5. Усна народна творчість як складова середньовічної літератури

Головним джерелом літератури кожного народу є усна народна творчість. Найдавнішим видом народної поезії були трудові пісні. Вони виникли на основі ритмічних вигуків, які полегшували людям виконання різних трудових процесів. З трудових пісень з'явились обрядові, в яких за допомогою міміки і жестів відтворювались важливі аспекти життя общини - вдале полювання, добрий урожай, перемога над ворогом тощо. Рано виникають і календарні пісенно-ігрові дійства, присвячені, наприклад, довгожданій весні, яка приходить на зміну важкому зимовому періоду. Народна творчість, яка лягла в основу середньовічної літератури, багато століть розвивалась в усній традиції. В ній ще довго відбивалися обряди, вірування, звичаї язичницької доби. Великий вплив на всі аспекти життя середньовічної Європи мало християнство. Християнський світогляд складався в боротьбі з античним світосприйняттям і язичницькою релігією варварів. Але церква була неспроможна відразу викорінити язичницькі традиції. Релігійним заборонам народ протиставляв жадобу світської музики, пісень, танців, розважальних видовищ. Протягом століть дуже популярними були виступи мімів, жонглерів, шутів, карликів. Надзвичайно живучими виявились комічні жанри середньовічного театру - соті, фарси. Офіційним феодально-церковним святам народ протиставляв безтурботні веселощі таких народних обрядів, як «святкування травня» з обранням королеви або короля весни, з піснями та хороводними танцями, а також багатоденні народно-святкові карнавальні звеселяння під час масниці, великих ярмарок; всілякі «свята дурнів», «свята ослів» тощо. Своєрідність і складність буття європейських народів відбилися у самобутніх жанрах середньовічної літератури. Однак пам'яток, цих свідчень художнього генія і мудрості народної, збереглося небагато, оскільки народна творчість протягом століть розвивалась в усній традиції.

6. Кельтський епос

Значну роль у розвитку матеріальної культури Західної Європи відіграли кельти - одна з найдавніших етнографічних груп континенту. Ірландський епос створювався в період з II по XII ст. на основі родових місцевих переказів. Відомо близько 280 ірландських саг, рукописи, що збереглися, належать до XI-XII ст. У сагах відбилися особливості як доби їх виникнення, так і тієї епохи, коли вони були записані. Якщо героїчний епос багатьох народів був переважно віршований, то ірландські саги з самого початку складалися прозою. Саги дуже різноманітні за змістом. В героїчних сагах основна увага зосереджена на зображенні військової доблесті героя. Не позбавлені героїки й фантастичні (або романтичні) саги, але переважає в них фантастика. Герої цих саг частіше спілкуються з фантастичними істотами. Ірландський епос насичений міфологією. У сагах знаходимо образи старих міфологічних богів (світла, ремесла, мудрості тощо), але частіше - напівбогів, це сіди - прекрасні, вічно молоді та мудрі жінки і чоловіки маленького росту, які проживають десь за морем або під землею, проводячи час в іграх, розвагах, любові; лагідні та великодушні, вони разом з тим можуть жорстоко помститися людям за скоєне їм зло. Значне місце в фантастичних сагах займає тема мореплавства. Чимало уваги приділяється жінці та любовним почуттям. Тема кохання в них часто поєднується з трагічною ситуацією, в яку потрапляють герої. Найдавнішими сагами ірландського епосу є саги уладського циклу, що виникли на півночі Ірландії при дворі уладських королів в ті часи. Збереглося більше ста текстів. Спочатку головним героєм творів був король уладів Конхобар, згодом, його племінник Кухулін. Хроніки відносять життя Конхобара і Кухуліна до початку нашої ери. Таким чином, частково ці саги історично достовірні. Кожна із саг циклу є завершеним твором, і водночас вони становлять єдність.Тематична єдність цього великого циклу зумовлена й тим, що всі саги пройнято ідеєю захисту рідного краю, вірою в те, що народ здатний витримати всілякі випробування.