Тема 7. Світова валютна-фінансова система

1. Структура валютної системи

2. Еволюція міжнародної валютної системи

3. Міжнародні валютні ринки та міжнародне кредитування

Рекомендована література

1. Дахно І. І. Міжнародна торгівля. Видання 2-ге доповнене. Навч. пос. К.: Центр учбової літератури, 2007. – С. 156-168.

2. Козик В. В., Панкова Л. А., Григор‘єв Ю. В., Босак А. О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – К.: Вікар, 2003. – 368 с.

3. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник – К.: Знання-Прес, 2002. – 406с.

4. Международные валютно-финансовые и кредитные отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. - М., 2000.

5. Радченко В. В., Лютий Ю. М. Федеральна фінансова система США і її вплив на аграрний сектор // Економіка АПК. – 2001. - № 5. – С. 122.

1. Структура валютної системи

Світова ВС – сукупність форм організації грошових відносин усіх країн світу, які обумовлені господарськими зв’язками; регулюються міжнародними організаційними інституціями; закріплені міжнародними договірними та державно-правовими нормами;

Міжнародні (регіональні ВС) – організаційно-економічна форма грошових відносин групи країн, що спрямована на зменшення та взаємозв’язок коливань курсів валют, стимулювання інтеграційних процесів.

Національна ВС – сукупність форми організації грошових відносин, що складаються при реалізації зовнішньоекономічних відносин окремої країни.

Елементи ВС:

- валюта;

- умови конвертованості;

- валютний курс та валютний паритет;

- засоби регулювання міжнародних розрахунків;

- міжнародні валютно-фінансові організації;

Валюта – грошова одиниця тієї чи іншої країни, яка використовується для виміру вартості товару. Поняття „валюта” застосовується у різних значеннях :

- національна - платіжний засіб на території країни, що її випускає (дол. США, рубель Росії, гривня України, японська єна та ін.);

- іноземна (валюта іноземних країн) – платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни;

- колективна міжнародна (СДР (СПЗ)*, ЄВРО),

- клірингові валюти (розрахункові валютні одиниці у безготівковій формі).

- резервна – валюта, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовують для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу.

Конвертованість валюти – спроможність резидентів та нерезидентів вільно, без обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну та використовувати іноземну валюту в угодах. Різниця між ступенями конвертованості валюти залежить від того які обмеження накладає держава на обмін валюти.

Розрізняють вільно конвертовану валюту, частково конвертовану валюту і неконвертовану валюту.

Якщо валюта використовується лише для обслуговування внутрішніх економічних процесів і не обмінюється на іноземні валюти, то її можна назвати неконвертованою. Держава вводить заборону на ввезення і вивезення іноземної та національної валюти, їх купівлю і продаж.

Частково конвертована валюта передбачає окремі обмеження щодо використання іноземної валюти. Розрізняють внутрішню конвертованість - право резидента купувати, зберігати здійснювати операції всередині країни з активами у формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті. Всі розвинені країни мають внутрішню конвертованість: іноземну валюту там можуть приймати до платежів, якщо на це згодні покупець і продавець. На Україні легальна внутрішня конвертованість відсутня. Не дивлячись на те, що резиденти можуть відкривати валютні рахунки, використання іноземної валюти у внутрішніх операціях заборонено законодавством з 1995 року.

Конвертація зовнішня – право резидента здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами. В Україні відсутня зовнішня конвертація.

З точки зору типів міжнародних операцій, валюта може бути конвертованою за поточними операціями та за капітальними операціями, тобто повністю конвертованою.

Конвертація за поточними операціями - відсутність обмежень на платежі й трансферти за поточними міжнародними операціями, які пов'язані з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів. Всі країни – члени МВФ, які підписували угоду про вступ, зобов’язані усунути всі обмеження на міжнародні платежі за поточними операціями

Конвертація за капітальними операціями — відсутність обмежень на платежі й трансферти за капітальними міжнародними операціями, які пов'язані з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів і трансфертів. Найбільш типові форми таких обмежень – це обмеження об’єктів прямих інвестицій окремими галузями, вимоги зразу здавати або продавати іноземну валюту, яка отримана з-за кордону, обмеження на отримання кредитів іноземцями. Конвертованість за капітальними операціями не є обов’язковою умовою для вступу країни у МФВ.

Конвертація повна— відсутність будь-якого контролю і будь-яких обмежень за поточними і капітальними операціями;

Паралельний обіг валюти — вико­ристання і визнання законним платіжним засобом однієї або декількох іноземних валют у грошовій системі держави разом з національною валютою. Не дивлячи на те, що по закону єдиним засобом платежу є національна валюта, валюти інших країн, частіше всього американський долар, а нині і ЄВРО широко використовується у внутрішньому грошовому обігу.

Валютним курсом називається співвідношення двох грошових одиниць або ціна грошової одиниці однієї країни, вира­жена в грошовій одиниці іншої країни. Валютні курси встановлюються між всіма основними валютами світу і постійно змінюються. Курс формується під впливом економічних і політичних факторів.

Фактори впливу на валютний курс:

- купівельна спроможність валют;

- рівень інфляції (чим вище рівень інфляції , тим нижче курс);

- стан попиту і пропозиції валют на валютних ринках;

- стан платіжного балансу (якщо він від’ємний, то курс національної валюти падає).

Підвищення курсу національної валюти робить менш вигідним експорт і стимулює імпорт і навпаки.

Валютні курси можуть бути вільними (ринковими) і регульованими. До факторів впливу на ринковий валютний курс можна віднести порівняльні зміни в доходах, у рівні цін та цінових очікувань (обернений вплив), зміни в процентних ставках (прямий вплив).

Державний вплив на валютні курси може відбуватися за рахунок маніпулювання офіційними запасами, шляхом проведення заходів по стимулюванню/обмеженню експорту/імпорту, методом раціонального використання іноземної валюти, а також через інструменти внутрішньої макроекономічної політики.

Фіксування курсу національної грошової одиниці в іноземній називається валютним котируванням. Воно дає змогу визначити співвідношення двох грошових одиниць, запропонованих для об­міну.

Котирування проводять державні (національні) і великі комерцій­ні банки. Розрізняють офіційне і вільне (ринкове) котирування валют. За офіційними котируваннями здійснюються всі валютні операції держави. У міжбанківській торгівлі валютою щоденні ко­тирування коливаються навколо офіційного курсу.

Валютне котирування може бути прямим і оберненим (непря­мим). Якщо котирування пряме 1, 10, 100 одиниць іноземної валю­ти дорівнюють X одиниць національної валюти, а якщо обернене - 1, 10, 100 одиниць національної валюти дорівнюють X одиниць іно­земної валюти. Котирування завжди дається з точністю до чотирьох знаків після коми.

Під час валютних операцій виникає необхідність встановлення крос-курсу. Крос-курс – обмінний курс двох валют, розрахований на базі курсу кожної з них до третьої валюти (USD). Це курс, отриманий розрахунково з курсів двох валют до третьої. Або це — котирування двох іноземних валют, жодна з яких не э національною валютою учасника угоди, який встановлює курс. Наприклад, курс долара до ЕВРО, встановлений Нацбанком України.

Валютний паритет – основа валютних курсів, законодавчо встановлене співвідношення між валютами двох країн. Обмінний курс між двома національними грошовими одиницями повинен бути таким, щоб ціна двох однакових товарів в обох країнах була однаковою.