1. Довільного

   1. Чітка постановка мети.

   2. Мотиви, що спонукають запам'ятовування.

   3. Розуміння матеріалу.

   4. Використання логічних прийомів запам'ятовування:

а) складання плану:

-поділ матеріалу на частини;

-придумування заголовків до цих частин;

-робота над незрозумілим матеріалом;

б) порівняння;

в) класифікація знань;

г) систематизація;

д) довільне відтворення;

е) повторення:

-урізноманітнювати способи повторення;

-здійснювати певний розподіл в часі;

ж) використовувати технічні засоби наочності;

з) використовувати навчальний матеріал в діяльності.

2. Мимовільного

Наше дійове ставлення до даного матеріалу.

Якщо матеріал входить у зміст основної мети діяльності, він запам'ятовується краще, ніж в тому випадку, коли він включається в умови досягнення цієї мети.

Є більш продуктивним, чим більш зацікавлено ми ставимось до змісту виконуваного завдання.

Те, що має для нас особливо важливе значення.

Те, що викликає в нас інтерес та емоції.

Матеріал може запам 'ятовуватися трьома способами:

1. Частковим способом. Найменш раціональний (відсутність орієнтації на загальний зміст цілого).

2. Цілісним способом. Більш продуктивний (використовується загальний зміст матеріалу).

3. Комбінованим способом. Найбільш раціональний (спочатку осмислюється, усвідомлюється весь матеріал в цілому, в процесі чого виділяють і окремі його частини. Такий спосіб заучування відповідає особливостям структури мислительних дій, які включають наступні операції).

   1. Мнемічні операції

      1. Орієнтування в матеріалі

      2. Групування матеріалу

      3. Встановлення внутрішньо-групових відносин

      4. Встановлення міжгрупових відносин

Типові особливості пам 'яті залежно від співвідношень рівнів розвитку запам 'ятовування й збереження

Швидке запам’ятовування та швидке забування інформації Повільне запам’ятовування та повільне забування інформації Швидке запам’ятовування та повільне забування інформації Повільне запам’ятовування та швидке забування інформації

Збереження і забування Збереження. Характеризується довгочасним утриманням сприйнятої інформації в прихованому стані.

Про збереження можна судити тільки на основі спостереження за іншими, передбачуваними їх мнемічними процесами: відтворенням, впізнаванням, повторним заучуванням.

Збереження матеріалу залежить від організації мнемічних засобів, від заходів, які попереджуватимуть забування.

Збереження поділяють на:

Активне. Утриманий матеріал піддається внутрішній перебудові, від простого циклічного повторення до включення в системи нових семантичних зв'язків, різко збільшуючи ймовірність його наступного відтворення.

Пасивне. При пасивному - випадків подібних активних перетворень виявити не вдається.

Забування. Є процесом, протилежним збереженню. Процес, який характеризується поступовим зменшенням можливості пригадування й відтворення вивченого матеріалу. Фізіологічною основою забування є гальмування тимчасових нервових зв'язків.

Забування корисно і організовано пов'язане з формуванням досвіду особистості. Усі ті відомості, які неактуальні, не повторюються, не відтворюються людиною навіть у внутрішньому плані, повинні забуватися.

Темп забування залежить від:

Об'єму матеріалу, який запам'ятовується

Змісту матеріалу

Міри усвідомленості матеріалу

Подібності з матеріалу, який запам'ятовується та інтерферованого матеріалу Ступені значимості матеріалу, який запам'ятовується Включенні матеріалу в діяльність суб'єкта Теорії причин забування

Теорія згасання слідів. Сліди поступово згасають, стираються. Тому забування розглядається як природний, процес, що протікає пасивно.

Теорія інтерферованого гальмування слідів. Забування є продукт впливу побічних подразнень, взаємного гальмування слідів.

Вплив попередньої діяльності на утворення тимчасових зв'язків у наступній діяльності (проактивне, тобто наперед діюче гальмування).

Негативний вплив наступної діяльності на вироблені зв'язки в попередній діяльності (ретроактивне, тобто назад діюче гальмування).

З тимчасовим забуванням, яке може викликатися негативною індукцією й позамежним гальмуванням, пов'язане явище ремінісценції. Воно проявляється в тому, що відстрочування відтворення виявляється більш новим, ніж те, яке здійснюється одразу ж після запам'ятовування.

Процес пам'яті - відтворення. Відтворення являє собою актуалізацію, пожвавлення раніше утворених у мозку зв'язків.

Види відтворення:

1. Впізнавання. Відтворювання певного об'єкта в умовах повторного його сприймання.

2. Згадування. Відтворення відбувається без повторного сприймання того об'єкта, образ якого відтворюється.

3. Пригадування. Згадування, що вимагає від людини активних розумових зусиль, зв'язаних з переборенням певних труднощів.

4. Спогади. Локалізовані в часі й просторі відтворення образів нашого минулого.

5. Мимовільне. Не ставиться спеціальної мети, а тому не застосовуються і певні засоби, спрямовані на відтворення.

6. Довільне. Є специфічно розумовою, а саме репродуктивною дією як за своєю метою, так і за засобами досягнення мети.

Об'єм, точність, мобілізаційна готовність, упевненість у правильності відтворення

1. Об'єм. Об'єм пам'яті для цілком нового матеріалу й матеріалу, який не має змісту (склади, числа, слова іноземної мови, нові терміни), рівний магічному числу Міллера 7±2. Число Міллера вказує на кількість одиниць інформації, котру люди звичайно утримують у пам'яті.

2. Точність. Здатність без перекручення в тих же словах відтворити

інформацію.

3. Мобілізаційна готовність. Вміння пригадувати необхідний матеріал у даний момент.

4. Упевненість у правильності відтворення. Зв'язана з рівнем розвитку спостережливості. Залежить від навіювання, установки на довге збереження.

В залежності від того, який матеріал, з якими цілями запам'ятовує людина, у неї формується професійна пам'ять.

Природа професійної пам'яті може бути пояснена багатими можливостями асоціацій, які з'являються в особистості, зайнятої в певному виді діяльності.