- •6.030509 «Облік і аудит»
- •Тема 1. Сучасні тенденції розвитку міжнародної економіки та світового сільського господарства
- •Додаткова література
- •Глобалізація як явище сучасної міжнародної економіки
- •Сучасні тенденції в світовому сільському господарстві
- •Продовольча проблема та шляхи її вирішення
- •Інтенсивний спосіб виробництва передбачає підвищення урожайності та продуктивності. Розвинуті країни вже давно врахували переваги такого способу виробництва і досягли високих показників:
- •Тема 2. Регіональна структура і особливості сільського господарства
- •3. Міжнародний агробізнес: структура, тенденції розвитку
- •Тема 3. Аграрна політика інтеграційних об’єднань
- •1. Економічна сутність процесу інтеграції. Форми інтеграційних об‘єднань
- •Хронологія створення Європейського Союзу
- •2. Протекціонізм в сфері агробізнесу
- •Форми протекціонізму
- •3. Сільськогосподарські аспекти сот (Світової організації торгівлі). Наслідки приєднання для України
- •Тема 4. Міжнародна торгівля та внутрішні зв‘язки в світовій агро-продовольчій системі
- •1. Географічна та товарна структура світового ринку сільськогосподарської продукції
- •2. Головні виробники та експортери сільськогосподарської продукції
- •3. Біржова торгівля на продовольчому ринку
- •Тема 5. Порядок здійснення експортно-імпортних операцій суб‘єктами господарювання в Україні
- •1. Порядок здійснення зовнішньоторговельних операцій. Пошук торговельних партнерів.
- •2. Зовнішньоторговельні контракти – види, порядок укладання
- •Тема 6. Міжнародна інвестиційна діяльність та трудова міграція
- •Міжнародні інвестиції як форма руху капіталу
- •2. Міжнародний рух робочої сили
- •Тема 7. Світова валютна-фінансова система
- •1. Структура валютної системи
- •2. Еволюція міжнародної валютної системи
- •Європейська валютна система (євс)
- •3. Міжнародні валютні ринки
3. Міжнародний агробізнес: структура, тенденції розвитку
Інтеграційні процеси в міжнародній економіці призвели до створення мега-галузей, до яких відноситься і світовий агробізнес.
Глобальна продовольча система сьогодні представлена наступними секторами економіки:
1. Сільське господарство – як основний виробник готової продукції та сировини для подальшої переробки.
2. Галузі-постачальники – техніки, технологій, послуг, запасних частин, хімічних засобів тощо.
3. Переробні галузі – підприємств ва харчової промисловості та легкої промисловості.
4. Система зберігання, оптового та роздрібного продажу продукції.
Враховуючи зростаючу роль ринку продовольства, зростання цін на продукцію, стратегічне значення галузі агробізнес є надзвичайно привабливою сферою діяльності та інвестування для західних підприємців.
В розвинутих країнах сільське господарство займає незначну (від 1 до 10 %) частку ВВП країни, в ньому зайнято до 10 % всіх працівників. Проте, результативність і продуктивність цієї галузі надзвичайно висока. Так, в США 70 % зернової продукції направляється на експорт, а решта повністю забезпечує внутрішні потреби країни. Таким чином, розвинуті країни відіграють активну роль на ринку продовольства, в основному виступають експортерами продукції.
Проте, сільське господарство є не дуже прибутковим саме по собі. Значно більшу рентабельність отримують, забезпечивши повний цикл виробництва продукції і доведення її до кінцевого споживача. Цим зумовлені інтеграційні процеси в агро бізнесі, створення ТНК, які контролюють всі ланки агро бізнесу – від постачальників до супермаркетів.
Країни третього світу займають позиції активних імпортерів: демографічні проблеми і низька продуктивність в сільському господарстві зумовлюють постійно зростаючу потребу в закупівлі продовольства. Останнім часом набуло поширення таке явище як контрактний фармінг (contracting farming). ТНК зацікавлені в безперебійному постачанні сировини на переробні підприємства та продукції до торговельних мереж. При відповідному рівні інвестування сільське господарство багатьох країн третього світу може забезпечувати необхідну кількість продукції за нижчою собівартістю ніж в розвинутих країнах. Укладаючи угоди про постійні партнерські відносини з фермерами країн, що розвиваються ТНК отримують значні переваги. А фермери, в свою чергу, отримають стабільні канали реалізації і додаткові джерела фінансування.
Країни з перехідною економікою і особливо Україна та Казахстан мають значний потенціал як аграрні держави. Проте для забезпечення конкурентноздатності продукції необхідні додаткові інвестиції, особливо це стосується управління якістю продукції.
Цікава інформація:
В США на початку ХХІ століття в сільському господарстві було зайнято біля 3 % населення, витрати на продукти харчування в загальній сумі витрат населення становили 8-9 %. В той же час в Індії ці показники складали 67 % та 51,8 % відповідно.
В мережі найбільших супермаркетів США на продукцію овочівництва та фрукти припадає від 8 до 45 % продаж. Чим більший супермаркет, тим більша частка.
В 1950 році 1 американський фермер годував 27 осіб, в 2005 – 144 особи.
В США з кожного долару, який заплатили за продукти харчування в супермаркеті, частка фермера складає біля 20 %, решта – упаковка, транспортування тощо.