3. Продовольча проблема та шляхи її вирішення

Продовольча проблема на початку ХХІ сторіччя залишається однією з найбільш тривожних глобальних проблем. Незважаючи на всі технічні і технологічні досягнення людства воно не в змозі дати найнеобхідніше всім своїм членам – забезпечити необхідний рівень харчування. Чому? Це не можливо? Чи не бажано?

Існують різні погляди на цю проблему, але перш ніж їх розглянути ознайомимось з раціональними нормами харчування, прийнятими в світі:

В залежності від фізичного навантаження і способу життя нормою вважається споживання на добу 2500-3000 ккал.

1990 р. – 2748 ккал на добу (з них 2290 рослинного походження і 428 тваринного). Фактичне споживання в світі складає: Африка – 2300 ккал (169 тваринного походження), Азія – 2585 ккал (273), Північна Америка – 3383 ккал (940), Європа – 3410 (1094).

Якщо перевести ці показники в натуральні величини, то можна сказати, що для досягнення продовольчої безпеки на 1 людину повинно припадати 1 т зерна на рік (з врахуванням годівлі тварин та технічно-сировинних потреб), а для стабільної ситуації в країні слід дотримуватись граничної норми імпорту продовольства не більше 30 % від внутрішнього споживання. В той же час Японія, в якій лише 15 % земель придатні для сільського господарства на 70 % забезпечує себе продовольством.

Кожної доби вмирає 10 тис. чол. від голоду і недоїдання. 1 млрд. чол. не має коштів, щоб забезпечити нормальну працездатність; 0,5 млрд. – мінімальну життєву активність, кожна шоста дитина важить менше, ніж треба.

Існуючі наукові погляди на продовольчу проблему можна об’єднати в дві групи: природна причина голоду та соціально-економічні причини.

Засновник першої школи Т. Мальтус (1766-1834) – англійський економіст і священик, згодом – професор, працював викладачем. 1798 р. – “Досвід про закон народонаселення”: людство зростає в геометричній прогресії, а продукти харчування в арифметичній. Початок ХХ ст. – 1,62 млрд. чол., 1960 р. – 3,2 млрд., 1985 р. – 4,8 млрд., 2000 р. – 6,1 млрд., прогноз 2020 – 10-12 млрд. чол. Окремі вчені вважають, що війни і катастрофи є реакцією планети як живого організму на перенаселення.

Крім того, є певна межа урожайності, яку не можливо перевищити ні завдяки механізації, ні завдяки трудовим затратам. Причина цього – генетичні обмеження.

Підтвердженням даної теорії є той факт, що найбільш гостро продовольча проблема постає в тих країнах, де темпи росту населення найбільші. Так в Індії голодують 49 % дорослих і 53 % дітей

Теоретичні розрахунки стверджують, що для нормального життя людині необхідна певна кількість землі: 1,4 га, з них 0,8 га використовується на продовольчі цілі, 0,4 га – на технічні (виробництво паперу, деревини, бавовни), 0,2 га на інфраструктуру. На початок ІІІ тисячоліття на 1 людину в світі в середньому припадало 0,75 га, в Україні – 1,1 га, Дніпропетровській області – 0,8 га. В той же час щороку 6 млн. га землі виводиться із сільськогосподарського обороту.

Друга школа стверджує, що природний потенціал Землі розрахований на 1 трлн. чоловік і єдина причина голоду – це соціально-економічна і політична.

Факти на підтвердження даної теорії:

- 1,12 млрд. чол. потерпає від голоду ( річний доход менше 370 $, ще 633 млн. чол. голодують (річний доход 275 $);

- 1991 р. – запаси нереалізованого в країнах ЄС масла становили 400 тис. т, сухого молока – 350 тис. т, яловичини – 600 тис. т, зерна – 12 тис. т. Щороку витрачається 20 млрд. марок на знищення накопичених продуктів харчування;

- для того, щоб національний доход на душу населення досяг 3600 $ (США, 1965 р.) потрібно для Канади 12 років, Швеції – 11 років, ФРН – 16 років, Бразилії – 130 років, Мексиці – 162 роки, Індонезії – 593 роки;

- в США голодують 31 млн. чол., 22 % смертних випадків спричиняє голод і ще 18 % дефіцит вітамінів.

Крім того існує і зворотний бік продовольчої проблеми переїдання. Вченими доведено, що чим вище матеріальне становище людини, тим більше їх бажається жирного і солодкого. Так за останні роки в Китаї знано зріс попит на свинину. Мексика випереджає США за рівнем споживання кока-коли на душу населення.

Людей, які переїдають в США 55 %, в Китаї – 15 %.Переїдання є причиною багатьох хвороб: цукровий діабет (143 млн. хворих), 30-40 % ракових хвороб пов’язані з раціоном харчування, стільки ж з палінням. Через порушення харчування щороку економіки країн втрачають величезні кошти: через зниження продуктивності праці людей, які не доїдають - 64-128 млрд. $, втрати від переїдання в США становлять 118 млрд. $, від паління – 47 млрд.

Вся масштабність продовольчої проблеми очевидна. І в зв’язку з цим провідною у її вирішенні залишається роль сільського господарства.

На сьогоднішній день найбільш оптимістичними є теорії, які направлені на розв’язання продовольчої проблеми з науковим підходом. Вернадський стверджував, що вищим рівнем розвитку ноосфери (розумної оболонки планети) буде система, яка дозволить забезпечити потреби людства з мінімальним втручанням в природу на основі замкнутого циклу виробництва і споживання.

Я. Тіберген був удостоєний Нобелівської премії за роботу у галузі розв’язання продовольчої проблеми. Він пропонує регулювати народжуваність, поліпшувати розподіл продовольства, та збільшити його виробництво.

Отже, до шляхів вирішення продовольчої проблеми на рівні сільськогосподарського виробництва можна віднести:

1. Екстенсивний шлях розвитку.

2. Інтенсивний шлях розвитку.

Перший передбачає розширення земельних площ під посів с.-г. культур і збільшення поголів’я тварин. Обмежує цей шлях фактор екологічної безпеки, високий рівень розораності порушує природну рівновагу в екосистемах і приводить до збільшення площ пустель, засоленості ґрунтів тощо. Крім того екстенсивний шлях дає лише разове збільшення виробництва.