2. Зовнішньоторговельні контракти – види, порядок укладання

Контракт – це письмовий документ що містить домовленість сторін про поставку товару: зобов‘язання продавця передати визначений товар (послуги) у власність покупця і зобов‘язання покупця прийняти цей товар (послуги) і сплатити за нього необхідну грошову суму чи зобов‘язання сторін виконати умови торгової операції.

При укладанні контракту сторони вирішують, законодавство якої з країн буде застосовано при визначенні прав та обов‘язків сторін. Якщо це питання не узгоджено в контракті, то до нього застосовується право тієї країни, де розташована штаб-квартира:

• продавця – у контракті купівлі-продажу;

• консигнанта – у договорі комісії;

• довірителя – у договорі доручення;

• перевізника – у договорі перевезення.

Контракти купівлі-продажу розрізняють за наступними видами:

- разові – на одну операцію;

- з періодичною поставкою – переважно укладаються на сировину та напівфабрикати;

- з оплатою в грошовій формі;

- з оплатою в товарній формі – бартер;

- попередні – договір проте, що сторони зобов‘язуються укласти в майбутньому договір на певних умовах, передбачених в попередньому договорі;

- термінові – головні умова контракту – обумовлені строки;

- типові – заздалегідь підготовлений текст контракту, який містить уніфіковані умови, характерні для даної сфери торгівлі. Типові контракти друкуються типографським способом, і після узгодження всіх умов підписуються сторонами. Розробкою типових контрактів (існує біля 30 видів) та введенням їх у практику займається Європейська економічна комісія ООН. Типові контракти широко застосовуються в біржовій торгівлі або з постійними партнерами.

Суть контракту полягає в його умовах. Умови контракту можна поділити на обов‘язкові та додаткові. До обов‘язкових умов відносять:

• найменування сторін-учасників угоди,

• предмет контракту,

• якість і кількість,

• базисні умови поставки,

• ціна,

• умови платежу,

• санкції і рекламації,

• юридичні адреси сторін і підписи сторін.

До додаткових умов відносять:

• здавання-приймання товару,

• страхування,

• пакування і маркування,

• гарантії,

• форс-мажорні обставини,

• арбітраж та інші умови.

Зовнішньоторговельний контракт має чітко визначену структур і порядок викладення:

1) Преамбула – визначення сторін.

2) Предмет контракту – найменування товару, його характеристики, асортимент; якщо товар різних видів, то докладна інформація надається в додатку специфікації.

3) Кількість встановлюють, виходячи з фізичних характеристик товару; зазначають систему мір і ваги відповідно до прийнятої в країнах-учасницях. Також обумовлюється, чи включається тара у кількість товару, що поставляється.

4) Базисні умови поставки – визначають момент переходу ризиків випадкової загибелі товару від продавця до покупця (страхування), обов‘язки сторін щодо оформлення документації, отримання ліцензій, оплати мит тощо.

5) Ціна та загальна сума контракту – встановлюється в залежності від виду товару за його фізичну одиницю, визначається в певній валюті. Ціна може бути твердою (на підлягати змінам), з наступною фіксацією, рухомою (залежно від зміни ринкових цін – діапазон коливань 2-5%), змінною (переглядається на момент поставки, в залежності від зміни собівартості продукції при довгостроковому виконання контракту).

6) Якість - зазначається технічний рівень та якість товару, документи, які підтверджують якість товару, комерційні гарантії якості, порядок перевірки якості.

Існують такі способи визначення якості:

- за стандартом: документ, розроблений державними та недержавними організаціями, в якому надається якісна характеристика уніфікованого товару (чорні метали, зернові, каучук бавовна та інші);

- за технічними умовами: використовуються у випадку відсутності стандартів для індивідуального замовлення, розробляються замовником або постачальником і зазначаються в окремому додатку до контракту (машини, обладнання);

- за зразком: зразок погоджується між сторонами і виготовляється у 3-х екземплярах (один покупцю, один продавцю, один – нейтральній стороні) (споживчі товари, прилади, машини – використовують при укладанні контрактів на ярмарках і виставках);

- за попереднім оглядом: покупцю надається право оглянути всю партію товару (на аукціонах);

- за вмістом окремих речовин в товарі: мінімальний вміст корисної речовини або максимальний вміст домішок чи небажаних елементів;

- за виходом готового продукту: встановлюється показник, який визначає кількість готового продукту, який повинен бути отриманий з сировини;

- за справедливою середньою якістю: характерно для зернових – якість встановлюється для відповідного періоду та порту відвантаження;

- за натуральною вагою: характерно для зернових – це вага в кілограмах одного гектолітра зерна;

- «тель-кель»: означає зобов‘язання покупця прийняти товар таким, який він є.

7) Строк та умови поставки встановлюється трьома способами:

- фіксована дата поставки;

- період поставки;

- спеціальні умови: «негайна поставка», «якомога швидше», «після збирання урожаю», «після відкриття навігації», «після нагромадження партії не менше …».

8) Умови платежу – валюти платежу, курс, засоби розрахунку, заходи при затримці платежу тощо.

9) Здавання-приймання товару – засвідчує перехід права власності на товар від продавця до покупця, може бути попереднім та остаточним. Всі витрати з перевірки товару бере на себе продавець

10) Гарантії, претензії щодо кількості та якості – продавець зобов‘язаний гарантувати кількість товару та його якість протягом певного періоду. Покупець має право оскаржити невідповідність кількості та якості товару, подавши рекламацію продавцю.

11) Пакування та маркування товару. Вимоги до упакування встановлюються в зв‘язку з транспортуванням, кліматичними особливостями (в тропічні країни вантажі поставляють щільно запаяні в металеві контейнери чи ящики), вимогами митного режиму (при специфічному тарифі враховується брутто вага товару, якщо упакування з дорогоцінних або коштовних металів, воно оподатковується окремо від товару), вимогами окремих країн (екологічність тощо).

Маркірування – необхідні підписи, необхідні для належного перевезення і здачі вантажу одержувачу. Маркірування повинно містити: товарні, вантажні, транспортні, спеціальні маркірування.

12) Відвантаження товару – продавець повинен повідомити про дату відвантаження товару.

13) Санкції застосовуються для захисту інтересів сторін від невиконання окремих умов контракту. Санкції можуть застосовуватись як до продавця, так і для покупця. Для продавця найбільш розповсюдженим є санкції (штрафи) за порушення термінів поставки. Як правило вони сягають до 10 % вартості і можуть мати прогресивну шкалу нарахування. Крайнім заходом може бути умова про одностороннє анулювання контракту за порушення строків поставки. Покупця можна оштрафувати за порушення строків платежів, затримку документації тощо.

Окрім штрафних санкцій в контракті може бути оговорено розмір відшкодувань збитків потерпілій стороні.

14) Страхування –від пошкодження або транспортних ризиків.

15) Форс-мажор або обставини непереборної сили. За загальним правило сторона не несе відповідальності за невиконання зобов‘язань, якщо доведе, що воно було викликано перешкодою поза її контролем. Розрізняють короткочасні та тривалі форс-мажорні обставини. До перших відносять: пожежі, повені, інші стихійні лиха, страйки тощо. До других – введення ембарго, війна, блокада, валютні обмеження або інші заходи урядових органів).

Якщо форс-мажорні обставини тривають довше ніж 30 днів сторони мають право розірвати договір, якщо це було обумовлено в контракті.

16) Арбітраж – порядок розв‘язання суперечок. Розрізняють постійно діючі та разові арбітражі. Арбітраж складається з двох арбітрів та одного суперарбітра, який обирається арбітрами. Витрати несе сторона, що програла.

17) Інші умови.

18) Юридичні адреси сторін.