинців, тобто він переходить у стадію своєї девіантною біографії. Цей крок має великий вплив на самооцінку людини і його самосприйняття  І в ув'язненні третього питання лекції - кілька слів ще про одну теорії - стигматизації (таврування). Ця теорія дуже своєрідна. Вона заперечує, що девіантна поведінка породжує потребу в соціальному контролі або що така поведінка є результат ослаблення цього контролю. На думку її автора Лемерта, саме соціальний контроль і породжує девиантность, яку він, у свою чергу ділить на дві категорії: первинну і вторинну девіацію. Первинна девіація відбувається тоді, коли індивід починає входити в вказану йому соціальну роль. Вторинна девіація починається з моменту соціальної реакції на девіантну поведінку. Ці реакції суспільства на факт девіації призводять до того, що деякі люди починають надходити відповідно до ролі, яку їм визначило суспільство. Це дуже складна проблема, тому що у людей, які пережили процес стигматизації, створюється негативне уявлення про самого себе (negative self-image), яке може спричинити далекосяжні наслідки для їх поведінки в майбутньому.  Теорія стигматизації має важливе практичне значення. Її висновки повинні служити застереженням для органів правосуддя, підкреслюючи негативні наслідки залучення деяких громадян у сферу дії юридичної машини. Це особливо стосується неповнолітніх, психіка яких ще не сформувалася, у зв'язку з чим вони підвищено сприйнятливі до нав'язаних соціальним ролям.