Додаткова література

1. Гайдуцький А. П. Продовольча проблема в умовах глобалізації та залучення іноземних інвестицій в сільське господарство //Економіка АПК. – 2004. - № 9. – С. 50-58.

2. Гайдуцький В. Продовольча проблема у Китаї в контексті світового аграрного ринку // Економіка АПК. – 2005. - № 10. – С. 143-147.

3. Гордеев А., Черняков Б. Некоторые аспекты продовольственной проблемы мира // Вопросы экономики. – 2001. - № 6. – С. 50-59.

4. Заліщук В. Чи мав рацію доктор Мальтус? // Технополис. – 2001. - № 1.- С. 37-38.

5. Кривенко Н. В. Розвиток міжнародного поділу праці в сільському господарстві //Економіка АПК. – 2005. - № 10. – С. 147-154.

6. Кушнір І. В. Тенденції аграрного виробництва країн-основних виробників сільськогосподарської продукції //Економіка АПК. – 2003. - № 4. –С. 124-128.

7. Ревенко Л. С. Сегрегация товаропотоков в мировой торговле продовольствием // Аграрная наука. – 2003. - № 9. – С. 7-8.

8. www.kof.ch/globalization.

9. www.foreignpolicy.com.

1. Глобалізація як явище сучасної міжнародної економіки

Термін „глобалізація” вперше з‘явився в англомовному словнику в 1961 році. Він трактувався як перетворення певного явища на світове, планетарне, яке стосується всіх країн земної кулі. В 1983 році Г. Левітт присвятив цьому явищу в економіці науковий твір “Глобалізація ринків”. Основними причинами глобалізації є розвиток міжнародної торгівлі, міжнародної інвестиційної діяльності та посилення ролі транснаціональних корпорацій (ТНК).

Вчені розрізняють три виміри глобалізації: політичний, економічний, соціальний. Розглянемо позитивні та негативні наслідки кожного аспекту.

Економічний вимір. Позитивні наслідки: зростання обсягів міжнародної торгівлі; посилення конкуренції на міжнародних ринках; зростання обсягів міжнародних прямих інвестицій. Негативні наслідки: зростання розриву у прибутках розвинутих країн та країн, що розвиваються (якщо у 1973 році це співвідношення складало 44:1, то у 2006 році вже 72:1); фінансова взаємозалежність країн. Перші три місця за рівнем економічної глобалізації займають Люксембург. Гонконг (КНР) та Ірландія. Україна посідає 82 місце, хоча за останні 13 років рівень її глобалізації зріс в 6 разів.

Соціальний вимір. Позитивні наслідки: можливості ділового, культурного спілкування; посилення міграційних процесів; розвиток систем комунікації. Негативні наслідки (“5 війн глобалізації”): наркотики, корупція, нелегальна міграція, відмивання грошей, інтеграція національних культур у спільну світову культуру („глобальне село”). Перші три позиції за рівнем соціальної глобалізації посідають США, Великобританія, Франція. Україна на 66 місці. Але є й негативні рейтингові значення: Україна займає 4 місце за рівнем нелегальної міграції, 30 місце з рівнем корупції, 91% об'єктів інтелектуальної власності в Україні використовується незаконно (4 місце в світі).

Політичний вимір. Визначається авторитетом і впливом країни на політичній арені. Посилюється роль міжнародних організацій (МВФ, Світовий банк, СОТ). Негативний аспект – розповсюдження тероризму. 1 місце в рейтингу належить США, 2 місце – Великобританії, 3 місце – Франції, 4 місце – Росії. Україна на 38 місці.

Провідна роль в поглибленні глобалізації належить ТНК. Корпорація – акціонерне товариство, яке об'єднує різні галузі за єдиного фінансового контролю. Транснаціональна корпорація - корпорація, національна за контролем та міжнародна за сферою діяльності. Багатонаціональна корпорація - капітал корпорації належить представникам кількох країн. 95 з 100 найбільших ТНК походять з розвинутих країн: 27 - США, 17 – Японія, 13 – Франція, 11 – Німеччина, 11 – Великобританія. 65 тис. ТНК контролюють більше 70 % світового капіталу. Серед 100 провідних ТНК 21 корпорація спеціалізується на хімічній промисловості, 18 – електротехнічна промисловість, 14 – автомобільна, 13 – нафтодобувна та переробна, 9 – виробництво продуктів харчування та напоїв.

Таким чином, Україна як частина світової економічної системи об‘єктивно включена в процес глобалізації, що має як позитивні так і негативні наслідки, що в свою чергу сприяють або заважають розвитку окремих галузей економіки. Сільське господарство найбільше відчуває на собі негативні наслідки глобалізації (посилення іноземної конкуренції, розповсюдження генно-модифікованих продуктів, екологічне забруднення сільських територій, руйнація сільських соціальних систем тощо), а отже потребує державного захисту на макрорівні, та адаптації систем менеджменту до нових умов на мікро-рівні.