2. Сучасні тенденції в світовому сільському господарстві

Сільське господарство, як галузь світової економіки, відчуває на собі всі сучасні процеси і тенденції. Найбільший вплив на галузь мають наступні:

1. Міжнародна спеціалізація в галузі, яка викликана нерівномірним розподілом факторів виробництва по планеті, а також рівнем економічного розвитку держав.

Наслідки спеціалізації:

• сегрегація товаропотоків по видам продукції та її якості (екологічно чиста продукція має свій ринок збуту) та створення відповідної глобальної інфраструктури продовольчого ринку;

• монополізація виробництва продукції сільського господарства та продукції переробки (країни, що розвиваються є монополістами у виробництві бананів та цукрової тростини);

• створення ТНК в агробізнесі: 12 % всіх ТНК світу (60 компаній) контролюють експорт пшениці;

• залежність найбідніших країн від розвинутих держав в продовольчому відношенні: програма “Нафта в обмін на продовольство” тощо;

2. Формування міжнародної агро-продовольчої системи і зростання інвестицій в сільське господарство.

- за підрахунками спеціалістів в Україні необхідно близько 1тис. дол. на 1 га щоб вивести економіку села на рівень 1991 року;

- на 1 жителя села в Україні приходиться 0,9 дол. інвестицій, більшість яких направлена в сферу переробки; в Китаї – 1 дол., Естонії – 70,2 дол., Казахстані – 77 дол., Португалії – 231 дол., Румунії – 788 дол. Відповідно в Україні в порівнянні з 1989-1991 роком вироблено сільськогосподарської продукції менше на 47 %, а в Китаї – більше на 73 %.

3. Модернізація технологій та системи менеджменту в сільському господарстві у відповідності до принципів сталого розвитку. У 1987 році у «Брунтлендській доповіді» Міжнародної комісії ООН з питань навколишнього середовища і розвитку вперше з’явився термін «сталий розвиток», який став макрометою світової економічної системи. 179 країн, в тому числі і Україна, прийняли у 1992 році програму «Порядок денний на ХХІ століття», яка передбачає перехід людства на якісно новий рівень розвитку, з врахуванням потреб прийдешніх поколінь.

В Україні сталий розвиток асоціюється лише як економічні досягнення, які зумовлюють (або повинні зумовлювати) покращення соціальних та екологічних показників. На заході діє інший підхід: жоден економічний проект не може бути дозволений, якщо порушено екологічну рівновагу чи соціальні параметри суспільства. Проте є й винятки з правил: військові операції часто приносять макроекономічні ефекти для окремих країн, в той же час спричиняють соціальні та екологічні катастрофи.

Сталий розвиток сільськогосподарського виробництва – це процес оптимізації рівня економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, збереження та відновлення якісних параметрів навколишнього середовища та покращення показників соціального статусу сільського населення за умов зміцнення продовольчої безпеки країни .

На рівні підприємства концепція сталого розвитку проявляє себе при визначенні цілей діяльності та їх ієрархії. Якщо серед цілей на мікро рівні будуть не лише економічні, а й соціальні та екологічні – це зумовить позитивні зрушення в економіці держави та в глобальному вимірі. Але оскільки добровільно на себе беруть такі зобов’язання одиниці підприємців, то регулюючу роль повинна відіграти держава за принципом “не хочеш, примусимо”.