5. Принцип свідомості, активності, мотивування:
Визначає позицію і відношення навчаємих до участі у військово-педагогічному і безпосередньо в процесі навчання.
Усвідомленість воїнів в навчанні – це розуміння ними сутності навчаємих проблем, переконаності в правильності і практичній цінності отримуваних знань, їх позитивного відношення до навчання. Усвідомленість придає навчанню виховний характер і в значимій мірі сприяє формуванню у воїнів високих морально-психологічних і воєнно-професійних якостей.
Активність в/службовців в навчанні – це їх інтенсивна розумова діяльність і фізична підготовка в процесі навчання і застосування знань, сформованих навичок і вмінь.
Вмотивованість воїнів в навчанні – це їх зацікавлене відношення до вдосконалення воєнно-професійної компетентності і загальної культури.
При цьому забезпечується самостійне активне просування до вершин військової майстерності, що орієнтується на власні зусилля в навчальному процесі, потреби і цілі, мотиви і волю.
При цьому організація навчально-пізнавальної діяльності військовослужбовця та керівництво нею з боку командира у підрозділі орієнтується на їх твору участь в навчальному процесі.
Даний принцип вимагає від офіцера дотримування наступних педагогічних правил:
добиватися розуміння кожним військовослужбовцем сутності військової служби, бойового навчання у цілому, цілей і задач, які стоять перед підрозділом;
доводити до кожного із них цілі і завдання навчального предмета, кожного заняття, показувати взаємозв’язок їх змісту з змістом попередніх занять;
формувати освідомлення позитивних відношень навчаємих до навчального процесу, визивати інтерес до вивчаємого матеріалу;
Розвивати творчі основи навчального процесу, у якому сполучати традиційні підходи з інноваційними рішеннями;
підтримувати активність і творчі починання навчаємих;
стимулювати мотивацію професійного вдосконалення військовослужбовців;
створювати умови, які зміцнюють престижність результативної професіоналізації особового складу.
Озброювати воїнів методами та прийомами самостійної роботи по придбанню нових знань, навичок, умінь, навчати їх передовій техніці особистої праці і пізнавальної діяльності, яка орієнтована на свої індивідуальні особистості та розвиток;
сприяти творчому і самостійному використанню воїнами отриманих знань у практиці службово-бойової діяльності, включати їх в діяльність по взаємному навчанню, по подаванню допомоги військовослужбовцю, слабко володіючому бойовою спеціальністю.
Підвищувати відповідальність підлеглих за придбання знань, навичок, вмінь, їх якість і вдосконалення;
стимулювати службово-бойову і навчально-пізнавальну діяльність тих військовослужбовців, які володіють високим рівнем бойової майстерності;
підвищувати престиж професійної підготовленості військовослужбовців у підрозділі.
6. Принцип міцності в оволодінні компонентами професійної компетентності:
для рішення службових і навчально-пізнавальних завдань військовослужбовцям потрібні не просто знання, а цілісний комплекс взаємопов’язаних компонентів, компонентів військово-професійної компетентності – знання, навички, вміння, військово-професійні позиції, психологічні якості, акмелогічні інваріанти, які мають достатню міцність для їх використання у військовій практиці. Чим вони міцніше, тим швидше і ґрунтовніше воїни оволодіють новим навчальним матеріалом, військовою спеціальністю.
Даний принцип передбачає додержання наступних педагогічних умов:
Забезпечувати повільні, але безпомилкові дії при первісному знайомстві з матеріалом і операціями, з освоюваними навичками дій, поступово скорочуючи терміни їх виконання при дотриманні високої якості відпрацювання дій;
Забезпечувати постійне тренування у початковій стадії виробітки навичок і вмінь при незмінних умовах, а по мірі їх автоматизації в змінюваних умовах.
Забезпечувати установу на тривале запам’ятовування навчального матеріалу, опираючись на всі вили пам’яті та способи запам'ятання;
стимулювати роботу військовослужбовців, навчати їх правилами та прийомами самонавчання і взаємного навчання;
здійснювати процес навчання в умовах максимального наближення до обстановки сучасного бою за рахунок моделювання ситуацій, включаючи воїна в усі види практичної діяльності.
Пробуджувати військовослужбовців до усвідомленого виконання дій, заохочувати сумлінність, ініціативу, самостійність, розумовий контролюємий ризик, проявлені ними з метою підвищення своєї професійної майстерності і оволодіння військовою професією.
Здійснювати постійну підготовку командирів привернутих до проведення занять;
використовувати знання, навички, вміння, досвід і майстерність передових фахівців підрозділу, частини.
Даний принцип визначає таку організацію і методику процесу навчання, при якому основна увага приділяється формуванню у навчаємих установи на запам’ятовування, використовуються механізми довільного мимовільного запам’ятовування, у тому числі і за рахунок систематичного повторення і застосування на практиці отриманих знань, навичок і вмінь.
7. Принцип диференційованого і індивідуального підходу до навчання:
Визначає організацію групових навчально-пізнавальних дій на заняттях по різним предметам підготовки у процесі виконання службово-бойових завдань, у тісному сполученні з індивідуальним підходом при навчанні кожного воїна.
Даний принцип передбачає реалізацію командиром наступних вимог:
Систематично вивчати воїнів, виявляти їх особливості і можливості, постійно проявляти увагу до кожного з них, незалежно від успішності та поведінки, враховувати їх інтелектуальні і фізичні здібності і організовувати навчальний процес в суворій відповідності з ними;
Постійно контролювати навчальну діяльність кожного воїна. Ця вимога принципу диференційованого та індивідуального підходу в навчанні відображає сутність процесу індивідуалізації в підготовці воїнів, який може бути реалізований за допомогою використання різних форм: * створення груп з посиленої підготовки; * проведення додаткових занять по ускладненій програмі; * складання індивідуальних планів підготовки; * надання самостійного вибору форм навчання.
Розвивати індивідуальні здібності кожного воїна в інтересах формування і згуртування військових колективів, бойової готовності підрозділу, створюючи у колективі позитивний соціально-психологічний клімат.
В процесі навчання спиратися на виховні та дидактичні можливості військового колективу (взаємодопомога, змагальний обмін досвідом, взаємонавчання, взаємовимогливість, контроль), для підвищення якості як підготовки окремих фахівців, так і процесу навчання у цілому.
8. Комплексність та єдність навчання і виховання:
Детермінує обов’язковість здійсненні цілісного воєнно-педагогічного процесу.
= Офіцер виступаючи його організатором, добивається зусиллям виховаючого характеру бойової підготовки;
= комплексний характер, єдність навчання і виховання в підрозділі досягаються зусиллями усіх його учасників: навчаючих, навчаємих, вихователів та виховуємих.
Це передбачає також взаємопов’язане ефективне використання засобів та інструментарію навчання і виховання. Важливу роль тут призвано зіграти соціально-психологічне супроводження воєнно-педагогічного процесу.
Отже, являючись визначальними в організації та методиці навчання, вище вказані принципи служать орієнтирами для реалізації його цілей і завдань, сприяють правильній постанові процесу навчання воїнів, розвитку педагогічної і методичної майстерності командира підрозділу.
Висновок по 2-ому питанню:
Принципи навчання специфічно проявляються в діяльності командирів у різних видах і формах навчальних занять обумовлюючи особливості кожного з них;
Вимоги системи принципів навчання не можна розглядати, як алгоритм, як щось застигнувше, незмінне, вічне. Вони знаходяться у постійному розвитку, як вимоги конкретних принципів, так і самі принципи.
Знання дидактичних принципів, реалізація на практиці навчання системи вимог і правил є важливим показником рівня розвитку педагогічної культури кожного з них, критерієм їх педагогічного професіоналізму.
Висновки з лекції:
У структурному плані навчання є двобічний активний процес діяльності командира (навчаючого) та його підлеглих (навчаємих);
Принципи навчання воїнів ЗСУ є початком, або базисом успішного організації воїнської діяльності, керівництва та управління військами.