Основні принципи навчання:

1. соціальна, гуманістична, обумовленість та науковість навчання;

2. практична спрямованість підготовки військовослужбовців (навчання військовослужбовців тому, що необхідно на війні);

3. цілеспрямованість, систематичність та послідовність у навчанні;

4. доступність та високий рівень труднощів навчання;

5. свідомість, активність та вмотивованість навчаємих;

6. міцність опанування компонентами професійної компетентності;

7. диференційований та індивідуальний підхід до навчання військовослужбовців;

8. комплексність та єдність навчання та виховання.

Взяті у єдності і взаємозв’язку, принципу встановлюють систему дидактичних вимог до спрямованості, змісту організації і методики навчання особового складу.

Педагогіка не зводить принципи до суми правил і прийомів навчання. В принципах вона бачить і розкриває перш за все методологічний підхід, яким визначається загальна позиція навчающого, його філософсько-педагогічні погляди на свою діяльність.

Принципи навчання ураховують рекомендації різних наук та ефективної практики, які пов’язані в своєрідну систему:

• висновки воєнної науки і вимоги сучасної війни;

• положення воєнної доктрини України;

• рекомендації політології та соціології, воєнної психології та фізіології;

• досвід і теоретичні рекомендації виховної роботи.

Кожний з принципів навчання воїнів складається з сукупності вимог чи правил, які реалізуються на практиці через форми і методи.

Розглянемо основні принципи навчання:

1. Соціальна, гуманістична, обумовленість та науковість навчання;

• визначає необхідність додержання в підготовці особового складу вимог держави, які пред’являються до Збройних Сил України;

• вимоги Конституції України;

• крім того, ці положення дозволяють вдосконалювати процес навчання у відповідності з освітньою концепцією, яка прийнята у суспільстві;

• від задач виховання, розвитку науки і техніки в країні.

Головний сенс принципу – формування у особового складу в ході навчання наукового світогляду, гуманістичної моралі, озброєння воїнів науковими знаннями.

Цей принцип має методологічне значення і орієнтує командирів і вихователів на те, щоб в ході бойової і гуманітарної підготовки вони не тільки формували у воїнів знання, специфічні якості, а й виховували в них високу свідомість, патріотизм, відданість народу України.

Сьогодні майбутньому командиру важно враховувати, що в сучасних умовах роль цього принципу у навчанні воїнів значно зросла. Обумовлено це рядом факторів:

по-перше: інтереси гуманістичного виховання особового складу вимагають комплексного підходу, використанню усіх каналів впливу на воїнів;

по-друге: революційні зміни у військовій справі значним чином перетворили характер діяльності воїнів, висунули до їх підготовки більш високих вимог;

по-третє: значно виріс культурний, загальноосвітній рівень особового складу.

Реалізація цього принципу у військовій практиці забезпечується через додержання ряду педагогічних вимог.

Педагогічні вимоги принципу:

1. При організації навчання здійснювати науково обґрунтований підхід до відбору навчального матеріалу. Викладати навчальний матеріал з позицій останніх досягнень науки і техніки;

2. Викладати матеріал з позицій Конституції України, керуватися рішеннями уряду України і законами по військовим питанням;

3. тісно пов’язувати навчальний процес в підрозділі з питанням країни і ЗС України, з повсякденною практикою частини і підрозділу; неухильно проводити в життя вимоги МО України, висловлені в наказах і директивах.

4. Постійно турбуватися про виховний та розвиваючий ефект усіх навчальних занять, виховувати у воїнів в процесі навчання якості громадянина своєї країни, якості воїна-бійця, пропагувати військову службу, розкривати значимість ратної праці, показувати її необхідність, шукати шляхи підвищення престижу військової служби і на далі підвищувати її;

5. добиватися наукової організації занять і навчань, проявляти нетерплячість до недоліків у навчальному процесі.

На практиці усі ці вимоги проявляються в єдності і взаємопов’язані. Їх не можна відділяти друг від друга, додержуватись одних і зневажати іншими, використовувати вибірково на свій смак.

2. Практична спрямованість підготовки військовослужбовців (навчання військовослужбовців тому, що необхідно на війні).

Цей принцип визначає:

• зміст навчання і умови бойової і гуманітарної підготовки воїнів ЗСУ;

• надає навчанню військово-практичну спрямованість;

• забезпечує зв’язок навчання з досвідом минулих війн і сучасним рівнем розвитку військової справи.

Цей принцип розвивали і успішно застосовували всі видатні полководці минулого – В. Суворов, м. Кутузов, М. Макаров, М. Драгомиров, Б. Хмельницький, Сагайдачний та інші.

Принцип практичної спрямованості підготовки пред’являє до навчання особового складу наступні вимоги:

1.  Добиватися розуміння та засвоєння усіма військовослужбовцями сутності, характеру і особливостей сучасних війн, умов їх запобігання і попередження;

 глибокого освідомлення основних положень воєнної Доктрини України;

 навчати військовослужбовців підрозділів військовому ділу в суворій відповідності з вимогами статутів, настанов, керівництв, які визначають їх підготовку.

2.  Вчити воїнів не тільки професійному оволодінню бойовою технікою та зброєю, але і вмілому використанню автоматизованих засобів управління боєм і засобами зв’язку, використанню електронно-обчислювальної техніки, засобів захисту від всіх видів зброї масового ураження;

 максимально приближати навчальну обстановку до бойової, навчати воїнів в умовах контролюємого ризику, не допускати спрощень та послаблень.

3.  Суворо дотримувати дисципліну навчального процесу: порядок відбору змісту навчання і послідовності проходження тем різних предметів бойової підготовки;

 технологію оволодіння військовослужбовцями знаннями, навичками, уміннями;

 об’єктивні критерії оцінки рівня підготовленості кожного військовослужбовці та колективу підрозділу у цілому;

 Гнучко поєднувати теоретичні і практичні методи і форми навчання, вибираючи у кожному конкретному випадку найбільші ефективні і добиватися професійного оволодіння кожним військовослужбовцем фаху.

3.  Уважно спостерігати за розвитком техніки і озброєнням в арміях інших держав, вдосконаленням способів їх бойового застосування;

 вивчати історію і досвід Великої Вітчизняної війни, локальних бойових дій та воєнних конфліктів.

3. Принципи цілеспрямованості, системності і послідовності в навчанні:

визначає:  спрямованість, логіку та послідовність навчального процесу.  основне призначення ЗСУ, задачі військової служби обумовлюють необхідність формування воєнно-професійної навчальної компетентності військовослужбовців.  оволодіти різними її компонентами можливо лише тоді, коли навчальний матеріал вивчається у визначеній системі. Систематизовані знання необхідні воїну для успішної діяльності при виконанні їм своїх професійних обов’язків, але отримати їх він може тільки при суворій логічній послідовності. вивчення навчального матеріалу, комплексуванні різних предметних та міжпредметних змістовних і методичних зв’язків.  Військовослужбовцям для їх діяльності необхідні не уривчасті знання по тій чи іншій темі, не тільки добре засвоєні свідки того чи іншого розділу, предмету бойової підготовки, але і комплекс професійних знань який би сприяв рішенню задач у їх практичній роботі.

Даний принцип припускає реалізацію командиром ряду взаємопов’язаних педагогічних умов:

Педагогічні умови:

1. У процесі навчання керуватися усіма плануючими документами (навчальними планами, програмами, розкладом занять); суворо дотримуватись логіки навчального процесу, послідовно розподіляти матеріал по періодам навчання тісно ув’язувати раніше вивчений матеріал з новим, зі змістом практичних дій військовослужбовців при виконанні функціональних обов’язків.

2. Добре знати зміст не тільки даної теми, але і попередніх та послідуючих, усій навчальної дисципліни, бачити взаємозв’язки їх частин; вивчати матеріал по частинам , ураховувати, що вже засвоєно воїнами по конкретній темі, розділу, курсу, предмету, не переходити до навчання послідовних тем до тих пір, доки не буде засвоєна попередня.

3. виділяти у вивчаємому матеріалі головне, формувати і розкривати загальну ціль та замисел кожної теми, розділу, курсу у цілому; спрямовувати та розвивати логічне мислення навчаємих, привчати їх до самостійного аналізу і узагальнення фактів, самоконтролю і самокорекції.

4. Систематично керувати самостійною роботою військовослужбовців, знати їх успіхи та недоліки, підвищувати у них почуття відповідальності за результати навчання, стимулювати намагання до постійної роботи з повною напругою сил.

4. Принципи доступності та високого рівня труднощів:

Визначає:  таку організацію і методику навчання, при якій воїни свідомо і активно оволодівають знаннями, навичками, вміннями;  формують професійні позиції, психологічні якості і акмеологічні інваріанти з обліком власних реальних здібностей і разом з тим орієнтуються на високу віддачу та напругу сил у процесі бойового навчання.

Принцип уточняє основні педагогічні правила доступності і доцільності інтенсивності у навчанні:  вчити переходячи від знайомого до незнайомого;  від менш важкого – до більш важкого;  від складного – до більш складного

Досвід показує, що при правильному дотриманні даного принципу командиром рівень труднощів для військовослужбовців постійно змінюється: те що вчора було недоступним для навчаємих, сьогодні становиться доступним; те що недоступне сьогодні, буде доступним завтра.

Від командира даний принцип вимагає підтримування наступних педагогічних правил:

1  Забезпечити відбір, групування та подачу навчального матеріалу з обліком інтелектуальних можливостей кожного воїна;

 добре знати рівень підготовки навчаємих, ступінь їх розумового і фізичного розвитку, стану здоров’я та самопочуття;

 здійснювати постійну турботу про виконання правил доступності в навчанні воїнів, орієнтування при цьому на найбільш підготовлених воїнів;

2  Виховувати свідомі відношення військовослужбовців до подолання реальних труднощів підготовки до бою, розвивати дух змагальності та організованості, змагання в процесі їх підготовки, заохочувати воїнів, нарощуючи успіхи бойовому навчанню, наполегливо оволодіваючих бойовою майстерністю, і оказувати їм індивідуальну допомогу;

 вести доповнені заняття з відстаючими у бойовому навчанні, уселяти їм впевненість у своїх силах.

3  Здійснювати на кожному занятті обставину, яка вимагає від навчаємих максимальної напруги сил;

 здійснювати суворий контроль відповідно навчального матеріалу кількості часу, що відводиться на його навчання.

4  Забезпечувати змістовну теоретичну і практичну підготовку кожного командира, який приволікається до проведення занять;

 вчити сержантів практиці навчально-виховної роботи з військовослужбовцями підрозділу;

 підвищувати рівень їх педагогічної майстерності і методичної підготовленості, розвивати в них педагогічну культуру, творчий стиль педагогічної діяльності.

Реалізація принципу доступності і високого рівня труднощів сприяє достатня наочність навчання особового складу. Це вимагає від офіцера насамперед всього  забезпечувати відповідно застосування засобів наочності цілям і задачам, змісту і організації конкретного заняття, добиваючись їх використання не тільки при викладанні нового матеріалу, але і при повторенні засвоєних знань, сформованих навичок і вмінь, при самостійній роботі по їх вдосконаленню;

 забезпечувати доступність засобів наочності і вимагати віл воїнів вміння їх використовувати;

 застосовувати засоби наочності творчо і методично правильно, тоді коли їх використання педагогічно доцільно і необхідно;

 не слідувати за "модою" на наочність;

 управляти процесом засвоєння воїнами навчального матеріалу, проявляємого засобами наочності;

 використовувати наочність при викладі конкретного питання теми;

 необхідно щоб керівник заняття забезпечував високий естетичний рівень зовнішнього виду засобів наочності, добиваючись, щоб вона була яркою і доступною, різноманітною і конкретною, щоб вона забезпечувала комплексне відображення навчального матеріалу.

При навчанні особового складу підрозділу комплексно застосовувати наступні види наочності:

* натуральна → зразки зброї, техніки, стартові позиції, командні пункти;

* образотворча → макети, стенди, креслення, діапозитиви, малюнки, кіно, телебачення;

* вербально-образна → словесний опис бойових дій, обставин і умов дій;

* практичний показ → виконання прийомів і дій (особистих і колективів).